Рішення № 43016117, 10.03.2015, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/76/15

Провадження № 2/740/127/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд в складі:

головуючого судді СКАЛОЗУБА О .М.

при секретарі ПОЛЄТАВКІНІЙ М.О.,

за участі представника ТОВ «НіжинТеплоМережі» Шуклін Л.А., представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ніжин цивільну справу за позовом ТОВ "НіжинТеплоМережі" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплову енергію та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ "НіжинТеплоМережі" про визнання договору реструктуризації боргу житлово-комунальних послуг недійсними та застосування терміну позовної давності,-

в с т а н о в и в:

ТОВ "НіжинТеплоМережі" звернулося до суду із позовом , в якому просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за теплову енергію за період з 01 грудня 2003 року по 30 листопада 2014 року в сумі 7536 грн. 59 коп. та судовий збір, посилаючись на такі обставини : товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» надає послуги по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню споживачам теплової енергії в м. Ніжині Чернігівської області.

В квартирі за АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2, її сестра - ОСОБА_4 та малолітні діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вони є абонентами на споживання послуг з теплопостачання. Особовий рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_2.

Однак споживачі своєчасно не вносили на рахунок TOB «НіжинТеплоМережі» плату за спожиті послуги, в результаті чого за період з 01 грудня 2003 року по 22 квітня 2013 року за споживачами утворилась заборгованість в сумі 7870 (сім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 40 коп.

«22» квітня 2013 року, визнаючи свій борг ,споживач теплової енергії уклав з TOB «НіжинТеплоМережі» договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги строком дії до «22» грудня 2013 року. У відповідності з умовами даного договору споживачі повинні були сплачувати щомісячно обов'язковий платіж в розмірі 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 80 коп. та поточні нарахування.

Однак, споживачі у строк до «22» грудня 2013 року умови даного договору не виконали, борг не сплатили і продовжують не сплачувати в повному обсязі за отримані послуги, внаслідок чого сума боргу станом на 30 листопада 2014 року складає 7536 (сім тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 59 коп.

Представник позивача Шукліна Л.А. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 з наступних підстав.

ОСОБА_2 аргументує свою вимогу тим, що даний договір був заключний нею 22 квітня 2013 року під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки 01 листопада 2008 року вона отримала від TOB «НіжинТеплоМережі» досудове попередження, яким TOB «НіжинТеплоМережі» повідомляло її про те, що збирається подавати позов про стягнення боргу, накладення арешту на квартиру та продажу її з прилюдних торгів та зобов'язувало її оплатити борг до 20.11. 2008 року, чого вона зробити не змогла, оскільки в цей час померла її мати, а вона мала трьохрічного сина і сама повинна була забезпечувати родину. В квітні 2013 року, тобто майже через 5 років, вона звернулась до TOB «НіжинТеплоМережі» і повідомила, що є матір'ю двох дітей, має статус малозабезпеченої сім'ї, матері-одиначки, отримує соціальну допомогу, з народження має хвору доньку, ІНФОРМАЦІЯ_3 і всі кошти йдуть на лікування дитини, а сестра з нею не проживає і про її місце знаходження їй невідомо. TOB «НіжинТеплоМережі» було запропоновано їй заключите вищезазначений договір реструктуризації, а інакше в неї заберуть квартиру, і що загроза втрати помешкання стала тяжкою обставиною під впливом якої позивач уклала цей спірний договір.

TOB «НіжинТеплоМережі» вважає, що для визнання договору недійсним на підставі ст. 233 ЦКУ, на яку посилається позивач, необхідна обов'язкова наявність двох умов: вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і вкрай невигідні умови.

Для визнання втрати квартири тяжкою обставиною як підстави для визнання договору недійсним необхідно, принаймні щоб була ця загроза втрати, для чого необхідною умовою є належність її позивачу на праві приватної власності, оскільки не можна втратити те, що особі не належить. В позовній заяві мова про належність позивачу квартири на праві приватної власності не йде, додані в якості доказів копії документів також не містять про це інформації.

Позивач повинен довести справжню загрозу її втрати, а оскільки всі доводи позивача стосовно цього питання базуються на досудовому попередженні від 11.11.2008 року за вихідним №002/337, яке TOB «НіжинТеплоМережі» надіслало на адресу позивача в процесі вживання заходів спрямованих на зменшення дебіторської заборгованості, проводячи роботу з боржниками, одним з напрямків якої є досудові попередження, то такої загрози із доданих до матеріалів справи доказів не вбачається. Як вбачається із копії цього попередження, доданої позивачем до матеріалів позовної заяви в якості доказу, ОСОБА_2 повідомлялась ним про те, що TOB «НіжинТеплоМережі» підготовило матеріали для подання позовної заяви до суду про стягнення з неї боргу, який станом на 01.11.2008 року становив 3829 грн. 64 коп. і що у разі несплати даної суми боргу до 20.11.2008 року TOB «НіжинТеплоМережі» буде змушене звернутись до Ніжинського міськрайонного суду з позовом про стягнення з неї заборгованості в примусовому порядку, що покладе на неї додаткові витрати по відшкодуванню судових витрат та у разі відмови добровільно виконати рішення суду - виконавчого збору. Також даним досудовим попередженням їй було роз'яснено порядок примусового виконання рішення суду у разі її відмови від добровільного виконання, який полягає у накладенні Державною виконавчою службою з метою забезпечення виконання рішення суду арешту на належне їй на праві власності майно, а саме у разі належності на праві приватної власності нерухомого майна - квартири, та продажу цього майна з прилюдних торгів в рахунок погашення боргу. Тобто, в даному попередженні позивачу був роз'яснений порядок примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Між отриманням позивачем вищезазначеного досудового попередження, яке датується 11.11.2008 року та укладенням договору про реструктуризацію боргу, який датується 22.04.2013 року минув значний період часу тривалістю майже 5 років. А, отже, реальної загрози втрати помешкання у позивача не було, що виключає вчинення правочину під впливом тяжкої обставини.

Що стосується другої обов'язкової умови для визнання договору недійсним на підставі ст. 233 ЦКУ, а саме вкрай невигідні умови договору для позивача, чим на думку позивача, скористалися TOB «НіжинТеплоМережі», то взагалі незрозуміло в чому вони полягають, оскільки ініціатором укладення вищезазначеного договору був позивач, що підтверджується її заявою від 22.04.2013 року, в якій вона просить дозволу реструктуризувати борг в сумі 7870 грн. 40 коп. на 8 місяців. TOB НіжинТеплоМережі», враховуючи складні життєві обставини позивача, пішло їй на поступки та розстрочило виплату заборгованості шляхом внесення щомісячних рівномірних сум грошових коштів строком на 8 місяців, чого зовсім не зобов'язане було робити і що було не обов'язком відповідача, а виключно правом, яким TOB «НіжинТеплоМережі» користується виключно на власний розсуд. В українському законодавстві немає правової норми, яка б передбачала, що житлово-комунальні підприємства зобов'язані при існуванні в споживачів яких-небудь складних життєвих обставин надавати їм відстрочку по оплаті послуг, чи розстрочку вже існуючої заборгованості, а навпаки чинним законодавством, а саме ст. 68 Житлового кодексу України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги, а відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Вищезазначеними нормативними актами підстав для розстрочки чи відстрочки платежів не передбачено.

Закінчення строку позовної давності також не тягне за собою припинення суб'єктивного права TOB «НіжинТеплоМережі» на отримання грошових коштів та не позбавляє ОСОБА_2 від статусу боржника. У ч. 1 ст. 267 ЦКУ закріплено положення, згідно з яким особа, яка виконала зобов'язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено. Законодавство України не містить положень за якими пропуск позовної давності є підставою для списання заборгованості за комунальні послуги, в тому числі за опалення та гаряче водопостачання.

Також ОСОБА_2 аргументує свою вимогу тим, що діями TOB «НіжинТеплоМережі» її було введено в оману, так як вона є юридично не обізнаною особою, а оспорюваний нею договір суперечить чинному законодавству, оскільки ст.. 4 Постанови КМУ від 27.06.2003 року №976 «Про затвердження порядку погашення реструктуризовано» заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги» передбачає, що на період погашення реструктуризовано заборгованості загальна сума поточних платежів та платежів з погашення реструктуризовано заборгованості не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються під час нарахування субсидій для працюючих громадян, і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, що отримують будь-які види соціальної допомоги. Оскільки спірний договір затверджений вище вказаною Постановою то він повинен відповідати всім її вимогам і на думку позивача в 20% повинні входити і поточні платежі і сума реструктуризованого боргу, а з яких доходів відповідач нарахував їй суму до виплати в розмірі 983 гри. 80 коп. плюс поточні рахунки їй невідомо, адже ніяких довідок про доходи вона не приносила. Згідно даної Постанови заборгованість реструктуризується на строк до 60 місяців - залежно від суми заборгованості та рівня сукупного доходу сім'ї на дату реструктуризації, а матеріальним становищем позивача ніхто не цікавився.

Позивач посилається на п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до якого правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20.02.2003 року реструктуризації згідно цього закону і відповідно до нього підлягає заборгованість громадян за житлово-комунальні послуги, яка склалась на дату набрання чинності цим Законом, тобто на 01.07.2003 року. Аналогічну правову норму містить і п.1 вищезазначеної Постанови КМУ від 27.06.2003 року №976 «Про затвердження порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово- комунальні послуги». В даному ж випадку реструктуризація заборгованості позивача не має нічого спільного з даними умовами, оскільки період її виникнення зовсім інший ніж передбачений вищезазначеними законодавчими актами, а саме починаючи з 01.12.2003 року і по теперішній час. Отже, вимоги вищезазначених правових норм не можуть застосовуватись до вказаної заборгованості та визначати умови укладення спірного договору, оскільки вони не поширюються на заборгованість, яка виникла після 01.07.2003 року. При укладенні даного спірного договору сторони керувалися загальними нормами цивільного законодавства та власним розсудом, погодили всі істотні умови даного договору, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а отже і правових підстав для визнання його недійсним немає.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 4 ст. 202 ЦК України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Таким чином, законодавцем було чітко визначено, що правочин це юридичний факт, який тягне за собою набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22 квітня 2013 року ОСОБА_2 було укладено та підписано з Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги договір №4074. Позивач без будь-якого примусу погодилась на укладення спірного договору, а її волевиявлення було вільним.

