Рішення № 43017963, 02.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/144/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 Справа № 908/6128/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР"Атаман", м. Запоріжжя.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс ЛТД", м. Єнакієве, Донецька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Барбашин С.В. - адвокат, посвідчення № 2266 від 13.08.2012р.,договір № 3 від 01.12.2014р.

Від відповідача: не з'явився

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР"Атаман" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс ЛТД" про стягнення заборгованості за договором перевезення № 0341/14 (УПИ) від 19.08.2014р. у сумі 28 919 грн. 79 коп.

Ухвалою суду від 26.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/144/14, судове засідання призначено на 08.01.2015р. Судове засідання відкладалось на 05.02.2015р.,18.02.2015р.,02.03.2015р.

Відповідно до розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд справ, підсудних господарському суду донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Згідно листів Запорізької дирекції «Укрпошта» за № 04-16-1682 від 01.12.2014р. та № 04-16-83 від 20.01.2015р. з 27.11.2014р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію/(ї) Донецької області до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а саме на адресу відповідача вказаною позивачем у позовній заяві: 86401, Донецька область, місто Єнакієве, проспект Металургів, буд. 26, кв. 53.

Згідно витягу від 09.01.2015р. з сайту (http://irc.gov.ua) ДП «Інформаційний-ресурсний центр» зробленим судом, відповідач зареєстрований за адресою: 84205, Донецька область, місто Дружківка, вул. Енгельса, буд., 10.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленим судом, станом на 30.01.2015р. відповідач зареєстрований в ЄДР за адресою: 84205, Донецька область, місто Дружківка, вул. Енгельса, будинок, 10.

Таким чином, ухвали суду були перенаправлені на адресу відповідача вказаною у витягу з ЄДР, а саме: 84205, Донецька область, місто Дружківка, Вулиця Енгельса, будинок, 10.

Ухвали суду повертались з адреси відповідача (84205, Донецька область, місто Дружківка, вул. Енгельса, буд., 10.) з відміткою: "Не значиться".

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-062052/14, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення Антитерористичної операції, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов.

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що, згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому

реєстрі, якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104, або пункт 2 частини другої статті 111 ГПК України.

Ухвали суду від 26.12.2014р.,08.01.2015р.,05.02.2015р.,18.02.2015р. були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Через канцелярію суду 08.01.2015р.,05.02.2015р., 18.02.2015р. від представника позивача були надані клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по суті предмету спору (на виконання ухвал суду). Клопотання долучені до матеріалів справи.

В продовжене 02.03.2015р. судове засідання, представник відповідача в черговий раз повторно не з'явився. Про поважність причин неявки свого представника відповідач суд не повідомив. Але поштою надіслав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає. Вважає позов не обґрунтованим, та просить суд в його задоволенні відмовити.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Спір розглядається згідно ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 02.03.2015р. оголошенням рішення суду, в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

19.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКР Атаман» (надалі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» (надалі - відповідач, перевізник) укладено договір № 0341/14 (УПИ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні (надалі-договір), відповідно до п.п. 1.1.,1.2. якого перевізник, зобов'язується доставляти заявлені експедитором вантажі, а експедитор, діє від імені і за рахунок третьої сторони (замовника), залучає перевізника для доставки в автомобілях в міських, міжміських повідомленнях, експедитор діє на підставі договору-доручення з замовником.

Згідно з п. 2.1. договору, експедитор надає перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв'язку транспортне замовлення на перевезення вантажу, завірене підписами уповноважених осіб і печаткою експедитора.

Згідно з п.3.1. договору, перевізник зобов'язується після ухвалення замовлення к виконанню, підписати її, завірити печаткою (за наявності такої), і доставити вантаж за адресою, вказаною в замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачеві, отримати у товаро-супровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем, указаним у замовленні

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

На виконання договору від 19.08.2014 р. ТОВ «Інтертранс ЛТД» було направлено позивачу 4 письмові замовлення від 31.10.2014 на перевезення вантажів (феромарганець).

У кожному конкретному замовленні була вказана вартість перевезення вантажу(копії замовлень додані до матеріалів справи).

На виконання вищевказаних замовлень позивач здійснив наступні перевезення.

02.11.2014 та 03.09.2014 вантаж феромарганець за маршрутом від ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь, Дніпропетровської області до ПАТ «МК» їм. Ілліча», м. Маріуполь, Донецької області автомобілем Фотон, д.н. АР 1014 СМ (квитанція зважування 26-35531-0 від 01.11.2014), автомобілем Фотон, д.н. АР 7780 СІ (квитанція про зважування №26-35535-0 від 02.11.2014), автомобілем ФОТОН, д.н. АР 6748 ВМ (квитанція про зважування № 26-35532-0 від 02.11.2014), автомобілем Фотон, д.н. АР 1016 СМ (квитанція про зважування № 26-35533-0 від 02.11.2014) (квитанції додані до матеріалів справи).

Усі вищевказані квитанції про зважування підписані вантажоодержувачем ПАТ «МК» ім. Ілліча» без зауважень, що свідчить як про прийняття позивачем вантажу до перевезення, доставку вантажу, так і про прийняття вантажу вантажоодержувачем.

Відтак, позивачем було виконано умови договору і вищевказаних замовлень на перевезення вантажу, які були доставлені і передані вантажоодержувачу, про що свідчить підписання квитанцій про зважування представниками вантажоодержувача без зауважень.

Відповідач не висував жодних заперечень стосовно виконання позивачем своїх договірних зобов'язань по перевезенню вантажу. А підписав 02.11.2014р. з позивачем акт № 0000067 здачі-прийняття робіт, 28 785 грн. 36 коп. ця сума висунутим позивачем відповідачу рахунку-фактурі від 31.10.2014р. № СФ-0000066.

Згідно з п. 7.2 договору, передбачено обов'язковий досудовий порядок вирішення спорів, позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору, оскільки згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. До внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України та інших актів законодавства господарським судам слід виходити з того, що правові норми, якими встановлено порядок досудового врегулювання спорів, а також наслідки недотримання вимог зазначених норм не можуть застосовуватися у вирішенні господарських спорів.

Згідно з ч.1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедитування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Встановлено, що між сторонами виникли договірні зобов'язання на підставі договору про надання послуг по перевезенню вантажів від 19.08.2014 р.

Згідно з п. 6.1. договору встановлено, що експедитор здійснює оплату послуг перевізника із коштів, що надходять від замовника, за відрахуванням своєї експедиторської винагороди протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від перевізника всіх необхідних документів, указаних в п. 3.13 цього договору, якщо інші умови не обговорені замовленням.

Згідно п. 3.13 договору, перевізник протягом 7 календарних днів після розвантаження автомобіля зобов'язаний надати експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товаротранспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт, оригінал рахунку-фактури і оригінали інших документів, підтверджуючих перевезення.

На виконання зазначених умов договору, позивачем 06.11.2014 направлено відповідний пакет документів рекомендованим листом на нову тимчасову адресу відповідача, - м. Кривий Ріг, вул. Корнейчука, 21, оф. № 5 (згідно листа по електронній пошті від ТОВ «Інтертранс ЛТД» 18.09.2014).(копії квитанції долучено до матеріалів справи).Але такі документи повинні бути у відповідача і направлялись повторно на нову адресу.

Однак, станом на 01.12.2014р., заборгованість ТОВ «Інтертранс ЛТД» перед позивачем складає 28 785,36 грн. вартості перевезеного вантажу, обумовленого у замовленнях.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, (ст. 509 ЦК України).

В даному випадку договірним зобов'язанням між сторонами за договором є : з боку перевізника - приймати і доставляти ввірені вантажі, з боку замовника - здійснити плату за перевезення вантажу. Тобто плата здійснюється за надану послугу перевезення.

Відповідач не висуває жодних заперечень стосовно виконання позивачем своїх зобов'язань, належності та вчасності здійснення перевезення.

Відтак, належне виконання договірних зобов'язань з перевезення та доставки вантажу у пункт призначення є підставою для здійснення зустрічного зобов'язання відповідачем - оплати за перевезення вантажу.

З матеріалів справи не вбачається жодних зауважень відповідача чи вантажоодержувача щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

У свою чергу, відповідач своїх зобов'язань за договором щодо повної оплати вартості наданих позивачем послуг перевезення не виконав. (в акті звірки, складеного позивачем і направленим відповідачу, відображена часткова проплата перевезень по взаємовідносинах по договору перевезення між відповідачем і позивачем).

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу відповідачем не сплачена, на момент розгляду спору, по суті складає 28 785 грн. 36 коп., підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню. В решті позову слід відмовити як необґрунтований.

Згідно ст. 44 ГПК України "судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи".

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач був вимушений розпочати процедуру по примусовому стягненню заборгованості шляхом звернення до суду та додатково нести витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 400 грн. 00 коп. (що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом № 1 від 08.12.2014р. прийому-передачу виконаних робіт (наданих послуг)), витрати по оплаті державного мита. Факт сплати адвокатських послуг позивачем адвокату Барбашин С.В. (копія свідоцтва та договору про надання правової допомоги долучені до матеріалів справи) підтверджується видатковим касовим ордером № 32 від 10.02.2015р.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР"Атаман" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс ЛТД" слід задовольнити частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст. ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР"Атаман" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс ЛТД" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс ЛТД", 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, буд. 10, (37155502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР"Атаман",69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 25-А, квартира 65, (ЄДРПОУ 38789100) 28 785 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять)грн. 36 (тридцять шість) коп. основного боргу, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвокатом.

Видати наказ.

В решті позову слід відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет