Постанова № 43026813, 03.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 914/3255/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 від 01.12.2014 р. (вхідний № 01-05/5737/14, № 01-05/5740 від 09.12.2014 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 19 листопада 2014 року

у справі № 914/3244/13 (суддя Т.Я.Рим),

порушеній за позовом

Позивача: Комунального підприємства "Дрогобицький Ринок", м. Дрогобич, Львівської області,

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, м. Дрогобич, Львівської області,

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дрогобицька міська рада Львівської області, м. Дрогобич, Львівської області,

Про: розірвання Договору оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд від 02 січня 2009 р., укладеного між КП "Дрогобицький Ринок" та СПД-ФО ОСОБА_2, предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 16,6 м. кв.; зобов'язати СПД-ФО ОСОБА_2 повернути КП "Дрогобицький Ринок" нежитлове приміщення загальною площею 16,6 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1, шляхом підписання акту-приймання передачі; стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2, 1143,44 грн. заборгованості з орендної плати та судовий збір (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог).

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: ОСОБА_3 - п/к за дорученням № 310 від 28.10.2014 р.;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За клопотанням Апелянта/відповідача проводиться фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 09.12.2014 р. дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/3255/14 Господарського суду Львівської області введено суддів Н.А.Галушко та Г.В.Орищин.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги (а.с. 153-154), ухвалою суду від 11.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (вх. № 01-05/5737/14, № 01-05/5740 від 09.12.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 21.01.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 157, 158).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. у даній справі залучено до участі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дрогобицьку міську раду Львівської області та розгляд справи було відкладено на 25.02.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, а третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 17.02.2015 р. рекомендованою поштою № 8210001816601 з повідомленням про вручення (а.с. 206).

Ухвалою суду від 25.02.2015 р. за спільним клопотанням представників, які прибули у судове засідання (а.с. 201) продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 03.03.2015 р.

В судове засідання, яке відбулось 03.03.2015 р. представник Апелянта/відповідача не прибув, в процесі розгляду даної справи представник Апелянта приймав участь у судових засіданнях, надавав усні та додаткові письмові пояснення по суті апеляційної скарги (вх. № 01-04/921/15 від 11.02.2015 р., вх. № 01-04/1327/15 від 25.02.2015 р.)(а.с. 188-189, 198-200), просив рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2014 р. у справі № 914/3255/14 скасувати, ухвалити нове рішення на підставі якого, відмовити позивачу у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду за вх. № 01-04/258/15 від 21.01.2015 р. подав Відзив на апеляційну скаргу (а.с. 173-174), письмові пояснення (вх. № 01-04/1275/15 від 23.02.2015 р. (а.с. 191-194), доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення місцевого суд залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, повторно, в судове засідання не прибув, про причини не прибуття не повідомив, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення, яке отримано ним 17.02.2015 р. за № 8210001816601 (а.с. 206) та про відкладення розгляду справи згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 204-205/зворот).

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р. у даній справі поновлено Апелянту строк встановлений для апеляційного оскарження судового рішення, ухвалою від 11.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Апелянта/відповідача до провадження та розгляд скарги призначено на 21.01.2015 р. Крім того, з підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. у даній справі залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дрогобицьку міську раду Львівської області та розгляд справи відкладено на 25.02.2015 р., ухвалою суду від 25.02.2015 р. за спільним клопотанням представників (а.с. 201) продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 03.03.2015 р., про що сторони (Позивач та Відповідач) та третя особа були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 157, 158, 180/зворот, 186/зворот, 205/зворот, 206).

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 25.02.2015 р. участь повноважних представників сторін та третіх осіб судом обов'язковою не визнавалась (а.с. 204-205).

З огляду на вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/3255/14 та розгляду справи без участі представників Апелянта/відповідача та третьої особи, так як, у справі достатньо зібрано доказів для розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 19 листопада 2014 р. по справі № 914/3255/14 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19 листопада 2014 р. по справі № 914/3255/14 (суддя Т.Рим) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Дрогобицький Ринок" 893,44 грн. боргу, 4263,00 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 250,00 грн. орендної плати. Розірвано Договір оренди від 02.01.2009 р. нежитлових приміщень, будинків та споруд, що був укладений між Комунальним підприємством "Дрогобицький Ринок" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Комунальному підприємству "Дрогобицький Ринок" за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 16,6 м2, що знаходиться за адресою: місто Дрогобич, АДРЕСА_1 (а.с. 139-140, 141-147).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2014 р. у справі № 914/3255/14, Апелянт/відповідач (Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (Приватний підприємець) ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 01-05/5737/14, № 01-05/5740 від 09.12.2014 р.), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2014 р. у справі № 914/3255/14, ухвалити нове рішення, на підставі якого відмовити Позивачу у задоволенні позову (а. с. 159-166).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Так, Апелянт/відповідач вважає, що спірний Договір укладено неналежним Орендодавцем, так як, на думку Скаржника, власником спірного майна є Дрогобицька міська рада, у справі відсутні: докази на право позивача укладати договори оренди майна, яке знаходиться у комунальній власності та повноваження на звернення до суду із позовною заявою, про що Апелянтом зазначено в апеляційній скарзі (а.с. 159-163), Додаткових поясненнях по суті апеляційної скарги від 10.02.2015 р., від 25.02.2015 р. (а.с. 188-189, 198-200), відтак належним позивачем та, відповідно, орендодавцем є саме Дрогобицька міська рада, а не КП «Дрогобицький ринок», що є підставою для скасування рішення місцевого суду та відмові у позові.

Крім того Апелянт/відповідач в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування судового рішення у даній справі покликається на те, що « 1) Суд Не надав жодних доказів того, що позивач є власником складського приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м., договір оренди якого, він просить розірвати; 2) Суд Не надав жодних доказів того, що позивачу належать майнові права на приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м., договір оренди якого, він просить розірвати; 3) Суд Не надав жодних доказів того, що позивач уповноважений власником на укладення від імені власника договору найму приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м., 4) Суд Не надав жодних доказів того, що позивач уповноважений власником на розірвання від імені власника договору найму приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м.» (а.с. 163).

Разом з тим, Скаржник, як на підставу для скасування судового рішення, посилається на те, що «У своєму рішенні суд не навів доказів того, що Апелянт прострочила орендну плату за 3 (три) місяці, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди за ст. 782 ЦК України, що Апелянтом «порушено бодай би один пункт статті 783 ЦК, яка б давала підстави для розірвання договору оренди», що Апелянту «передано наймодавцем у користування майно, якість якого не відповідає умовам договору та призначенню речі та доказів того, що наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі», покликається на відсутність вини (умислу або необережності) СПД-ФО та на відсутність завданої шкоди, внаслідок якої КП «Дрогобицький ринок» було б позбавлено того, на що воно розраховувало при укладенні договору, вважає недоведеними висновки щодо порушення умов договору, в т.ч. істотних, в частині наявної заборгованості в сумі 1143 грн. 44 коп. «близько вісім місяців користування майном».

Скаржник/відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що спірне майно було застраховане і суду були подані відповідні договори, тому на думку Апелянта відсутні підстави для розірвання спірного договору, а так як договори оренди приміщення за 2011-2013 роки втратили силу після закінчення строку їх дії, а встановлені у цих договорах зобов'язання - припинились, відповідно, після закінчення строку дії договорів оренди, квитанції про внесення страхових платежів за договором страхування Апелянтом не зберігались, так як оспорюваний договір оренди не містить вимоги щодо обов'язковості зберігання квитанцій внесення страхових платежів за договором страхування, після закінчення строку їх дії.

З огляду на викладене в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях Апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2014 р. у справі № 914/3255/14, ухвалити нове рішення, на підставі якого відмовити Позивачу у задоволенні позову.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Позивач: Комунальне підприємство "Дрогобицький Ринок" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 03337728, місце знаходження юридичної особи: п.і. 82100, Львівська область, м. Дрогобич, АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем), місце проживання: АДРЕСА_2, п.і. 82100, код ІПН НОМЕР_1.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дрогобицька міська рада Львівської області відповідно до Розділу ХІ Конституції України є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, їй присвоєно ідентифікаційний код 04055972, місцезнаходження: Львівська область, м. Дрогобич, АДРЕСА_3. Виконавчим органом Дрогобицької міської ради є Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, АДРЕСА_3, йому присвоєно код ЄДРПОУ 26307196.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства "Дрогобицький Ринок" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, у порушення умов Договору оренди нежитлових приміщень, будинків споруд від 02.01.2009 р., не виконував своїх зобов'язань перед позивачем, не своєчасно та не в повному обсязі, сплачував орендну плату за користування об'єктом оренди, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1. Позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідно до розрахунку заборгованості з орендної плати, за період з червня 2011 року по червень 2014 року, заборгованість відповідача становить 1616,44 грн. Крім того, позивач просить розірвати зазначений Договір оренди та зобов'язати відповідача повернути приміщення.

