Ухвала суду № 43018416, 27.02.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/294/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2015м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Ткачова О.М.

при секретарі - Грицай Н.І.

за участю прокурора - Пономарьової О.В.

Обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

Представника потерпілого- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел.Кіровськ Краснолиманського району Донецької області, громадянина України, пенсіонера, з повною середньою освітою, не судимого,який зареєстрований: АДРЕСА_1, та фактично мешкає: АДРЕСА_2, відносно якого не було обрано запобіжний захід,

у вчинені злочину , передбаченого ст.286 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Краснолиманського міського суду Донецької області перебуває кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_1 у вчинені злочину , передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

Справа підсудна Краснолиманському міському суду Донецької області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у кримінальному правопорушенні передбаченого ст.286 ч.1 КК України за таких підстав:

19 травня 2014 року приблизно о 21-й годині, водій ОСОБА_1., керуючи на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 технічно справним автомобілем НОМЕР_1 рухався з боку сел.Торське по проїжджій частині вулиці Кірова сел.Кіровськ Краснолиманського району Донецької області.

Під час руху, ОСОБА_1., маючи об'єктивну можливість спостерігати попереду автомобіля пішохода-чоловіка, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до якого:

п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

діючи необережно - проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, під час виникнення перешкоди для руху у вигляді пішохода-чоловіка, не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до повної зупинки автомобіля, внаслідок чого, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної події ОСОБА_2 заподіяно закритий перелом обох кісток лівої гомілки середньої третини; закритий остеоепіфіоліз дистального відділу правої большеберцової кістки та нижньої третини малоберцової кістки; забита рана тім'яної області зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_1. порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, знаходились в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

І таким чином своїми умисними діями, які виразилися в порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_1.вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 ч.1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєні ним злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України визнав повністю.

Суду надано угоду від 19 січня 2015 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1.та потерпілим ОСОБА_2.і його представником ОСОБА_4.в якій ОСОБА_1.,повністю визнав свою винуватість в скоєному ним злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України, при обставинах зазначених в обвинувальному акті та зобов*язався у подальшому сприяти у припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

На час укладання угоди збитки ОСОБА_2відшкодовані ОСОБА_1.в повному обсязі, претензій матеріального та морального характеру від потерпілого ОСОБА_5до обвинуваченого ОСОБА_1немає.

Сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_6 ,за ст.286 ч.1 КК України у вигляді двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позьавлення права керування транспортними засобами.

На питання суду хто така ОСОБА_6ніхто з участників процесу пояснити не зміг.

Представник потерпілого ОСОБА_2його мати ОСОБА_4просила суд не затвержувати угоду про примирення між нею і потерпілим та ОСОБА_1.з тих підстав, що коли вона цю угоду підписувала у слідчого, то не все зрозуміла а тільки вдома зрозуміла, що підписавши цю угоду вона в майбутньому буде позбавлена можливості стягнення з обвинуваченого в відшкодування витрат на лікування її сина, пов*язаних з наслідками ДТП.

Потерпілий ОСОБА_2підтримав вимогу своєї матері та суду пояснив, що ОСОБА_1не провідував його влікарні та не вибачився за скоєне.

Прокурор просив суд за таких підстав в затверджені угоди відмовити та справу призначити до слухання в судовому засіданні в загальному порядку.

Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що в затверджені зазначеної угоди слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.7 ст.474 КПК України-суд відмовляє в затверджені угоди, яшо умови угоди суперечать КПК України.

Згідно з ст.471 КПК України в угоді про примирення повинно бути зазначено узгоджене між сторонами угоди покарання.

Як вбачається з наданої угоди сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_6 ,за ст.286 ч.1 КК України у вигляді двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами.

Тобто сторони угоди узгодили покарання якійсь невідомій особі, і таким чином зазначена угода не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п.4 ч.7 ст.474 КПК України-суд відмовляє в затверджені угоди, яшо існують обгрунтовані підстави вважати що укладення угоди не ьуло добровільним.

Оскільки угода підписана сторонами з визначенням покарання невідомій особі, то це свідчить, що сторони не читали текст угоди і є для суду обгрунтованою підставою вважати, що укладення угоди не було добровільним.

Підстав для закриття провадження передбачених п.4-8 ч.1 або ч. 2 ст.284 КПК України немає.

Підстав для зміни запобіжного заходу не має.

Суд, перевіривши надані матеріали, заслухавши заявлені клопотання та думку осіб, які приймали учать в судовому засіданні, вважає, що в затвердженні угоди слід відмовити, а справу можливо і треба призначити до судового розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст. ст.314-316,334,468-469,471,473-474 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В затвердженні угоди від 19 січня 2015 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 і його представником ОСОБА_4 відмовити.

Кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_1 за ст.286 ч.1 КК України призначити до судового розгляду на 02 березня 2015 року на 16 годину 00 хвилин у відкритому судовому засіданні, за участю прокурора краснолиманської міжрайонної прокуратури, обвинуваченого ОСОБА_1., потерпілого ОСОБА_2та його представника ОСОБА_4

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1.,не обирати.

Клопотання прокурора задовольнити та долучити до матеріалів справи документи перелічені ним в клопотанні.

Суддя