Постанова № 43028124, 04.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 р. Справа №805/602/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Шалагіновій М.В., за участю позивача - особисто та представника відповідача - Саіяна Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 20206,44 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 20206,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він проходив військову службу на посаді командира патрульного батальйону військової частини 3035 Національної гвардії України. На час звільнення знаходився на всіх видах забезпечення у військовій частині 3035 у тому числі на речовому забезпеченні. Наказом командувача Національної гвардії України від 10.12.2014 № 146 о/с позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а наказом командира військової частини 3035 від 15.12.2014 № 137 позивач був виключений із списків особового складу частини.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пп. 10, 14, 28 постанови КМУ від 28.10.2004 №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», відповідач зобов'язаний був сплатити при звільненні ОСОБА_2 грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, чи за згодою останнього видати неотримане речове майно.

В порушення зазначених вимог законодавства відповідач не видав речове майно або грошову компенсацію замість нього в сумі 20206,44 грн. З вказаних підстав просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував, в яких зазначив, що військова частина 3035 є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює видатки та платежі тільки в межах відповідних асигнувань, встановлених на поточний рік. Згідно вимог Постанови КМУ від 28.10.2004 № 1444 військовослужбовці, звільнені в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення, однак в плані асигнувань на поточний рік видатків на грошову компенсацію за не отримане речове майно не передбачено. З вказаних підстав просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді командира патрульного батальйону військової частини 3035 Національної гвардії України. На час звільнення знаходився на всіх видах забезпечення у військовій частині 3035 Національної гвардії України.

Наказом командувача Національної гвардії України від 10.12.2014 № 146 о/с підполковника ОСОБА_2 звільнено у запас Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу з 16.12.2014.

Наказом командира військової частини 3035 Національної гвардії України від 15.12.2014 № 137 підполковника ОСОБА_2 - командира патрульного батальйону, звільненого відповідно до п.п. «б» п. 1 частини 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, про що свідчить витяг з наказу командира військової частини 3035 Національної гвардії України (а.с.11).

Довідкою про вартість неотриманого згідно норм забезпечення форменого обмундирування (за планом 2014 року) № 32/148 підтверджено, що грошова компенсація ОСОБА_2 за неотримане речове майно складає 20206,44 грн. (а.с.12-14).

Відповідно до листа військової частини 3035 від 31.01.2015 № 11/26 ОСОБА_2 повідомлено, що фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом, а здійснює видатки та платежі тільки в межах відповідних асигнувань, встановлених на поточний рік. Згідно вимог Постанови КМУ від 28.10.2004 № 1444 військовослужбовці, звільнені в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення, однак в плані асигнувань на поточний рік видатків на грошову компенсацію за не отримане речове майно не передбачено.

На даний час зазначена сума компенсації за неотримане речове майно в розмірі 20206,44 грн. не виплачена.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час (далі за текстом - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 визначений порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час.

Відповідно до п. 2 Положення, метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Пунктом 10 Положення визначено, що військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.

Згідно з п. 27 Положення військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 № 1459-ІІІ, дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна призупинено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року № 328-V статтю 9 Закону України № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Оскільки на момент звернення ОСОБА_2 для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, оскільки з березня 2000 року було припинено виплату грошової компенсації замість речового майна, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, тому що суперечить положенням Закону № 2011-XII.

Висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 19 березня 2013 року справа № 21-38а13, які є обов'язковими для застосування відповідно до положень ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 20206,44 грн. відсутні, з огляду на що, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 11, 17-20, 69-72, 94, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову ОСОБА_2 до військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 20206,44 грн. - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 04 березня 2015 року у присутності позивача та представника відповідача. У повному обсязі постанова виготовлена 06 березня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитрієв В.С.