Постанова № 43018648, 03.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 5021/1087/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Катренко І.С,

за участю представників:

заявника скарги - не з'явився,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області (вх. №1129 С/2)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015 р. у справі № 5021/1087/12

за заявою Управління Пенсійного фонду України Сумського району Сумської області

до Відкритого акціонерного товариства "Бурякорадгосп Низівський", смт. Низи Сумського району Сумської області

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.01.2015 р. у справі №5021/1087/12 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні заяви кредитора Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області про визнання кредиторських вимог у сумі 1322,28 грн. за жовтень 2014 р. у справі про банкрутство ВАТ "Бурякрадгосп Низівський" відмовлено.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області в розмірі 1322,28 грн. не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, отже, у банкрута в силу вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону №2343-ХІІ) не виникло і не могло виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ в Сумському районі Сумської області за жовтень 2014 р.

Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області не погодилось з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015 р. у справі №5021/1087/12, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву № 5948/07-10 від 28.10.2014 р. про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 1322,28 грн. за жовтень 2014 р.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура.

За таких обставин, на думку заявника скарги, місцевим господарським судом невірно застосовано приписи ч. 1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.03.2015 р.

Учасники у справі про банкрутство були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу відділу документального забезпечення та контролю на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 19.02.2015 р. (а. с. 105), проте, вони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та не направили своїх представників в дане судове засідання.

Скаржник надіслав клопотання (вх. №3460 від 03.03.2015 р.), в якому зазначає про підтримання заявлених вимог в повному обсязі та в зв'язку з неможливістю прийняття участі в судовому засіданні 03.03.2015 р. просить здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, клопотання заявника скарги, а також те, що явка представників учасників процесу не була визнана судом обов'язковою, та приймаючи до уваги встановлений ч. 2 ст.102 ГПК України 15-денний термін для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників у справі про банкрутство за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи заявника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 25.07.2012 р. порушено провадження у справі №5021/1087/12 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бурякорадгосп Низівський".

Постановою господарського суду Сумської області від 07.08.2012 р. Відкрите акціонерне товариство "Бурякорадгосп Низівський" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В. та покладено на нього обов'язки виконання дій по ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.08.3013 р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Закорка В.В.

28.10.2014 р. Управління Пенсійного Фонду України в Сумському районі Сумської області звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання поточних кредиторських в сумі 1322,28 грн. з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за жовтень 2014 р. у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бурякорадгосп". Низівський".

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що внаслідок порушення боржником вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та розділу 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, боржник зобов'язаний відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

22.01.2015 р. господарським судом Сумської області винесено оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області до боржника Відкритого акціонерного товариства "Бурякорадгосп Низівський", смт. Низи Сумської області про визнання поточних кредиторських вимог з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

За приписами статті 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Норми спеціального закону - Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у справах про банкрутство.

Згідно зі ст.1 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час порушення справи) кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, а порядок їх виконання визначений відповідними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина дев'ята статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Предметом розгляду в даному засіданні є визнання та включення до реєстру вимог кредиторів поточних кредиторських вимог Управління Пенсійного Фонду в Сумському районі Сумської області, які виникли під час ліквідаційної процедури.

Згідно з приписами частини першої статті 25 Закону ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною другою статті 22 Закону.

З аналізу наведених норм Закону про банкрутство вбачається, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Заявою про визнання поточних кредиторських вимог від 27.10.2014 р. зареєстрованою місцевим господарським судом 28.10.2014 р., підтверджується, що заборгованість з виплати та доставки пільгових пенсій утворилась за жовтень 2014 року включно, тобто, після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Сумської області від 07.08.2012 р.

Однак, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтись тільки до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Таким чином, під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №3-4гс14, № 3-5гс14, №3-6гс14, №3-19гс14.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що не можуть бути враховані під час розгляду даної справи доводи заявника щодо того, що постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2011 р. у справі №12/133-09 підтверджена його позиція, викладена у апеляційній скарзі, оскільки відповідно до вимог частини першої статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Частиною третьою статті 82 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статтті 111-16 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015 р. у справі №5021/1087/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду в Сумському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2015 р. у справі №5021/1087/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.03.15

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.