Рішення № 43018306, 02.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2015 р.Справа № 916/5049/14

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту)

До відповідача: Державної інспекції сільського господарства в Одеській області

про стягнення 1956,39 грн.;

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Астаф'єв С.В. - довіреність;

Остапов В.В. - довіреність;

Від відповідача: Усова Т.В. - довіреність;

В судовому засіданні 02.03.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: Астаф'єв С.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про стягнення заборгованості в розмірі 1956,39 грн., яка складається з основного бору в розмірі 1582,97грн., пені в сумі 159,21грн. 3% річних в розмірі 24,07грн. та інфляційних витрат в сумі 190,14грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2014 року, було порушено провадження у справі № 916/5049/14 із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2015р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Представник відповідача в судові засідання, окрім 28.01.2015р. не з'являвся, відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 28.01.2014р. в порядку ст. 77 ГПК України проголошувалась перерва до 11.02.2015р.

У судовому засіданні 02.03.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

13 лютого 2014 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - балансоутримувач) та Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області (надалі - орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 25-П-ІЛФ-14 (надалі - договір) згідно з п. 1.1. якого, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт з будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна 2, службова будівля 3-го терміналу, інв. № 4082, (надалі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача та здійснює відшкодування витрат балансоутримувача за теплопостачання, водопостачання та каналізацію, електроенергію, прибирання приміщень будинку та прибудинкової території пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Орендар користується нежитловим приміщенням будівлі загальною площею 102,1 кв. м. (надалі - орендоване приміщення) згідно до договору оренди нерухомого майна, що належиь до державної власності №3/13, укладеного сторонами 22 вересня 2008р.

Відповідно до п.1.2. Договору сума договору (орієнтований розрахунок) на І квартал 2014 рік складає 17459,52грн. з урахуванням ПДВ. З них: 286,86 грн. - водопостачання, (КЕКВ - 2272); 267,25 грн. - водовідведення, (КЕКВ - 2272); 9278,41 - теплопостачання за приладами обліку №0851781005569278, (КЕКВ - 2271); 7627,00 грн. - споживання електроенергії, (КЕКВ - 2273); Сума договору є орієнтованою (розрахунковою) та залежить від обсягу спожитих послуг (у т.ч.) визначених за приладами обліку та розміру діючих тарифів на час споживання послуг (додатки №1, 2 до договору - порядок розрахунку, які є невід'ємною частиною договору).

За приписами п. 3.1. Договору, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, орендар, згідно з "Порядком розрахунків" (Додаток №1,2 договору, які є невід'ємною частиною договору), сплачує на рахунок балансоутримувача: - відшкодування витрат на утримання об'єкту оренди та користування земельною ділянкою із розрахунку 6,46 грн. за кожний квадратний метр займаної площі (на дату укладання договору); - за водопостачання із розрахунку 28,52 грн. за 1 м/куб., (тариф вартості водопостачання на дату укладення договору); - та водовідведення із розрахунку 26,57 грн. за 1 м/куб., (тариф вартості водовідведення на дату укладення договору; - за електричну енергію, із розрахунку 1,3114 грн. за кВт/год. (тариф вартості передачі 1 кВт/годє електричної енергії по мережам порту та вартість придбання 1 кВт/год у відповідному місці на дату укладання договору). Зазначені тарифи наведені без ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.3. Договору, сторони погодились, що акт приймання-здачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Балансоутримувачем послуг Орендарю.

Згідно п. 3.4. Договору, прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис. Орендар зобов'язаний, не пізніше другого дня після отримання екземплярів акту приймання-здачі виконаних робіт, повернути Балансоутримувачу підписаний та засвідчений власною печаткою належний Балансоутримувачу екземпляр акту. У разі невиконання Орендарем зазначених зобов'язань акт приймання-здачі виконаних робіт вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Орендарем.

Як вказує позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/711 від 28.02.2014р.

На виконання умов договору балансоутримувачем було виставлено орендарю рахунок від 28.02.2014р. №ПР/711 за відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, за період з 01.01.2014р. по 29.02.2014р. на загальну суму 1582,97грн.

Втім, відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином та в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 1582,97грн.

07.11.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію №60/15-07-08-4182 з вимогою погасили заборгованість.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на вищевикладені обставини Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до суду з відповідними позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору № 25-П-ІЛФ-14 від 13.02.2014р.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) про стягнення основної заборгованості в розмірі 1582,97 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору, у випадку порушення зобов'язання, яке виникає даного Договору (надалі іменується "порушення Договору"), винна Сторона несе відповідальність, визначену даним Договором і діючим в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного Договору. За несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором № 25-П-ІЛФ-14 від 13.02.2014р., що зумовило нарахування позивачем пені в сумі 159,21грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) в частині стягнення з відповідача пені в сумі 159,21грн. за порушення грошових зобов'язань за договорам № 25-П-ІЛФ-14 від 13.02.2014р. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 24,07грн. та індекс інфляції в сумі 190,14грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано 3 % річних у розмірі 24,07грн. та індекс інфляції в сумі 190,14грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказаний розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області трьох відсотків річних у розмірі 24,07грн. та індекс інфляції в сумі 190,14грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області (68001, м. Одеса, вул. Садова, 10, а/с377; код 38018166) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код 38727770) в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код філії 38728418) 1582 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дві) грн. 97 коп. основного боргу, 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 21 коп. пені, 190 (сто дев'яносто) грн. 14 коп. інфляційних витрат, 24 (двадцять чотири) грн. 07 коп. 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 березня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна