Рішення № 43019228, 10.03.2015, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/277/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10.03.2015 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно кредитного договору № MKV0АU04527025 від 12.07.2007 року відповідачу було надано кредит у розмірі 9568,36 доларів США на термін до 11.07.2014 року зі сплатою відсотків, згідно умов договору.

У зв'язку з тим, що взяте на себе зобов'язання Відповідач не виконує, позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість 22481,45 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.11.2014 року складає 354532,47 грн. та судові витрати у розмірі 3545,32 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві (а.с.26).

Відповідач будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи в порядку ст..74 ЦПК України належним чином своєчасно (а.с.25), в судове засідання з невідомих суду причин не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки, тому на підставі ст.224 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що згідно кредитного договору № MKV0АU04527025 від 12.07.2007 року відповідачу було надано кредит у розмірі 9568,36 доларів США на термін до 11.07.2014 року зі сплатою відсотків, згідно умов договору у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості для придбання автомобіля (а.с.10-11, 12-15).

Вказані кредитгі кошти було отримано відповідачем, згідно квитанцій (а.с.8-10).

Станом на 16.12.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 22481,45 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.11.2014 року складає 354532,47 грн, з яких 4612,53 доларів США - заборгованість за кредитом, 5392,94 доларів США - заборгованість по відсоткам, 603 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11872,98 доларів США - пеня (а.с.4-6).

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів, суд констатує, що дані правовідносини врегульовані відповідними нормами ЦК України.

Так, відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач в порушення умов кредитного договору та вимог закону не виконав свої зобов'язання перед позивачем по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісії згідно договору, чим порушив право позивача на отримання виконання за договором, тому позовні вимоги в частині стягнення даних складових заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення неустойки, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення зобов'язання, зокрема, прострочення виконання зобов'язань за договором, суд вважає, що у позивача виникло право на неустойку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, договором, укладеним між сторонами, передбачено неустойку у виді штрафу і пені та їх розмір.

При вирішенні питання розміру неустойки, яка підлягає стягненню, суд керувався наступним.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 03.09.2014 року за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ухвалив постанову у справі № 6-100цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за договором позики.

У вказаному судовому рішенні Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Згідно встановлених судом обставин станом на 16.12.2014 року відповідачеві нараховано пеню в розмірі 11872,98 доларів США.

В результаті порівняння розміру боргового зобов'язання відповідача та розміру неустойки, суд встановив, що розмір неустойки перевищує розмір заборгованості у більш ніж двічі. Таке перевищення, на думку суду, є значним, а тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, розмір неустойки слід зменшити до розміру заборгованості, тобто, стягнути з відповідача неустойку в розмірі 4612,53 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 72739,60 грн.

За таких обставин, оцінивши всі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача підлягають частковому задоволенню. Зокрема, з врахуванням зменшеного розміру неустойки з відповідача слід стягнути в користь позивача заборгованість за кредитним договором від 12.07.2007 року станом на 16.12.2014 року у розмірі 15221 доларів США (4612,53+5392,94+603+4612.53=15221), що за офіційним курсом НБУ становить 240035,17 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" міститься роз'яснення, що у разі якщо суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 3545,32 гривень судового збору (а.с.1), тому дана сума підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст.10, 31, 60, 169, 212-215, 224, 225 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити - частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Приватбанк" 49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № MKV0АU04527025 від 12.07.2007 року розмірі 15221 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.12.2014 року становить 240035,17 гривень (двісті сорок тисяч тридцять п'ять гривень 17 копійок), з яких 4612,53 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 72739,60 грн. - заборгованість за кредитом, 5392,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 85046,66 грн. - заборгованість по відсоткам, 603 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 9509,31 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4612,53 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 72739,60 грн. - пеня та 3545,32 гривень (три тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень 32 копійок) судового збору.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийВ. В. Леньо