Рішення № 43018512, 05.03.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р. Справа № 926/50/15

За позовом приватного підприємства «Надпредтеплосервіс»

до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 6830,17 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників сторін:

від позивача - Дранчук О. Я., довіреність від 03.03.2015;

від відповідача - Рудницька Т. А., довіреність від 20.02.2015.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Надпредтеплосервіс", м. Заставна Чернівецької області, звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 6830,17 грн., у тому числі 6719,71 грн. пені та трьох процентів річних за неналежне виконання у 2013 році умов договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.09.2011 №12-61, укладеного від імені відповідача директором Чернівецької обласної дирекції ВАТ "НАСК "Оранта".

19 лютого 2015 року позивач зменшив позовні вимоги, надавши суду відповідну заяву, в якій просить стягнути з відповідача пеню за вказаним вище договором в сумі 1 971,76 грн., інфляційні збитки в сумі 749,82 грн. та 3% річних в сумі 32,42 грн.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, справа розглядається в редакції заяви позивача від 19.02.2015.

Відповідач у відзиві на позов від 05.03.2015 вказує, що на момент звернення з позовом до суду сплинула спеціальна позовна давність строком в один рік щодо стягнення пені та наполягає на її застосуванні, відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України. Інфляційні збитки, на його думку, є занадто завищеними, оскільки за 2013 з урахуванням всіх прострочених платежів останні збільшились лише на 4,32 грн., а розрахунок позивача є неправильним та не обґрунтованим. Разом з цим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 32,42 грн. визнає та не заперечує проти їх задоволення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в уточненому розмірі, посилаючись на те, що несвоєчасна оплата відповідачем отриманих послуг із централізованого опалення призвела до виникнення у нього збитків у вигляді сплати штрафних санкцій газопостачальнику, а представник відповідача наполягав на застосуванні спеціальної позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

01 вересня 2011 року між приватним підприємством "Надпредтеплосервіс" та відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі директора Чернівецької обласної дирекції ВАТ "НАСК "Оранта" було укладено договір № 12-61 про надання послуг з централізованого опалення (далі - договір).

Пунктом 1 договору передбачено, що позивач зобов'язується своєчасно надавати відповідачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до пункту 6 договору оплата послуг проводиться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідальність сторін встановлено пунктом 11 договору, яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги відповідач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі 0,5 відсотків від простроченої суми за кожен день затримки.

Згідно із пунктом 22 договору він укладений на 5 років і набирає чинності з дня його укладення та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Дострокове розірвання договору сторонами передбачено лише у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця, а також невиконання сторонами умов договору.

Ураховуючи, що жодна із сторін не відмовилася від договору, станом на день розгляду справи він є чинним.

Судом встановлено, що, як зазначено й в позовній заяві та не заперечується сторонами, протягом 2013 року, сторони виконали взяті на себе зобов'язання за договором, однак відповідач не завжди вчасно вносив оплату за отримані послуги з централізованого опалення.

Відповідно до частин першої та другої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За порушення відповідачем строків внесення плати за послуги позивачем нараховано пеню на загальну суму 1 971,76 грн., а саме за періоди: з 25.01.2013 по 31.01.2013 на суму 127,73 грн., з 25.02.2013 по 28.02.2013 на суму 42,57 грн., з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 на суму 659,96 грн., з 25.03.2013 по 31.03.2013 на суму 127,73 грн., з 01.04.2013 по 08.04.2013 на суму 149,02 грн., з 25.11.2013 по 30.11.2013 на суму 106,45 грн., з 01.12.2013 по 31.12.2013 на суму 659,96 грн., з 25.12.2013 по 31.12.2013 на суму 98,34 грн.

Приписи статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 6 статті 231 ГК України визначають штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання обліковою ставкою Національного банку України, обмежуючи граничний розмір стягнення подвійною обліковою ставкою.

Частиною 6 статті 232 ГК України, яка встановлює порядок застосування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання передбачено, що нарахування пені, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В порушення наведених правових норм, позивач нарахував пеню за ставкою, що перевищує встановлене законом обмеження та без врахування шестимісячного строку для її нарахування.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

За таких обставин, позовна давність до вимог про стягнення пені за 2013 рік сплинула 31.12.2014, а позивач звернувся з позовом до господарського суду Чернівецької області 13.01.2015.

Враховуючи вищевказане, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 1971,76 грн. пені слід відмовити, оскільки позивачем був пропущений строк позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На цій підставі позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання 3 % річних у сумі 32,42 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 749,82 грн.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, вимоги про відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт і поставленого обладнання є правомірними.

Проте, з огляду на встановлену судом заборгованість, здійснено перерахунок інфляційних збитків за обраний позивачем період прострочення (з аналогічних підстав як 3% річних), у зв'язку з чим встановлено, що інфляційне збільшення боргу за період вказаний у позові відсутнє.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 32,42 грн., з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Чернівецької обласної дирекції (58000, м. Чернівці, вул. Гайдара, 4; код 00034186) на користь Приватного підприємства "Надпредтеплосервіс" (59400, Чернівецька обл., м. Заставна, вул. Стуса, 3; код 36752302) заборгованість в сумі 32,42 грн. та 21,50 грн. судового збору.

3.В решті суми позову відмовити.

Суддя А. Паскарь