Рішення № 43021507, 04.03.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-6942/2011

Провадження № 2/344/896/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Гупан Х.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором-

ВСТАНОВИВ:

до Івано-Франківського міського суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором. В позовів казано, що 25/11/2009 р. та 07/12/2009 р. сторони уклали договір за яким відповідачка зобов`язалась продати пиломатеріали позивачці та отримала від неї попередню оплату. Позивач просив суд стягнути з відповідача передоплату, 3% річних та інфляційні нарахування, всього на суму 85885, 67 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його з підстав, вказаних в позові.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення про те, що він не визнає позов, просив в його задоволенні відмовити. Також представник відповідача надав суду пояснення про те, що він не готовий до судового засідання, висловився про те, що в силу своєї, як він вказав, халатності не перевірив роз`яснення, надані йому попереднім представником відповідача та відповідачки і не підготувався до справи. Представник заявив клопотання про відкладення справи для участі в ній відповідачки, яка раніше подала заяву про розгляд справи без її участі, надання йому можливості для ознайомлення, оскільки з 23/08/2011 р. у сторони відповідача не було можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Так в справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Стан відомого судового провадження передбачає також обов`язок знайомитись із справою.

Відповідно до п. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, обов`язком відповідача та його представника було здійснити дії щодо ознайомлення зі справою, якщо він вважав за необхідне здійснити таку дії, щоб це не було підставою для затягування судового розгляду. Представник відповідача не подав суду доказу того, що він раніше просив про ознайомлення з матеріалами справи і йому було відмовлено у цьому.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Preda and Dardari v. Italy" (1999) Суд вказав, що метою конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відкладення судового розгляду без належних на те правових підстав є порушенням принципу юридичної визначеності, а тому суд не сприяє сторонам у затягуванні судового розгляду.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України та рішень ЄСПЛ "Чирикоста і Віола проти Італії", "Міласі проти Італії", "Ціммерман і Штайнер проти Швейцарії" суд сприяє сторонам у реалізації їх прав, але не у затягуванні ними судового розгляду.

Так, представник відповідача просив суд про виклик свідка, який повідомить про відвантаження позивачу товарів на певну суму грошових коштів. Однак відповідно до п. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. При цьому суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так само в п. 2 ст. 218 ЦК України встановлено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до п. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, законодавством визначено засіб доказування обставини передання майна (грошей, речі, майнового права тощо), а також встановлено, що обставина вчинення дії, з якою відповідно до ст. 202 ЦК України закон пов`язує виникнення, зміну або припинення права не може бути встановлена показаннями свідка. Отже, зазначені дії представника відповідача були спрямовані на затягування судового розгляду та отримання недопустимого доказу, який не може бути використано для доказування. Однак, суд не є засобом для сторін щодо зловживання правами та не толерує відповідних дій.

Відповідно до п. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено наступні обставини.

25/11/2009 р. сторони уклали договір поставки, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати позивачці пиломатеріали на суму 115200 гривень. Дата поставки 30/12/2009 р.

Відповідно до п. 7 договору від 25/11/2009 р. передача товару підтверджується підписанням транспортних документів. Отже, сторони також встановили засіб доказування обставини передання спірного товару.

07/09/2009 р. сторони уклали договір поставки, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати позивачці пиломатеріали на суму 28800 гривень. Дата поставки 15/01/2010 р. Відповідно до п. 7 договору від 07/09/2009 р. передача товару підтверджується підписанням транспортних документів.

Відповідно до квитанції від 26/11/2009 р. ОСОБА_3 сплатила на користь ОСОБА_4 20000 гривень авансу за товар за договором від 25/11/2009 р.

Відповідно до меморіального ордеру від 21/01/2010 р., виписки з історії операцій, заяви-доручення позивачки банк позивача сплатив на користь банку відповідача на рахунок відповідачки 37000 гривень авансу за договором 25/11/2009 р.

Відповідно до квитанції від 08/12/2009 р. ОСОБА_3 сплатила на користь ОСОБА_4 14400 гривень авансу за товар за договором від 07/12/2009 р.

За переказ спірних авансів позивачка сплатила комісію на підставі квитанції від 26/11/2009 р. на суму 300 гривень, по квитанції від 08/12/2009 р. в сумі 216 гривень, по квитанції від 21/01/2010 р. в сумі 185 гривень.

09/06/2011 р. позивач надіслала відповідачу вимогу про повернення сплачених грошових коштів у зв`язку із істотним порушення обов`язку з передачі товару за договорами поставки.

Відповідно до розрахунку позивача сума попередньої оплати становить 57485 гривень, а з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних 85885,67 гривень. Будь-якого обґрунтованого розрахунку відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач довів перед судом ту обставину, що позивач сплатив на користь відповідача аванс на виконання своїх обов`язків за договорами поставки, однак відповідач не виконав свого обов`язку із передання предмету поставки.

Відповідно до п. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що позов обгрунтовано належними правовими підставами, а тому він підлягає до задоволення.

Інші пояснення сторін та їх докази не спростовують зазначених в цьому судовому рішенні висновків суду.

Відповідно до зазначеного суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

стягнути з фізичної особи - підприємця (НОМЕР_1) ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 85885,67 гривень заборгованості, 859 гривень державного мита, 120 гривень інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський