Ухвала суду № 43025499, 26.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1417/15

Справа №640/507/14ц Головуючий 1 інст. - Бородіна Н.М

Категорія : стягнення заборгованості Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Пономаренко Ю.А.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 25 грудня 2014 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на предмет застави, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ПАТ "Укрексімбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості по кредитному договору від 1 квітня 2008 року по відсотках та пені у сумі 177309,05 грн. на предмет застави за договором застави від 1 квітня 2008 року автомобіль Volkswagen Caddy Kombi -B, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідачем за кредитним договором для придбання вказаного автомобіля отримано кредит у сумі 24880 швейцарських франків з оплатою 10,24% річних за користування запозиченими коштами та погашенням заборгованості відповідно встановленого графіку платежів до 31 березня 2014 року.

Зазначивши, що станом на 31 жовтня 2013 року у відповідача виникла з 22 жовтня 2010 року заборгованість по відсотках у сумі 7049,39 швейцарських франків, еквівалентних за курсом НБУ 62771,21 грн. та нарахована пеня за прострочення платежів за цей період у сумі 114537,84 грн., а також на те, що банком на забезпечення позичальником виконання прийнятих зобов'язань між ними укладено договір застави 1 квітня 2008 року, за яким ОСОБА_3 передала автомобіль у заставу , банк просив суд звернути стягнення заборгованості на цей автомобіль шляхом укладання ним договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем від імені відповідача.

Представник відповідача заперечував проти позову про звернення стягнення на предмет застави та просив застосувати річний строк позовної давності до вимог про стягнення суми нарахованої пені з 22 жовтня 2010 року.

Рішенням Київського районного уду м.Харкова від 25 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення заборгованості ОСОБА_3 по відсотках за кредитним договором від 1 квітня 2008 року 6306,07 швейцарських франків еквівалентних 56152,32 грн. та 32693,21 грн. пені , а всього 88845,53 грн. на автомобіль Volkswagen Caddy Kombi -B, д.р.н. НОМЕР_1, шляхом укладання банком договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем . В решті вимог банку відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 з посиланням на безпідставність позову, неправильне застосування судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та порушення норм процесуального права при його задоволенні, рішення районного суду просить скасувати, у позові банку відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти них, колегія, відповідно до ст..308 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити, рішення районного суду залишити без зміни, виходячи з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час ухвалення рішення суд відповідно до ч.1 ст.214 цього Кодексу, вирішує питання про наявність обставин,якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі, згідно наданих доказів встановлено, та не оспорюється те, що ОСОБА_3 отримала для придбання вказаного автомобіля в банку кредит у розмірі 24880 швейцарських франків, з оплатою за користування запозиченими коштами 10,24% річних з погашенням заборгованості до 31 березня 2014 року щомісячними внесками.

У зв'язку з порушенням строків погашення кредиту, сплаті відсотків, рішенням суду від 13 грудня 2010 року за кредитним договором від 1 квітня 2008 року стягнуто на користь банку з відповідача 24758,88 грн. швейцарських франків, суми заборгованості по кредиту, відсотках та нарахованої пені станом на 21 жовтня 2010 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаного рішення, банком по цій справі заявлені вимоги про додаткове стягнення заборгованих з 22 жовтня 2010 року по 30 листопада 2013 року по відсотках у сумі 7049,39 швейцарських франків, еквівалентної 26455,76 грн., а сума пені за цей період нарахована по кредиту та відсотків у розмірі 114537,84 грн.

З огляду на те, що виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль, як предмет застави за договором між сторонами від 1 квітня 2008 року, рішенням Київського районного суду м.Харкова від 12 березня 2012 року, визнано таким, що не підлягає виконанню суд, відповідно до положень Умов договору застави, положень ст..19,20 Закону України "Про заставу" ст..590 ЦК України та у відповідності до положень ст..258, 267 ч.3 цього Кодексу із зменшення розміру пені до річного строку позовної давності до 32693,21 грн. дійшов правильного висновку про звернення стягнення заборгованості ОСОБА_3 на автомобіль, як предмет застави, шляхом його реалізації в порядку визначеному ч.1 ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", шляхом укладання банком від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з будь якою особою - покупцем.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом порядку реалізації автомобіля за відсутністю запису в реєстрі обтяжень рухомого майна та незастосування строку позовної давності до заборгованих сум по відсотках, колегія вважає такими, що не ґрунтуються на встановлених судом обставинах, про що свідчить витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 жовтня 2014 року за яким обтяження зареєстроване 7 квітня 2008 року, на підставі договору від 1 квітня того року.

Відсутні підстави й для застосування строку позовної давності до заборгованих сум відсотків, оскільки ця заборгованість виникла вже за час виконання попереднього рішення про стягнення заборгованості.

Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави до його скасування або зміни, задоволення апеляційної скарги у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 318, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 25 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді