Рішення № 43027801, 10.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 р. Справа № 914/61/15

За позовом: Публічного акціонерного товариста "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго", м.Золочів Львівської області,

про стягнення 568' 916,56 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: Данилевський О.М.,

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" про стягнення 568' 916,56 грн.

Ухвалою суду від 14.01.2015 р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 03.02.2015 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 10.03.2015р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №13/2908-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу не оплатив вартість поставленого природного газу. Станом на 04.08.2014 р. існує заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 461' 519,20 грн. Крім того, відповідачу нараховано 55' 223,53 грн. - інфляційних втрат, 32' 969,71 грн. - пені та 19' 204,12 грн. - 3% річних. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% заперечив.

У судові засідання 03.02.2015 р., 23.02.2015 р. та 10.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, хоч був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання. 06.02.2015 р. відповідач подав заперечення на позов, у якому зазначив, що заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла внаслідок невирішення питання щодо відшкодування різниці тарифах між фактичним тарифом на теплову енергію та собівартістю послуги з централізованого теплопостачання; з жовтня 2013 р. МКП «Золочівтеплоенерго» повністю припинив господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, так як в оренду передано усі котельні, що знаходилися на балансі підприємства, для виробництва теплової енергії на альтернативному паливі; всі банківські рахунки підприємства заблоковані на виконання наказу господарського суду Львівської області №5015/601/12 від 27.08.2012 р.; на думку відповідача, заборгованість перед позивачем виникла з незалежних від підприємства причин; на підставі п.3 ст.83 ГПК України просить зменшити розмір нарахованої пені на 90%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Міським комунальним підприємством "Золочівтеплоенерго" укладено договір №13/2908-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу у справі) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.2 договору).

Як передбачено п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою підприємства, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Строк дії договору сторони погодили в п.11.1 - до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується:

· Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. на загальну суму 177' 811,62 грн.;

· Актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 р. на загальну суму 110' 898,41 грн.;

· Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 р. на загальну суму 143' 316,82 грн.;

· Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 р. на загальну суму 29' 492,35 грн.

Перелічені вище Акти підписані позивачем, відповідачем та газорозподільною організацією без зауважень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму(ч.1 ст. 655 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Строк оплати поставленого газу сторони погодили у п.6.1 договору - оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, товар відповідачу поставлений позивачем, проте вартість поставленого товару відповідачем повністю не оплачена. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 461' 519,20 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно просить стягнути з відповідача 55' 223,53 грн. інфляційних втрат та 19' 204,12 грн. - 3% річних.

Також правомірним є нарахування позивачем на підставі п.7.2 договору 32' 969,71 грн. пені за порушення строків оплати поставленої продукції.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 90% суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р.).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши думку позивача, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 60% від заявленої суми, стягнувши з відповідача 19' 781,83 грн. пені. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що відповідач є комунальним підприємством, яке не встановлює самостійно тарифи на свої послуги, а держава не компенсувала різницю між собівартістю послуг з виробництва теплової енергії та фактичним тарифом. Споживачами наданих підприємством послуг є, в більшості, бюджетні установи та інші організації, які невчасно розраховуються за спожитий газ. До того ж, скрутна фінансова ситуація підприємства, арештовані виконавчою службою рахунки для примусового виконання наказу №5015/601/12 від 27.08.2012 р. не дають можливості відповідачу вчасно розрахуватися за поставлений газ. Зменшуючи розмір пені, суд врахував від'ємні результати фінансової діяльності відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" (80700, Львівська обл., Золочівський район, м. Золочів, вул. Шашкевича, буд.28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20808336) на користь Публічного акціонерного товариста "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 461' 519,20 грн. - заборгованості, 55' 223,53 грн. - інфляційних втрат, 19' 781,83 грн. - пені, 19' 204,12 грн. - 3% річних та 11' 378,33 грн. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 10.03.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 11.03.2015р.

Суддя Яворський Б.І.