В процесі розгляду даної справи судом першої інстанції, Позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, 05.11.2014 року подано заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 70-71), якою просив стягнути з відповідача 1119,45 грн. заборгованості з орендної плати, 19.11.2014 року ним подано заяву про збільшення позовних вимог в частині майнових вимог (а.с. 128-129), якою просить стягнути з відповідача 1143,44 грн. заборгованості з орендної плати. Вимоги Позивача про розірвання договору оренди та повернення майна - залишено без змін.

В процесі розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом, з підстав зазначених в ухвалі суду від 10.02.2015 р. (а.с. 185-187) до участі у даній справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору залучено Дрогобицьку міську раду Львівської області.

В частині тверджень Апелянта, що Комунальне підприємство "Дрогобицький Ринок" не наділене власником: Дрогобицькою міською радою правом на передачу в оренду нежитлового приміщення площею 16,6 кв.м. розташованого за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1, та, відповідно, правом на звернення з позовом до господарського суду з позовом, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради своїм рішенням № 425 від 18.12.1997 р. (а.с. 77), яке прийнято на підставі ухвали сесії Львівської обласної ради від 25.12.90 р. «Про обласну комунальну власність», ст. 35 Закону України «Про власність» вирішив, визнати комунальною власністю міської ради будинки і споруди міського ринку по АДРЕСА_1. /Закон України «Про власність» втратив чинність 21.04.2007 р. /ЗУ № 997-У/.

До часу державної реєстрації КП «Дрогобицький ринок» (02.10.200 р.) будівлі та споруди міського ринку знаходилося у власності держави в особі Державного комунального підприємства «Дрогобицький ринок».

Засновником Комунального підприємства "Дрогобицький Ринок" є Дрогобицька міська рада в особі Виконавчого комітету у відповідності до ухвали ХІ сесії Львівської обласної ради 1-го демократичного скликання № 288 від 12.05.93 р. «Про передачу майна до комунальної власності районів та міст обласного підпорядкування» (п. 4 Статуту КП «Дрогобицький ринок»). На виконання п. 2 рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 425 від 18.12.1997 р., будинки і споруди міського ринку по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, загальною площею 656,5 м.кв. зареєстровано МБТІ у власності територіальної громади м. Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 30.05.2005 р. та передано на баланс КП "Дрогобицький Ринок".

Дрогобицька міська рада, як засновник та власник, на підставі розпорядження № 275-р від 02.10.2000 р. затвердила та зареєструвала Статут КП "Дрогобицький Ринок" у встановленому на той час порядку за реєстраційним № 0589. Статут КП також затверджений Радою трудового колективу (Протокол № 4 від 15.09.2000 р.)(а.с. 79).

Як визначено у п.1.1. Статуту, Комунальне підприємство "Дрогобицький Ринок" засноване Дрогобицькою міською радою відповідно до Законів України «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво» /втратили чинність з 01.01.2004 р./, «Про власність», саме ж Комунальне підприємство "Дрогобицький Ринок" утворене шляхом перетворення Державного комунального підприємства «Дрогобицький ринок» і є його правонаступником (п. 1.2. Статуту), КП є юридичною особою з дня його державної реєстрації (п. 3.1. Статуту).

Відповідності до ухвали ХІ сесії Львівської обласної ради 1-го демократичного скликання № 288 від 12.05.93 р. «Про передачу майна до комунальної власності районів та міст обласного підпорядкування», рішення № 425 від 18.12.1997 р. Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, будівлі та споруди міського ринку, що знаходилися у власності держави в особі Державного комунального підприємства «Дрогобицький ринок» були передані Засновником та власником перетвореному на його основі та правонаступнику - Комунальному підприємству "Дрогобицький Ринок" (далі за текстом - Підприємство). Майно цього Підприємства складають основні засоби та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі Підприємства (п. 5.1. Статуту). Майно Підприємства утворюється за рахунок, зокрема, грошових та майнових внесків Засновника (п. 5.2. Статуту). Майно Підприємства належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України (п. 5.3.Статуту). Підприємству можуть належати будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше майно, права на майно, у т.ч. право на інтелектуальну власність (п. 5.8. Статуту). Підприємство має право: передавати і продавати, обмінювати, здавати в оренду (лізинг), заставляти, надавати безкоштовно в тимчасове користування або в позику належне йому майно та кошти іншим юридичним і фізичним особам, а також списувати його з балансу (п. 5.8. Статуту); від свого імені укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному та третейському суді (п. 3.8. Статуту); - надавати: фізичним і юридичним особам послуг по забезпеченню належних умов для здійснення продажу продовольчих та непродовольчих товарів (п. 2.2.1. Статуту); - в оренду фізичним і юридичним особам торгові місця у приміщеннях ринку, у кіосках, павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків (п. 2.2.2 Статуту); - в оренду фізичним і юридичним особам магазинів, барів, кафе, складів та інших приміщень, а також палаток, кіосків, що належать Підприємству (п.2.2.3. Статуту), тощо.

Управління Підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту на основі поєднання прав Засновника щодо господарського використання майна та принципів самоврядування трудового колективу Підприємства (п. 6.1. Статуту).

Вищим органом управління Підприємством є виконавчий комітет Дрогобицької міської ради (п. 6.2. Статуту).

Керівництво поточною діяльністю Підприємства відповідно до рішень Засновника здійснює Директор (п. 6.4. Статуту).

Директор Підприємства наділений Засновником повноваженнями (п. 6.4. Статуту), зокрема, - діяти від імені Підприємства і без довіреності та представляє Підприємство у всіх підприємствах, установах, організаціях; - організовувати виконання рішень Засновника; - укладати та підписувати від імені Підприємства господарські та інші договори, угоди, контракти, установчі документи юридичних осіб …; - видавати довіреності на право вчинення дій і представництво від імені Підприємства (а.с. 79-85).

В матеріалах справи (а.с. 86-87) наявний Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (основні засоби) від 31 грудня 2007 р. (Типова міжвідомча форма № інв-3) КП «Дрогобицький ринок», що були йому передані Засновником/власником, перевірені в натурі і внесені в опис та знаходяться на балансі підприємства станом на 31.12.2007 р. та Інвентаризаційний опис основних засобів від 31.12.2013 р., які знаходяться на балансі Підприємства в натурі станом на 31.12.2013 р. (а.с. 86-90).

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції України).

З аналізу вищезазначених положень законодавства, яке діяло на час створення Комунального підприємства "Дрогобицький Ринок", виходячи положень Статуту Підприємства, управління яким здійснюється на основі поєднання прав Засновника щодо господарського використання майна та принципів самоврядування трудового колективу Підприємства, вищим органом управління якого є Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, колегія суддів приходить до висновку, що Засновником/власником Дрогобицькою міською радою було передано КП "Дрогобицький Ринок" будинки і споруди міського ринку по АДРЕСА_1, в м. Дрогобичі, яке належить останньому праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України, наділено Засновником/власником правом від свого імені укладати угоди, договори, контракти, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному та третейському суді, надавати в оренду фізичним і юридичним особам торгові місця у приміщеннях ринку, у кіосках, павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, магазини, бари, кафе, склади та інші приміщення, а також палатки, кіоски, що належать Підприємству. Директор Підприємства наділений Засновником правом підписувати від імені Підприємства господарські та інші договори, угоди, контракти, видавати довіреності, тощо.

Відтак Комунальне підприємство "Дрогобицький Ринок" правомірно, відповідно до Статуту, уклало 02 січня 2009 року від свого імені, як Орендодавець, Договір оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд з Орендарем: Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_2 (а.с. 13) та передало останньому в оренду (найм) нежитлове приміщення за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1, загальною площею 16,6 кв.м., за Актом № 14 приймання-передачі від 02 січня 2009 р. (а.с. 12).

Разом з тим, Комунальне підприємство "Дрогобицький Ринок" відповідно до Статуту, звернулося з позовом до Господарського суду Львівської області, як Позивач, за захистом свого права і охоронюваного законом інтересу до відповідача: СПД0ФО ОСОБА_2

Як встановлено місцевим господарським судом, між Комунальним підприємством "Дрогобицький Ринок" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір оренди нежитлових приміщень, будинків споруд від 02.01.2009 р. (надалі - Договір).

Зазначений Договір укладено Сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, що відповідає ст. 207, 208 ЦК України.

За своїми основними та не основними (другорядними) ознаками зазначений правочин є договором найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з цим Договором, Орендодавець (Позивач - у справі) передає, а Орендар (Відповідач - у справі) приймає згідно з Актом приймання-передачі в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1, загальною площею 16,6 м2 (надалі - Об'єкт оренди). Об'єкт оренди фактично переданий орендареві до моменту підписання договору оренди.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення КП «Дрогобицький ринок» розташоване за адресою: 82100, АДРЕСА_1, м. Дрогобич, під індексом: складське приміщення, площею 16,6 м. кв., без будь-яких застережень (зауважень), що підтверджується Актом № 14 приймання-передачі від 02 січня 2009 р. (а.с. 12).

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата за перший місяць становить 99,60 грн. (ПДВ - 16,60 грн.). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць нараховується відповідно до Методики розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції, яка затверджена ухвалою Дрогобицької міської ради на У сесії п'ятого демократичного скликання № 174 від 26.12.2006 р. (а.с. 91, 92,93-94, 95-96).

Як встановлено місцевим господарським судом, заборгованість відповідача виникла в період з червня 2011 року по червень 2014 року.

Місцевий суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем сплачувалася орендна плата в цей період згідно з такими квитанціями: № ПН4245 від 21.01.2011 року на суму 99,60 грн. (за січень 2011 року); № ПН647 від 23.02.2011 року на суму 99,60 грн. (за лютий 2011 року); № ПН 7488 від 06.04.2011 року на суму 99,60 грн. (за березень 2011 року); № 80/1 від 25.05.2011 року на суму 199,20 грн. (за період квітень-травень 2011 року); № 140/1 від 29.06.2011 року на суму 99,60 грн. (за червень 2011 року); № 291 від 21.07.2011 року на суму 99,60 грн. (за липень 2011 року); № 394 від 13.10.2011 року на суму 298,80 грн. (за період серпень-жовтень 2011 року); № 146 від 08.12.2011 року на суму 199,20 грн. (за період листопад-грудень 2011 року); № 450 від 16.02.2012 року на суму 199,20 грн. (за період січень-лютий 2012 року); № 272 від 18.04.2012 року на суму 199,20 грн. (за період березень-квітень 2012 року); № 28-1165682/С від 28.09.2012 року на суму 497,00 грн.; № 25-1368164/С від 25.12.2012 року на суму 199,20 грн. (за період листопад-грудень 2012 року); № 19-1811338/С від 19.06.2013 року на суму 597,60 грн. (за період січень-червень 2013 року); № 28-2000479/С від 28.08.2013 року на суму 498,00 грн. (за період серпень-грудень 2013 року); № 22-2432124/С від 22.01.2014 року на суму 597,60 грн. (за період січень-червень 2014 року); № 22-3043423/С від 22.07.2014 року на суму 550,00 грн. (за період липень-грудень 2014 року);№ 11-3409873/С від 11.11.2014 року на суму 250,00 грн. (а.с. 35-59, 119).

Місцевим господарським судом перевірено поданий Позивачем розрахунок позовних вимог, та, відповідно, суд дійшов висновку, що представлені Відповідачем квитанції про сплату коштів: № ПН4245 від 21.01.2011 року, № ПН647 від 23.02.2011 року, № ПН 7488 від 06.04.2011 року, № 80/1 від 25.05.2011 року не стосуються предмета позову, оскільки ними оплачено орендну плату за попередні періоди: січень-травень 2011 року. Аналогічно, судом взято до уваги оплати, вчинені відповідачем 22.07.2014 року (за липень-грудень 2014 року - авансовий платіж). Місцевим судом взято до уваги оплату проведену Відповідачем 11.11.2014 року на суму 250,00 грн. за складське приміщення по АДРЕСА_1, на суму 250,00 грн., відмінусовано від встановленого судом розміру заборгованості за спірний період, і в цій частині припинено провадження за відсутністю предмета спору, оскільки зазначена оплата здійснена Відповідачем після подання позову до суду, але до дати постановлення судового рішення по справі (19.11.2014 р.).

Таким чином, за період з червня 2011 року по червень 2014 року, станом на час подання позову до суду Відповідачем сплачено 3485,00 грн. Як убачається з розрахунку позовних вимог, та встановлено судом, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача орендної плати за аналізований період 4628,44 грн. Відтак, місцевий суд прийшов до висновку, що за аналізований період, станом на час подання позову до суду, Відповідачем допущено заборгованість зі сплати орендної плати на суму 1143,44 грн.

Перевіривши вищезазначені встановлені місцевим господарським судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що станом на час подання позову до суду (позовну заяву з додатками надіслано по-пошті, згідно поштового штампа на конверті - 03.09.2014 р.)(а.с. 20), Апелянтом/відповідачем допущено заборгованість зі сплати орендної плати на суму 1143,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на адресу Відповідача була надіслана ВИМОГА № 129 від 24.06.2014 р. (а.с. 15) про необхідність надання належно завірених копій договорів страхування орендованих приміщень. Відповідачем отримано зазначену ВИМОГУ 25.06.2014 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи (а.с. 17).

Місцевим господарським судом встановлено, що Відповідачем представлено договори добровільного страхування орендованого майна № 11/1111111/1404/11 від 28.10.2011 року (про страхування об'єкта оренди в період з 29.10.2011 року по 28.10.2012 року), № 11/1111 222/1404/12 від 28.10.2012 року (про страхування об'єкта оренди в період з 29.10.2012 року по 28.10.2013 року), № 11/1113232/1404/13 від 28.10.2013 року (про страхування об'єкта оренди в період з 29.10.2013 року по 28.10.2014 року), № 11/1157365/1404/14 від 09.09.2014 року (про страхування об'єкта оренди з 10.09.2014 року по 09.09.2015 року)(а.с. 60-61, 112 - 117), та, як вбачається з матеріалів даної справи, Відповідачем внесено страховий платіж за договором страхування № 11/1157365/1404/14 від 09.09.2014 року в сумі 92,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН4220 від 09.09.2014 року (а.с. 118).

Доказів внесення страхових платежів за попередніми договорами Відповідачем не представлено суду першої інстанції, в матеріалах справи такі докази відсутні, не подано таких доказів до апеляційної скарги.

Твердження Апелянта про те, що умовами спірного Договору не передбачено схоронність квитанцій щодо сплати страхових внесків після закінчення терміну дії договору оренди є необґрунтованою, оскільки Договір оренди від 02.01.2009р. станом на дату подання позову до суду, зокрема, про його розірвання - не закінчився. Інші твердження Скаржника в цій частині є надуманими.

Із листа від 04.11.2014 р. № 270 (а.с. 78) Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради вбачається, що нежитлова будівля за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1, загальною площею 656,5 м2 перебуває у власності територіальної громади м. Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 30.05.2005 р., що видане на підставі рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №425 від 18.12.1997 р. Дана нежитлова будівля передана на баланс комунального підприємства "Дрогобицький ринок", засновником якого є Дрогобицька міська рада.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом, між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна, за яким Відповідач прийняв у користування за плату приміщення загальною площею 16,6 м2, яке розміщене за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до пункту 4.3.3 Договору оренди, Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що станом на момент подання позову відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань зі сплати орендної плати, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в сумі 1143,44 грн. (Заява про збільшення розміру позовних вимог вх. № 5465/14 від 18.11.2014 р.)(а.с. 128-129).

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 Договору, орендна плата вноситься орендарем не пізніше 15 числа за поточний місяць.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, який, дослідивши розрахунок позовних вимог, первинні документи про внесення орендних платежів, представлені відповідачем, дійшов до правомірного висновку, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, в сумі 893,44 грн., оскільки позивачем не враховано оплати 250,00 грн. (а.с. 119), проведеної відповідачем після порушення провадження у справі - 11.11.2014 року. Тому місцевий господарський суд підставно припинив провадження у справі в частині стягнення з Відповідача 250,00 грн. орендної плати за відсутністю предмета позову.

В частині позовних вимог про розірвання Договору та повернення майна суд дійшов наступних висновків.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору в частині обов'язкового страхування орендованого майна, а також своєчасного та повного внесення орендної плати.

Так, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди. Підпунктом 4.3.10 Договору визначено обов'язок відповідача проводити страхування об'єкта оренди відповідно до чинного законодавства на весь період оренди.

З матеріалів справи вбачається, що Апелянтом/відповідачем проведено страхування орендованого ним майна в період з 29.10.2011 року по 09.09.2015 рік. Натомість доказів внесення страхових платежів за договорами страхування, що передували договору страхування № 11/1157365/14 04/14 від 09.09.2014 року - не представлено.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Таким чином, факт невиконання орендарем такої істотної умови договору оренди комунального майна, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Окрім зазначеного позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині розірвання договору покликається на неналежне виконання зобов'язань зі сплати орендних платежів.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, він (Договір) може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Вказаною нормою, на відміну від статті 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпного переліку договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як своєчасне внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011.

Відповідно до статті 11128 Цивільного кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовом відповідачем допущено заборгованість у сумі 1143,44 грн., яка становить заборгованість за близько вісім місяців користування майном, що є істотним порушенням Договору, а тому вимога позивача про розірвання договору оренди є правомірною.

Апелянт/відповідач в апеляційній скарзі заперечує вказаний вище висновок місцевого господарського суду.

Перевіривши в цій частині обставини справи, колегія суддів встановила, що висновок місцевого суду відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в межах позовних вимог, за період з червня 2011 року по червень 2014 року, Апелянт/відповідач за червень 2011 р. мав сплатити 128,86 грн. орендної плати з урахуванням індексу інфляції, сплатив 99,60 грн., за липень 2011 р. мав сплатити 127,18 грн. з урахуванням індексу інфляції, сплатив 99,60 грн., за серпень 2011 р. мав сплатити 126,67 грн. орендної плати, оплати - не сплатив, за вересень 2011 р. мав сплатити 126,80 грн., оплати - не провів, за жовтень 2011 р. мав сплатити 126,80 грн., сплатив 298,80 грн., за листопад 2011 р. мав сплатити 126,93 грн., оплати - не провів, за грудень 2011 р. мав сплатити 127,18 грн., сплатив - 199,20 грн. За січень 2012 р. відповідач мав сплатити 127,43 грн. з урахуванням індексу інфляції, оплати - не провів, за лютий 2012 р. мав сплатити - 127,68 грн., сплатив - 199,20 грн., за березень 2012 р. мав сплатити 128,06 грн., оплати - не провів, за квітень 2012 р. мав сплатити 128,06 грн., сплатив 199,20 грн., за травень 2012 р. мав сплатити 127, 66 грн., оплати - не провів, за червень 2012 р. мав сплатити 127,28 грн., оплати - не провів, за липень 2012 р. мав сплатити 127,03 грн., оплати - не провів, за серпень 12 р. мав сплатити 126,65 грн., оплати - не провів, за вересень 2012 р. мав сплатити 126,78 грн., оплати - не провів, за жовтень 2012 р. мав сплатити 126,78 грн. - оплати - не провів, за листопад 2012 р. мав сплатити 126,65 грн., оплати - не провів, за грудень 2012 р. мав сплатити 126,90 грн., сплатив - 199,20 грн. За січень 2013 р. відповідач мав сплатити орендну плату в сумі 127,15 грн. з урахуванням індексу інфляції, оплати - не провів, за лютий 2013 р. мав сплатити - 127,02 грн., оплати - не провів, за березень 2013 р. мав сплатити 127,02 грн., оплати - не провів, за квітень 2013 р. мав сплатити 127,02 грн., оплати - не провів, за травень 2013 р. мав сплатити 127,15 грн., оплати - не провів, за червень 2013 р. мав сплатити 127,15 грн., сплатив 597,60 грн., за липень 2013 р. мав сплатити 127,02 грн., оплати - не провів, за серпень 2013 р. мав сплатити 126,13 грн., сплатив 498,00 грн., за вересень 2013 р. мав сплатити 126,13 грн., оплати - не провів, за жовтень 2013 р. мав сплатити 126,13 грн., оплати - не провів, за листопад 2013 р. мав сплатити 126,88 грн., оплати - не провів, за грудень 2013 р. мав сплатити 127,51 грн., оплати - не провів. За січень 2014 р. відповідач мав сплатити орендну плату 127,77 грн. з урахуванням індексу інфляції, сплатив 597,60 грн., за лютий 2014 р. мав сплатити - 128,54 грн., оплати - не провів, за березень 2014 р. мав сплатити 131,37 грн., оплати - не провів, за квітень 2014 р. мав сплатити 135,71 грн., оплати - не провів, за травень 2014 р. мав сплатити 140,87 грн., оплати - не провів. З аналізу належних до сплати орендних платежів за спірний період та враховуючи проплати проведені Відповідачем за вказаний період в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що з урахуванням того, що орендні платежі Відповідачем за спірний період вносилися не в повному обсязі та не щомісячно, а саме: в червні 2011 р. - 99,60 грн., в липні 2011 р. - 99,60 грн., в жовтні 2011р. - 298,80 грн., грудні 2011 р. - 199,20 грн., в лютому 2012 р. - 199,20 грн., квітні 2012 р. - 199,20 грн., грудні 2012 р. - 199,20 грн., в липні 2013 р. в сумі 597,60 грн., в серпні 2013 р. - 498,00 грн. та січні 2014 р. в сумі 597,60 грн., відтак покрили заборгованість за спірний період частково, станом на вересень 2013 р. залишився непогашеним борг в сумі 91,11 грн., за період жовтень 2013 р. по 31.05.2014 р. включно (по червень 2014 р.) заборгованість Відповідачем не погашалася, що складає 8 місяців прострочення платежу.

