Рішення № 43026829, 03.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/6030/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", м. Луганськ до Відкритого акціонерного товариства "Свердловський машинобудівний завод" , м.Свердловськ про про стягнення коштів за участю представнків сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відкритого акціонерного товариства "Свердловський машинобудівний завод" (відповідач) про стягнення кошів у розмірі 244803,80 грн., з яких: 201998,50 грн. - заборгованісь за договором, 16285,73 грн. - 3% річних, 26519,57 грн. - інфляційні та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 4/1 від 10.01.2011 року у частині повного та своєчасного виконання зобов'язань.

03.02.2015 року позивач у судовому засіданні надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 20.01.2015 року на 03.02.2015 року та з 03.02.2015 року на 03.03.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.02.2015 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3987), в якій позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку заборгованості, позивачем не було враховано часткову оплату відповідача в сумі 631,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 257 від 15.03.2012 року, у зв'язку із чим заборгованість відповідача складає 176798,50 грн. Також позивачем було здійснено перерахунок 3% річних, які становлять 16030,09 грн. та інфляційних втрат в сумі 44557,64 грн.

26.02.2015 року від представника позивача до суду надійшли пояснення (вх. № 227 ,електронною поштою).

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3987), зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Меркуловим Р.С., що діє на підставі довіреності № 01-01/15 від 01.01.2015 року, ця довіреність підписана директором ТОВ «Альфа-Метал-Компані» Коноваловим А.Ю.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав.

Відповідно до відомостей, зазначених в матеріалах господарської справи № 913/6030/14 відповідач знаходиться за адресою: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Заводська, буд. 1.

Харківська дирекція Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 в своєму листі від 26.09.14 р. № 7-14-608 проінформувала господарський суд Харківської області, що, у зв'язку із проведенням бойових дій в зоні АТО, з 22.07.14 р. до окремої вказівки, призупиняється приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

12.01.2015 р. начальником відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складений акт про те, що відділення поштового зв»язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області (за переліком), у зв»язку з чим працівники канцелярії не мають можливості напарвити за належністю поштову кореспонденцію за вих. № 001702/1 до ВАТ «Свердловський машинобудівниц завод», м. Свердловськ, Луганська область, 94800, справа № 922/6030/14.

Оскільки телефонний (факсимільний) зв'язок із відповідачем також відсутній, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку із проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідною роздруківкою.

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Таким чином, справа № 913/6030/14 розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

10.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (позивачем) та Відкритим акціонерним товариством «Свердловський машинобудівельний завод» (відповідачем) було укладено договір № 4/1, у відповідності до умов якого, позивач зобов'язався поставляти, а відповідач приймати та оплачувати товар - найменування, асортимент та кількість якого на кожну конкретну поставку фіксується у відповідності до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору(а.с.11-13).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на товар, в кожному конкретному випадку проводиться у відповідності до специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що по кожній партії товару позивач зобов'язується направляти відповідачу наступні товарно - супровідні документи : видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості, рахунок - фактура, податкова накладна.

Відповідно до п. 6.2 договору, відповідач здійснює оплату вартості товару протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 177430,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 10412 від 07.12.2011 року на суму 172840,00 грн. та № 21512 від 14.12.2011 року на суму 4590,00 грн., в яких зазначено договір № 4/1 від 10.01.2011 року, що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору. Надані накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками(а.с 16, 18).

Відповідачем товар був отриманий на підставі довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.6.2 договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати товару за видатковими накладними.

За твердженням позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату за даними накладними в сумі 631,50 грн.(які з посилань позивача було зараховано за спірними накладними), що підтверджується платіжним дорученням № 257 від 15.03.2012 року (а.с. 117-118).

Як вбачається з платіжного доручення № 257 від 15.03.2012 року, оплата за ним була здійснена в сумі 42000,00 грн. та підставою оплати є договір № 4/1 від 10.01.2011 року.

Також, в матеріалах справи наявна специфікація до договору № 4/1 від 10.01.2011 року (а.с. 21) та видаткова накладна № 23203 від 16.03.2012 року (а.с. 22) на суму 41368,50 грн. за якими відповідачу здійснювалась поставка товару.

Як зазначає позивач, оплата в сумі 42000,00 грн. (платіжне доручення № 257 від 15.03.2012 року) була здійснена відповідачем за товар, за видатковою накладною № 23203 від 16.03.2012 року та залишок суми в розмірі 631,50 грн. був зарахований позивачем в оплату видаткових накладних № 10412 від 07.12.2011 року та № 21512 від 14.12.2011 року.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка складає 176798,50 грн.

Позивачем 31.03.2012 року було направлено на адресу відповідача претензію № 1/3 про сплату заборгованості за поставлений товар (а.с. 113-115).

Відповідач відповіді на претензію не надав, борг перед позивачем в сумі 176798,50 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 4/1 від 10.01.2011 року в сумі 176798,50 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 16030,09 грн. 3% річних та 44557,64 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 16030,09 грн. за видатковою накладною № 10412 від 07.12.2011 року - період з 24.12.2011 року по 20.01.2015 року та за видатковою накладною № 21512 від 14.12.2011 року - період з 31.12.2011 року по 20.01.2015 року та інфляційних втрат в сумі 44557,64 грн. за видатковою накладною № 10412 від 07.12.2011 року - період з 24.12.2011 року по 01.01.2015 року та за видатковою накладною № 21512 від 14.12.2011 року - період з 31.12.2011 року по 01.01.2015 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України при задоволенні позову - на відповідача у розмірі 4747,73 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівельний завод» (94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 00177945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Інтернаціональна, буд. 17, пр. 71, код ЄДРПОУ 34202711) 176798,50 грн. основної заборгованості, 16030,09 грн. 3% річних, 44557,64 грн. інфляційних втрат та 4747,73 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова