Рішення № 43021430, 04.03.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2716/13-ц

Провадження № 2/344/79/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-суддіХоростіля Р.В.,

секретаря Басюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання майна спільним майном подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого покликалась на те, що з 09.09.2000р. вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.н. На даний час вони з відповідачем проживають окремо, діти проживають з нею. Вирішується питання про розірвання шлюбу. Під час шлюбу ними було придбане майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: автомобіль марки «Мітцубісі-Лансер», 2007р.в., д.н.з. НОМЕР_1, який відповідач оформив на себе і на даний час він перебуває в його користуванні; 80000грн. на рахунку ОСОБА_2 в Івано-Франківському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк»; трьохкімнатна квартира № 1 (добудована в шлюбі) по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківськ, загальною площею 70кв.м. Оскільки згоди про добровільний поділ майна між сторонами не встановлено, тому просила суд поділити майно подружжя, а саме: виділити їй та визнати за нею право власності на 1/2 частину добудованої квартири АДРЕСА_1, площею 35кв.м., стягнути з відповідача в її користь 1/2 частину вартості автомобіля «Мітцубісі-Лансер» в розмірі 60000грн., стягнути з відповідача в її користь грошові кошти в розмірі 40000грн. з його рахунку в Івано-Франківському відділенні «Приватбанк» та судові витрати по справі. Решту майна залишити у власності відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 уточнили (змінили) позовні вимоги, подавши відповідно письмову заяву, в якій за позивачем просили визнати право власності на 3/4 частки прибудови до квартири № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківськ, виділивши кімнату житлову площею 15,33кв.м., кімнату житлову площею 18,81кв.м., кухню площею 20,65кв.м., а за ОСОБА_2 визнати право власності на 1/4 частки прибудови, виділивши йому кімнату житлову площею 20,24кв.м., та залишити у його власності автомобіль марки «Мітцубісі-Лансер», також стягнути з нього судові витрати.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги частково заперечив, покликаючись на викладені в письмовому запереченні (а.с.173-175) обставини та пояснив, що на запропонований позивачем варіант поділу він не згідний, однак згідний компенсувати їй половину вартості прибудови та транспортного засобу.

Заслухавши позивача та її представника, відповідача, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.09.2000р., який 22.07.2013р. розірвано. Від спільного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.н. (а.с.7,8).

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ч. 1 та 2 ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вказано, що вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Так, судом встановлено, що за час шлюбу сторонами набуто у власність: автомобіль марки «MITSUBISHI Lancer», 2007р.в., бежевого кольору, дв. № НОМЕР_5, № куз. НОМЕР_6, днз НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 06.11.2007р.; незавершена будівництвом прибудова, яка здійснена до квартири № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківськ. При цьому сама ж квартира на праві особистої власності належиться відповідачу.

Ці обставини сторонами визнаються та не заперечуються, а згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Щодо вартості майна, то відповідно до висновку № 3/4/14 судової будівельно-технічної експертизи, від 20.04.2014р., дійсна вартість прибудови (покращень), які здійснено до квартири АДРЕСА_1 становить 219302,19грн. Провести реальний розподіл добудови здійсненої до квартири АДРЕСА_1 технічно можливо, так як площа приміщень прибудови складає 75,03кв.м., що дозволяє розділити приміщення між сторонами в рівних частках не порушуючи вимоги ДБН В.2-15-2005. Надано два варіанти поділу прибудови, здійсненої до квартири за адресою: м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1/1.

Згідно з висновком № 220 судової автотоварознавчої експертизи від 27.11.2014р., ринкова вартість автомобіля «MITSUBISHI Lancer» 2.0і, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату оцінки складає 199991,72грн.

Крім цього, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти - ч. 3 ст. 70 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.н., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.н., проживають з позивачем. З пояснень сторін встановлено, що на утримання дітей відповідач сплачує аліменти.

Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі за № 6-37 цс 13 (Постанова від 15.05.2013р.), за якою виходячи із положень ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України незавершений будівництвом будинок, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Відтак, оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, та враховуючи при цьому інтереси неповнолітніх дітей, які проживають з позивачем ОСОБА_1, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, в рівних частках поділити рухоме майно - автомобіль, при цьому частку позивача при поділі нерухомого майна (прибудови) слід збільшити, а оскільки прибудова до квартири не завершена будівництвом (не здана в експлуатацію), то її реальний розподіл на думку суду на даний час провести не можливо.

Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України - пропорційно.

Керуючись ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. 368 ЦК України, вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Провести поділ спільного майна, набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.н., зареєстрованою АДРЕСА_2, проживаючою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, право власності на:

-2/3 частки незавершеної будівництвом прибудови, яка здійснена до квартири № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківськ;

-1/2 частку автомобіля марки «MITSUBISHI Lancer», 2007р.в., бежевого кольору, дв. № НОМЕР_5, № куз. НОМЕР_6, днз НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 06.11.2007р.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.н., зареєстрованим та проживаючим АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, право власності на:

- 1/3 частку незавершеної будівництвом прибудови, яка здійснена до квартири № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківськ;

- 1/2 частку автомобіля марки «MITSUBISHI Lancer», 2007р.в., бежевого кольору, дв. № НОМЕР_5, № куз. НОМЕР_6, днз НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 06.11.2007р.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.н., зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.н., зареєстрованої АДРЕСА_2, проживаючої АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, судові витрати у розмірі 1664 (одна тисячі шістсот шістдесят чотири) 70коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий-суддя Хоростіль Р.В.

Повне рішення складено 06 березня 2015 року.