Рішення № 43017950, 02.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/9/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 Справа № 908/366/15-г

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог нам предмет спору на стороні позивача: Міщенко Валентина Андріївна (09.03.1953р.н.), м. Мелітополь, Запорізька область

Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Нестеренко О.С., дов. № 05 від 02.01.2015р.

від третьої особи: не з'явився.

До господарського суду Запорізької області звернувся позивач з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 32092грн. 31коп.

Ухвалою суду від 21.01.2015р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 04.02.2015р. Судове засідання відкладалось до 25.02.2015р., 02.03.2015р.

Ухвалою суду від 25.02.2015р., для об'єктивного розгляду справи, на підставі ст.27 ГПК України, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Міщенко В.А. (09.03.1953 р.н., Запорізька область, м. Мелітополь, вул.Дзержинського, буд. 66 кв. 48/3), яка була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення відповідно до постанови від 24.10.2014р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування ГПК України", 3.9.2. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) ( 1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. {Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13) від 16.01.2013}

Сторони по справі є юридичними особами і керівники компаній зобов'язаний забезпечити явку компетентного, повноваженого представника для участі у судовому процесі, або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 28.08.2014 року між ПрАТ «СК «Уніка» та Марчевою Олександрою Олександрівною був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 009032/0000059 (далі - договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «CHEVROLEN AVEO», державний реєстраційний номер АР6406ВТ (далі - застрахований автомобіль). 18.09.2014 року в м. Мелітополі, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «CHEVROLEN AVEO», державний реєстраційний номер АР6406ВТ, під керуванням водія Марчева М.Т. та транспортного засобу «DAEWOO MATIZ», державний реєстраційний номер АР9372АК, під керуванням водія Міщенко В.А..

Відповідно до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 320/9845/14-п, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Міщенко В.А. Правил дорожнього руху України. За висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 2238 від 22.09.2014 року, складеного ФОП Филь О.П., розмір матеріального збитку застрахованого автомобіля становить 35276,10грн.

У відповідності до умов договору страхування, ПрАТ «СК «Уніка», на підставі аварійного сертифікату № 00152293, здійснило 01.10.2014року виплату страхового відшкодування у розмірі 33092,31грн. (платіжне доручення № 014783). Враховуючи викладене, позивач зазначає, що до ПрАТ «СК «Уніка», у порядку регресу перейшло право на отримання від Міщенко В.А., як винуватця ДТП, компенсації шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля. Цивільно-правова відповідальність Міщенко В.А. була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Оранта-Січ», згідно полісу АС/7336587, (франшиза 1000,00грн.), згідно Єдиної Бази МТСБУ та Розширеної Довідки ДАІ. З заявою в порядку регресу, про відшкодування витрат, позивач зазначає, що звернувся до відповідача 13.11.2014р.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, надав суду (відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи). Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що внаслідок позбавлення відповідача ПАТ «СК «Оранта-Січ» прийняти участь у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, а також несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин, у відповідності до ч. 5 ст.26 Закону України «Про страхування», є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи заперечення, викладені в відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В продовжене 02.03.2015р. судове засідання, представники позивача та третьої особи не з'явились.

Позивачем, ще до першого судового засідання, надіслано суду клопотання про розгляд справи без його представника.

В продовженому 02.03.2015р. судовому засіданні, представник відповідача підтримав, викладені в відзиві заперечення на позовну заяву.

Позивач і третя особа не виконали вимоги суду, викладені в ухвалі від 25.02.2015р. не надали суду витребувані матеріали.

Судовий процес завершено оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

28.08.2014 року між ПрАТ «СК «Уніка» та Марчевою Олександрою Олександрівною був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті №009032/0000059 (далі - договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «CHEVROLEN AVEO», державний реєстраційний номер АР6406ВТ (далі - застрахований автомобіль).

18.09.2014 року в м. Мелітополі, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу транспортного засобу «CHEVROLEN AVEO», державний реєстраційний номер АР6406ВТ, під керуванням водія Марчева М.Т. та транспортного засобу «DAEWOO MATIZ», державний реєстраційний номер АР9372АК, під керуванням водія Міщенко В.А..

Відповідно до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 320/9845/14-п, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Міщенко В.А. Правил дорожнього руху України.

За висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 2238 від 22.09.2014 року, складеного ФОП Филь О.П., розмір матеріального збитку застрахованого автомобіля становить 35276,10грн.

13 листопада 2014 року позивачем, на адресу відповідача була спрямована заява про страхове відшкодування № 7115 від 13.11.2014 року. Вказана заява ПАТ "СК "Оранта-Січ" була отримана 20 листопада 2014 року.

Листом від 25 грудня 2014 року за № 5340 «СК «УНІКА» було повідомлено, що ПАТ "СК "Оранта-Січ" була позбавлена можливості (не отримала сповіщення) взяти участь у визначенні обставин, характеру і розміру збитків і в зв'язку з цим позивачеві відмовлено в задоволенні заяви про страхове відшкодування в порядку регресу від 13.11.2014 року.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1187 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 27 закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, у межах фактичної виплати, переходить право вимоги, яке потерпілий страхувальник мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди, в даному випадку до відповідача.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п.22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Посилаючись на зазначені норми, позивач просить стягнути з відповідача суму фактично здійсненого страхового відшкодування в розмірі 32092,31 грн.

Проте з доводами позивача суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Підстави та порядок виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відповідності до ст. 22.1 даного Закону, у разі настання страхового випадку, страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 33 Закону встановлено, що, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Крім того, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Відповідно до статті 34 Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідач заперечує, а позивач не надав суду доказів того, що ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" була належним чином (своєчасно) повідомлена про місце дату і час огляду пошкодженого автомобіля. Не надано доказів сповіщення відповідача про ДТП з боку винуватця ДТП Міщенко В.А. (третя особа).

Жодний з наданих позивачем доказів не містить відомостей про те, що пошкоджений автомобіль оглядався в присутності представника (працівника, аварійного комісара або експерта) ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ".

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

З урахування зазначених норм, господарський суд вважає правомірною відмову ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" відшкодувати позивачу страхову суму, поскільки відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховиком відшкодовуються витрати, які пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

В даному випадку пошкоджений автомобіль «CHEVROLEN AVEO», державний реєстраційний номер АР6406ВТ » д.н. АР 6406 ВТ, оглядався за відсутністю представника (працівника, аварійного комісара або експерта) ПАТ«СК«ОРАНТА-С1Ч».

Таким чином, ПАТ «С К « О Р А Н Т А - С1Ч » було позбавлено можливості оглянути вищезазначений транспортний засіб у пошкодженому стані.

Позивач, відповідно до положень п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не набув право регресного позову саме до відповідача в силу того, що відповідача не було повідомлено про ДТП згідно з умовами договору та закону.

В такому разі відповідальність за ДТП і відшкодування витрат несе винуватець ДТП.

Даної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїх постановах, зокрема, від 25.11.2008р. (справа № 11/406-07) та від 24.12.2010р.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, в задоволені позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя,

відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення « 06» березня 2015р.

Присутньому представнику відповідача роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет