Ухвала суду № 43026792, 03.03.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 676/3445/14-ц

Провадження № 22-ц/792/435/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

при секретарі: Шевчук Ю.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» та ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_3, про визнання договору поруки розірваним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В травні 2014 року ПАТ КБ «Надра», звертаючись до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, вказувало, що відповідно до укладеного договору № 04/МК/2008-980 від 10 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 150000 грн. на умовах сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 20,09 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07 вересня 2018 року.

10 травня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 04/МК/2008-980 від 10 вересня 2008 року. 10 травня 2008 року аналогічний договір було укладено між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4

Відповідач не виконувала зобов'язань перед банком, в зв'язку з чим станом на 23.04.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 517791,37 грн., а саме: 148809,75 грн. - заборгованість за кредитом; 310518,66 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 40660,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штраф - 17802,43 грн. відповідно до п. 9.2. договору. Згідно договору поруки поручителі і позичальник відповідають солідарно, а тому ПАТ КБ «Надра» просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 517791,37 грн. в солідарному порядку.

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра» про визнання договору поруки розірваним. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що банк реалізував своє право вимагати дострокового повернення кредиту, направивши 13.11.2012 року ОСОБА_2 досудову вимогу № 5-3-10318 на протязі 30 календарних днів достроково виконати усі зобов'язання за кредитним договором. Крім того, 25.02.2013 року вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 на погашення заборгованості за цим кредитним договором. Пред'явивши вимогу про дострокове стягнення кредитної заборгованості, банк змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя протягом 6 місяців з цієї дати, а саме, початок перебігу 6-місячного строку розпочався 13.11.2012 року і закінчився 13.06.2013 року. Крім того, порука є припиненою з тих підстав, що з 01.01.2009 року банком в односторонньому порядку було збільшено відсоткову ставку за кредитом до 41,8%, що збільшило обсяг відповідальності поручителя.

У вересні 2014 року ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ПАТ КБ «Надра» про визнання договору поруки припиненим, в обґрунтування якого він посилався на ті ж підстави, що й ОСОБА_4

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 517791,37 грн.

В позові ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано припиненим договір поруки від 10 вересня 2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4

Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 10 вересня 2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням в частині стягнення з неї коштів, просить його в цій частині змінити та стягнути з неї 148809,75 заборгованості по кредиту, 144732,02 заборгованості по процентах, 22610 грн. пені та 14677,09 грн. штрафу, в решті позову відмовити. Вважає, що рішення в цій частині прийняте за неповного встановлення обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Представлений банком розрахунок заборгованості на думку апелянта є невірним, оскільки проценти банком нараховувалися з 01.01.2009 року за ставкою 41,8 %, хоча договором передбачено ставку 20,9 % річних, тому заборгованість по процентах складає 144732,02 грн. При цьому звертає увагу, що банк не надав доказів правомірності підвищення процентної ставки і повідомлення про це позичальника. Це потягло неправильний розрахунок пені та штрафу. Апелянт вважає, що суд безпідставно не застосував п.5 ч.3 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" при визначенні розміру пені, оскільки нарахована банком пеня є непропорційно великою порівняно із заборгованістю по кредиту. На її думку підлягає стягненню 22610,68 грн. пені, що становить подвійну облікову ставку НБУ. Розмір штрафу також слід зменшити відповідно до розміру заборгованості по процентах - до 14677,09 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „Надра" просив скасувати рішення суду в частині відмови в позові до поручителів як незаконне та необґрунтоване та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. На думку апелянта суд неправильно застосував вимоги ч.4 ст. 559 ЦК, не врахував положення пункту 1.3. кредитного договору, яким встановлено строк його дії до 07.09.2018 року. Висновок суду про зміну банком строку основного зобов'язання пред'явленням вимоги до ОСОБА_2 та пред'явлення банком вимоги до поручителів поза 6-місячним строком від дня настання строку виконання основного зобов'язання вважає хибним, адже банком направлені вимоги-претензії щодо виконання основного зобов'язання поручителям 23.04.2014 року.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи. Представник ПАТ КБ „Надра" письмовою заявою просив задовольнити апеляційну скаргу банку.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 04/МК/2008-980 від 10 вересня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ „Надра" та ОСОБА_2, остання отримала кредит в розмірі 150000 грн. на умовах сплати 20,09 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07 вересня 2018 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитом 10.09.2008 року між ПАТ КБ „Надра" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно з позичальником у повному обсязі за своєчасне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором. Аналогічний договір було укладено 10.09.2008 року між ПАТ КБ „Надра" та ОСОБА_4

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ „Надра" надіслав їй вимогу від 13.11.2012 року про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі - повернення у 30-денний строк з дати отримання цієї вимоги усієї суми заборгованості в розмірі 408667,53 грн.

Станом на 23.04.2014 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 517791,37 грн., а саме: 148809,75 грн. - заборгованість за кредитом; 310518,66 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 40660,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штраф - 17802,43 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частково задовольняючи позов ПАТ КБ „Надра", суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що свої зобов'язання за кредитним договором позичальник ОСОБА_2 не виконує, відтак заборгованість по кредитному договору підлягає стягненню з неї в повному обсязі.

Задовольняючи зустрічні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що банком пропущено шестимісячний строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України для пред'явлення позову до поручителя про сплату заборгованості за кредитом, оскільки у зв'язку з направленням банком до ОСОБА_2 вимоги від 13.11.2012 року про дострокове погашення заборгованості в 30-денний термін цей строк повинен обраховуватися з 13.12.2012 року, а він банком не дотриманий. В свою чергу визнання поруки припиненою є підставою для відмови в позові банку до поручителів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неправильність представленого банком розрахунку заборгованості по кредиту є безпідставними.

Так, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 4.1.2 ( підпункти 4.1.2.1, 4.1.2.2) кредитного договору, починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються в розмірі 20,9 % річних; у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту в строк, обумовлений п.4.1.1. договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 41,8 % річних.

З 01.01.2009 року у зв'язку з простроченням ОСОБА_2 виконання зобов'язання щодо повернення кредиту згідно встановленого графіка банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 41,8 % річних відповідно до умов пунктів 4.1.1., 4.1.2. договору, а не в порядку одностороннього підняття процентної ставки за кредитом, на що вказувала апелянт. Це спростовує доводи апеляційної скарги про неправильність розрахунку банку в частині нарахування процентів та, відповідно, пені і штрафу.

Водночас твердження апелянта про непропорційно великий розмір нарахованої пені порівняно із заборгованістю по кредиту також не відповідає обставинам справи.

Так, відповідно до п. 9.1, 9.2 кредитного договору у разі порушення позичальником строків сплати повернення кредиту, строків сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2. договору передбачено сплату позичальником банку штрафу за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків у розмірі 5 % від суми заборгованості по кредиту та відсотках, визначених згідно графіка на дату прострочення.

Наведені умови договору не оспорювалися ОСОБА_2 як несправедливі відповідно до ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" і залишаються чинними.

Згідно представленого банком розрахунку пеня за прострочення сплати кредиту за період з 23.04.2013 року по 22.04.2014 року (за 1 рік до звернення з позовом), обрахована відповідно до п.п.9.1, 9.2 договору, складає 40660,53 грн.

При цьому наявна заборгованість по основному зобов'язанню за кредитним договором складає 459328,41 грн. (148809,75 грн. - заборгованість за кредитом та 310518,66 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом).

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином розмір нарахованої пені та штрафу є істотно меншим заборгованості по основному зобов'язанню, відтак не можна стверджувати, що нарахована пеня значно перевищує розмір збитків, при цьому наявність інших обставин, які мають істотне значення, в обґрунтування підстав для зменшення пені сторона відповідача не доводила в суді першої інстанції.

Наведене свідчить про відсутність підстав, передбачених законом, для зменшення розміру неустойки.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги банку про помилковість рішення в частині відмови в стягненні заборгованості по кредиту з поручителів, колегія суддів приймає до уваги таке.

Відповідно до п.п.1.3, 12.2 кредитного договору кредит надано позичальнику на строк до 07 вересня 2018 року включно; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Пунктом 4.1.4 кредитного договору від 10.09.2008 року передбачено, що у випадку прострочення позичальником сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту банк письмово сповіщає позичальника.

Згідно з пунктом 1.2 договорів поруки від 10.09.2008 року, укладених банком з поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1. договору (що витікають з кредитного договору № 04/МК/2008-980 від 10.09.2008 року, щодо повернення кредиту, сплати відсотків та можливих штрафних санкцій) повністю чи у будь-якій його частині як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договорами поруки, укладеними з відповідачами, не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 5.3. договорів встановлено, що дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами договору поруки. Встановлено, що у зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_2 виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 4.1.4. кредитного договору використав право вимагати дострокового повного виконання зобов'язань за кредитним договором, надіславши 13.11.2012 року ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів за кредитним договором протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року (справа № 6-190цс14), що є обов'язковою для всіх судів України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Направлення банком претензій усім відповідачам з вимогою сплатити заборгованість по кредиту 23.04.2014 року, тобто, поза 6-місячним строком після настання строку виконання основного зобов'язання не має жодного юридичного значення.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги ПАТ КБ „Надра" про помилковість висновків суду про зміну банком строку основного зобов'язання пред'явленням вимоги до ОСОБА_2 та пред'явлення банком вимоги до поручителів поза 6-місячним строком від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: Бондар О.О. Провадження № 22-ц/792/435/15

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 19, 27