Рішення № 43021181, 03.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/5426/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар», Полтавська область, Пирятинський район, с. Давидівка

про стягнення 4260,33 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» (далі - відповідач 2) про стягнення 4260,33 грн.

Заявлені позовні вимоги, а саме: солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 4260,33 грн. заборгованості обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» згідно умов договору №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2009 року, зобов'язане сплатити суму боргу (дооцінка вартості товару, курсова різниця) у розмірі 401,77 грн. Додатково, позивачем заявлено до стягнення 2606,76 грн. пені, 357,12 грн. 3% річних та 894,68 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 19 грудня 2014 року та призначено справу до розгляду на 3 лютого 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 3 лютого 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 3 березня 2015 року.

Відповідачі, повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 19 грудня 2014 року та від 3 лютого 2015 року, у судові засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами.

3 березня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» укладено договір купівлі-продажу за №14-02-2009ЛБ, предметом якого є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 8 квітня 2010 року у справі №17/20 встановлено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», яка виникла через невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» умов договору №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2010 року, у розмірі 15164,10 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області від 22 листопада 2011 року у справі №18/2853/11 за позовом Фізичної особи-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» про стягнення 5726,67 грн. встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2010 року належним чином та у повному обсязі виконало 22 жовтня 2010 року.

24 січня 2011 року між ТОВ «Тридента агро» та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду №12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1. угоди встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Тридента агро») відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання ТОВ «Давидівський дар» (код ЄДРПОУ 33166730), зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2009 року, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної Угоди.

22 липня 2011 року на виконання угоди №12-ТА від 24 січня 2011 року про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ «Тридента Агро» направило на адресу ТОВ «Давидівський Дар» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

25 січня 2013 року між ФОП Грищенко О.М, (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) укладено угоду №25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Пунктом 1.1 угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Давидівський дар» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповними виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2009 року щодо виконання грошового обов'язку.

17 лютого 2014 року на виконання угоди №25/01-10 від 25 січня 2013 року про заміну кредитора у зобов'язанні ФОП Грищенко О.М. направив на адресу ТОВ «Давидівський Дар» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другої ст. 516 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

7 квітня 2014 року між ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) укладено договір поруки №07-04-2014-63, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Давидівський Дар» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду №25-01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену на підставі договору купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2009 року. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) у сумі 500,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно угоди №25-01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки №07-04-2014-63 від 7 квітня 2014 року до позивача перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Давидівський Дар» договору купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2009 року.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як було зазначене вище, рішенням господарського суду Полтавської області від 8 квітня 2010 року у справі №17/20 встановлено наявність прострочення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» за невиконання умов договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26 лютого 2009 року, а саме, встановлено, що станом на 26 грудня 2009 року заборгованість ТОВ «Давидівський Дар» перед ТОВ «Тридента Агро» згідно договору купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2009 року становила 15164,10 грн.

Враховуючи викладене, суд встановив, що обставина, а саме, заборгованість ТОВ «Давидівський Дар» перед ТОВ «Тридента Агро» згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26 лютого 2009 року у розмірі 15164,10 грн., не потребує доказування при розгляді справи №911/5426/14.

Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області від 22 листопада 2011 року у справі №18/2853/11 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26 лютого 2010 року належним чином та у повному обсязі виконало 22 жовтня 2010 року.

Враховуючи наведене, зобов'язання ТОВ «Давидівський Дар» перед ТОВ «Тридента Агро» згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26 лютого 2009 року припинилися 22 жовтня 2010 року у зв'язку із його виконанням.

Проте, всупереч наведеному, 24 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та ФОП Грищенком О.М. укладено угоду №12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), тобто після виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» своїх зобов'язань перед ТОВ «Тридента Агро».

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки, виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України за №3-56гс14 від 19 серпня 2014 року.

Таким чином, під час укладання угоди №12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), станом 24 січня 2011 року зобов'язання ТОВ «Давидівський Дар» перед ТОВ «Тридента Агро» згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26 лютого 2009 року були виконані, а відтак, угода №12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні для ТОВ «Давидівський Дар» не породжувала будь-яких прав та обов'язків.

Отже, за відсутності самого права вимоги, відсутніми є також правові підстави для відступлення права вимоги.

Таким чином, заявлені позовні вимоги, а саме, солідарне стягнення з відповідачів 401,77 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару, стягнення з ТОВ «Давидівський Дар» 2606,76 грн. пені, 357,12 грн. 3% річних та 894,68 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено - 10 березня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць