Рішення № 43026228, 05.03.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Галичанського А. Д., Перепелюк І. Б.,

секретар Тодоряк Г. Д.

з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4, про визнання права власності та поділ майна за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2014 року,

встановила:

У липні 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності та поділ майна, який в подальшому було уточнено.

Зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

За наслідками вирішення спору з приводу майна, придбаного під час шлюбу, рішенням Кельменецького районного суду від 15 січня 2014 року за нею визнано право власності на 1/2 частку у майні, що знаходиться в смт. Кельменці по АДРЕСА_1, а саме, автомобіль марки «Опель Віваро», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, мотоцикл «Патріот РМ-125», реєстраційний номер НОМЕР_2, холодильник «Самсунг», диван-крісло, меблі (прихожа), металопластикові вікна, дві тумбочки, телевізор, броньовані двері.

Зазначала також, що під час шлюбу ними збудовано за вказаною адресою гараж.

Посилаючись на те, що відповідач фактично одноособово користується майном, не бажає добровільно вирішити питання про поділ майна, просила визнати за нею право на 1/2 частку будівельних матеріалів, що використані для будівництва гаража, вартістю 31 216 гривень 50 коп.; виділити у її власність автомобіль марки «Опель Віваро» 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 85625 гривень, припинивши за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля; припинити її право власності на 1/2 мотоцикла «Патріот РМ-125», реєстраційний номер НОМЕР_2, холодильника «Самсунг», дивана-крісла, меблів (прихожої), металопластикових вікон, двох тумбочок, телевізора, броньованих дверей , передати це майно відповідачу з виплатою їй грошової компенсації, а також компенсації за користування відповідачем майном.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, що використані для будівництва гаража, що знаходяться в АДРЕСА_1, загальною вартістю 31 969 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які використані для будівництва гаража, що знаходиться в смт. Кельменці по АДРЕСА_1, загальною вартістю 31969 гривень - скасувати.

У позові в цій частині відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні частини її вимог скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на неповне з'ясування судом обстави, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині припинення права відповідача на 1/2 частку автомобіля, стягнення з відповідача грошової компенсації за інше рухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно відповідачем передано іншим особам в рахунок погашення боргу за договором позики, яка відповідачем отримана під час шлюбу й використана на придбання автомобіля. Суд при цьому зазначив, що за рішенням Кельменецького районного суду від 29 травня 2014 року в рахунок повернення коштів за договором позики з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто 115647 гривень 22 коп.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно з пп. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній ОСОБА_1 частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

У справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі під час якого набули рухоме майно, а саме, автомобіль марки «Опель Віваро» 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, мотоцикл «Патріот РМ-125», реєстраційний номер НОМЕР_2, холодильник «Самсунг», диван-крісло, меблі (прихожу), металопластикові вікна, дві тумбочки, телевізор, броньовані двері.

Ці обставини встановлені рішенням Кельменецького районного суду від 15 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

За наслідками вирішення спору у згаданій справі за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку у майні, що знаходиться в смт. Кельменці по АДРЕСА_1, а саме, автомобіль марки «Опель Віваро», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, мотоцикл «Патріот РМ-125», реєстраційний номер НОМЕР_2, холодильник «Самсунг», диван-крісло, меблі (прихожа), металопластикові вікна, дві тумбочки, телевізор, броньовані двері.

У даній справі позивачка просить виділити у її власність автомобіль марки «Опель Віваро», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 85625 гривень, припинивши за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля; припинити її право власності на 1/2 частку в іншому нерухомому майні з виплатою їй грошової компенсації, а також компенсації за користування відповідачем майном.

Колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог в частині виділення у власність позивачки автомобіля марки «Опель Віваро» та припинення за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку автомобіля слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У порушення вказаної норми права позивачкою не внесено вартість частки майна на депозитний рахунок

За змістом указаної норми права припинення права на частку у спільному майні можливе якщо особа є співвласником майна.

Проте на час пред'явлення позову спірний автомобіль відповідачем відчужено й на час розгляду справи він є власністю іншої особи що стверджується довідкою рахунком та (а.с.104) та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.227).

Колегія суддів вважає також безпідставними вимоги позивачки про стягнення з відповідача компенсації за користування спірним майном, оскільки за наявності невирішеного між сторонами спору з приводу поділу майна така вимога не ґрунтується на нормах матеріального права.

Водночас на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню грошова компенсація за частку у іншому нерухомому майні, а саме, мотоциклі «Патріот РМ-125», реєстраційний номер НОМЕР_2, холодильнику «Самсунг», дивані-кріслі, меблях (прихожої), металопластикових вікнах, двох тумбочках, телевізорі, броньованих дверях у розмірі 15232 гривень.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до отримання грошової компенсації за частку у вказаному майні.

У справі встановлено, що указаним спірним майном відповідач розпорядився на власний розсуд, що унеможливлює виділення майна в натурі позивачці.

Зазначена позивачкою оцінка спірного майна, яка була встановлена рішенням Кельменецького районного суду від 15 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, відповідачем не спростовано.

Тому на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивачки слід стягнути 15232 гривень грошової компенсації за наступне майно: мотоцикл «Патріот РМ-125» - 3565,50 грн, холодильник - 2150 грн, диван-крісло - 2800 грн, меблі (прихожа) - 775 грн, металопластикові вікна - 2511,50 грн, дві тумбочки - 180 грн, телевізор - 2250 грн, броньовані двері - 1000 грн.

Заперечуючи проти позову в частині поділу рухомого майна, відповідач ОСОБА_3, з чим погодився й суд першої інстанції, посилався на те, що спірне рухоме майно ним передано іншим особам в рахунок погашення боргу за договором позики, яка відповідачем отримана під час шлюбу й використана на придбання автомобіля. Суд при цьому зазначив, що за рішенням Кельменецького районного суду від 29 травня 2014 року в рахунок повернення коштів за договором позики з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто 115647 гривень 22 коп.

Такі доводи є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Ухвалюючи рішення від 15 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна Кельменецьким районним судом встановлено, що спірний автомобіль придбано не за позичені ОСОБА_3 кошти у ОСОБА_5, а за спільні кошти сторін.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вимоги щодо грошових коштів, сплачених за позикою, отриманої в інтересах сім'ї, можуть бути предметом окремого спору, у разі пред'явлення таких вимог.

Відповідачем ОСОБА_3 зустрічні позовні вимоги про врахування боргів у справі, що переглядається, не були заявлені.

Відповідно суд першої інстанції, зробивши висновок про необхідність врахування боргів ОСОБА_3 при поділі майна, в порушення ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог.

Крім цього, наявність можливих боргів одного з подружжя не є самостійною підставою для відмови у позові про поділ майна.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3, то вона підлягає відхиленню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які використані для будівництва гаража, що знаходяться в смт. Кельменці по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості таких позовних вимог.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції виходив з того, що будівельні матеріали, з яких зведено гараж, набуто за час перебування сторін у шлюбі.

Тому право спільної сумісної власності сторін на це майно презюмується.

Відповідач не посилався на докази того, що будівельні матеріали придбано ним до шлюбу чи не за спільні кошти.

Такі докази відсутні у справі.

Апелянт посилається те, що гараж є самочинним будівництвом.

Проте предметом спору не є визнання права на самочинне будівництво, а визнання права на будівельні матеріали.

Необґрунтованими є доводи апелянта про стягнення з нього половини вартості гаража чи будівельних матеріалів, оскільки такого рішення суд не ухвалював.

Апелянт також посилається на те, що спір з приводу визнання за позивачкою права на 1/2 частки у будівельних матеріалах вже вирішувався й рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 5 березня 2014 року у позові відмовлено.

Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки предмети позову у названій справі та справі, що переглядається, є різними.

Відповідно до норми ч. 5 ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити.

Так, позивачкою заявлено вимоги на суму 64530 гривень 36 коп, з яких задоволено на 31216 гривень 50 коп., що складає 48, 37%.

В суді першої інстанції позивачкою сплачено 605 гривень 45 коп. судового збору.

48, 37 % від даної суми складає 292 гривні 86 коп.

За апеляційною скарго вимоги позивачки задоволено на 31,38 % (оспорювана сума складає 48545,86 грн., задоволено на 15232 грн).

Позивачкою сплачено за подання апеляційної скарги 159 гривень 85 коп.

31,38 % від даної суми складає 50 гривень 16 коп. (292,86+50,16).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору слід стягнути 343 гривні 02 коп.

Підлягає задоволенню заява позивачки про виправлення описки у резолютивній частині рішення суду першої інстанції: адресу знаходження будівельних матеріалів з вулиці «АДРЕСА_1» слід виправити на «АДРЕСА_1».

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права ОСОБА_3 на автомобіль марки «Опель Віваро», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 85625 гривень та передачі автомобіля позивачці у рахунок поділу майна відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити частково.

У рахунок поділу майна, а саме, мотоцикла «Патріот РМ-125», реєстраційний номер НОМЕР_2, холодильника «Самсунг», дивана-крісла, меблів (прихожої), металопластикових вікон, двох тумбочок, телевізора, броньованих дверей стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 15232 (п'ятнадцяти тисяч двохсот тридцяти двох) гривень.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які використані для будівництва гаража, що знаходяться в смт. Кельменці по АДРЕСА_1, залишити без змін.

Виправити описку, допущену у резолютивній частині рішення: адресу знаходження будівельних матеріалів з вулиці «АДРЕСА_1» виправити на «АДРЕСА_1».

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 343 (триста сорок три) гривні 02 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: А. Д. Галичанський

І. Б. Перепелюк