Як зазначалося вище у цій постанові, представлені Відповідачем квитанції про сплату коштів: № ПН4245 від 21.01.2011 року, № ПН647 від 23.02.2011 року, № ПН 7488 від 06.04.2011 року, № 80/1 від 25.05.2011 року не стосуються предмета позову, оскільки ними оплачено орендну плату за попередні періоди: січень-травень 2011 року. Аналогічно, судом не взято до уваги оплати, вчинені відповідачем 22.07.2014 року (за липень-грудень 2014 року), оскільки є авансовим платежем.

11.11.2014 року Відповідачем/апелянтом було сплачено 250,00 грн., призначення платежу: «Оплата за складське приміщення по АДРЕСА_1, Платник - ОСОБА_2» (а.с. 119), оплата проведена Апелянтом після порушення провадження у справі - 11.11.2014 року, взята судом до уваги, тому твердження Апелянта, що станом на час звернення Позивача з позовом до суду (03.09.2014 р.)(а.с. 20) прострочення з погашення заборгованості по орендній платі не складало 8 місяців, є некоректним.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з пунктом 7.3 Договору у разі розірвання цього договору, закінчення строку дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт в належному стані з урахуванням підпунктів 4.3.8, 4.3.14, 7.1 та 7.2 цього Договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовна вимога Позивача про зобов'язання повернути нежитлове приміщення загальною площею 16,6 м2, що знаходяться за адресою: місто Дрогобич, АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі підлягає до задоволення.

При цьому заперечення відповідача не спростовують наведених вище висновків суду про порушення зобов'язань відповідачем в частині внесення орендної плати та наявності, внаслідок цього, підстав для розірвання Договору.

Як зазначалося вище у цій постанові, не заслуговують на увагу твердження Апелянта викладені у Додаткових письмових поясненнях по суті апеляційної скарги від 11.02.2015 р., від 25.02.2015 р. оскільки, рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області № 425 від 18.12.1997 року визнано комунальною власністю будинки і споруди міського ринку по АДРЕСА_1, в м. Дрогобич. Як убачається з листа від 04.11.2014 року № 270 Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, зазначені в ухвалі будинки та споруди передано на баланс Комунального підприємства "Дрогобицький ринок", засновником якого є Дрогобицька міська рада. Відповідно до пункту 5.3 Статуту позивача, майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство самостійно володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України. Позивач, згідно Статуту, має право передавати в оренду належне йому майно, має право укладати угоди оренди та звертатися з позовами до суду.

Слід зазначити, що Договір оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд від 02.01.2009 р. виконувався сторонами з 2009 року, жодною із сторін не оскаржувався, судом не був визнаний недійсним.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Орендодавцем за Договором є саме Позивач, який є юридичною особою, відтак вправі подавати позови про стягнення заборгованості за спірним Договором та вимагати його розірвання.

Покликання Апелянта/відповідача в апеляційній скарзі на те, що «Суд Не надав жодних доказів того, що позивач є власником складського приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м., договір оренди якого, він просить розірвати; що Суд Не надав жодних доказів того, що позивачу належать майнові права на приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м., договір оренди якого, він просить розірвати; що Суд Не надав жодних доказів того, що позивач уповноважений власником на укладення від імені власника договору найму приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м. та, що Суд Не надав жодних доказів того, що позивач уповноважений власником на розірвання від імені власника договору найму приміщення по АДРЕСА_1, у м. Дрогобич, Львівської області, площею 16,6 кв.м.» колегією суддів до уваги не приймається, та вказані твердження не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі, оскільки Господарський суд Львівської області не був ні стороною спірного Договору, який сторони укладали вільно, на свій розсуд, ні Позивачем/ Відповідачем у даній справі. Господарський суд, здійснюючи правосуддя, вирішує спори на підставі Конституції України, ГПК України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Безпосереднє звернення до суду є конституційним правом кожного. Частина друга статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного, в т.ч. юридичної особи, звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства, при цьому, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Принцип змагальності означає, що кожній стороні повинні бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Сторонами у господарському процесі є Позивач та Відповідач (ст. 21 ГПК України), треті особи (ст. 26, 27 ГПК України). Права та обов'язки сторін визначені у ст. 22 ГПК України.

Інші доводи Апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду встановила, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2014 р. по справі № 914/3255/14 є обґрунтованим, ухвалене на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спору, відтак відсутні підстави для скасування зазначеного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Апелянта/відповідача.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на Апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року у справі № 914/3255/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 03.03.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 10.03.2015 р.