22.04.2013 року позивачка уклала з відповідачем договір - за згодою між сторонами та погодила з TOB «НіжинТеплоМережі» всі умови зазначеного цього договору, що підтверджується її особистим підписом у ньому та на поданій нею заяві з проханням дозволити реструктуризувати заборгованість, що виникла станом на 01.04.2013 року в сумі 7870 грн. 40 коп. строком на 8 місяців. Підстави визнання недійсним договору від 22.04.2013 року, зокрема визначені в ст.ст. 203, 215 ЦК України - не підтверджені позивачем жодним належним доказом наданим до матеріалів справи.

Окрім того, ОСОБА_2 неодноразово визнавала наявну заборгованість, що підтверджується її письмовими заявами від 22 квітня 2013 року та від 23 червня 2008 року та неодноразово зверталась з проханням до TOB «НіжинТеплоМережі» укласти договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, перший з яких був укладений 23.06.2008 року, згідно умов якого TOB «НіжинТеплоМережі» розстрочило позивачу виплату заборгованості шляхом внесення щомісячних рівномірних сум грошових коштів строком на 34 місяці, тобто до 23.04.2011 року.

Крім того, пунктом 7 Даного спірного договору передбачено, що у випадку несплати або оплати не в повному розмірі обов'язкового щомісячного платежу по даному Договору та суми поточних нарахувань до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим Договір вважається розірваним з 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Як зазначалося вище Договір був укладений 22.04.2013 року, отже до 20.05.2013 року позивач повинна була сплатити на рахунок TOB «НіжинТеплоМережі» 983 грн. 80 коп. в рахунок погашення заборгованості та 327 грн. 02 коп. в рахунок поточних нарахувань, а всього разом 1310 грн. 82 коп. В порушення взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 до 20.05.2015 року оплатила не в повному розмірі обов'язковий щомісячний платіж та суму поточних нарахувань, а саме сплатила на рахунок TOB «НіжинТеплоМережі» 1000 грн. 00 коп. замість потрібних 1310 грн. 82 коп., що відповідно до п. 7 Договору є підставою для розірвання Договору. Отже, даний Договір відповідно до п. 7 Договору є розірваним з 20.05.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦКУ правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов'язання сторін, яке відповідно до п. 1 Договору виражається в припиненні наданої TOB «НіжинТеплоМережі» розстрочки у погашенні заборгованості та погашенні ОСОБА_2 боргу за передбаченим Договором графіком шляхом внесення обов'язкових щомісячних платежів в розмірі 983 грн. 80 коп. та суми поточних нарахувань.

Отже, відповідно до п. 7 Договору та вимог ст.. 653 ЦКУ припинилася надана TOB «НіжинТеплоМережі» розстрочка боргу, але це не позбавило ОСОБА_2 та ОСОБА_4 статусу боржників та не звільнило їх від сплати заборгованості.

Крім того, відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України, якою передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями.

Спірний договір укладений ОСОБА_2, яка є квартиронаймачем, але його дія в силу вимог ст. 64 Житлового кодексу України розповсюджується і на члена сім'ї квартиронаймача - ОСОБА_4, яка є рідною сестрою квартиронаймача - ОСОБА_2 та зареєстрована в даній квартирі.

Не ґрунтуються на Законі також вимоги ОСОБА_2 про застосування до позовних вимог TOB «НіжинТеплоМережі» позовної давності виходячи з слідуючих підстав.

Укладаючи договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги №4074 від 22.04.2013 року, ОСОБА_2 фактично вчинила дію, яка свідчить про визнання нею заборгованості за послуги з опалення та відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перериває строк позовної давності на звернення до суду. При цьому на підставі вимог ч.5 ст. 261 ЦК України, яка передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, новий перебіг строку позовної давності в даному випадку обчислюється після закінчення строку дії договору реструктуризації заборгованості, а саме в даному випадку з моменту його розірвання, тобто з 21.05.2013 року (Договір реструктуризації заборгованості вважається розірваним 20.05.2013 року).

Крім того, про визнання ОСОБА_2 боргу, що є вчиненням дії, яка перериває строк позовної давності свідчить і її заява від 22.04.2013 року, в якій вона просить розстрочити виплату заборгованості в сумі 7870 грн. 40 коп. на 8 місяців.

Також перебіг позовної давності, відповідно до ст. 264 ЦК, переривався кожного разу, щойно ОСОБА_2 платила хоча б копійку на рахунок своєї заборгованості, тобто визнавала борг. Від цього моменту термін давності починає новий відлік. Як видно з розрахунку заборгованості термін позовної давності періодично переривався погашенням боргу за надані послуги за минулі періоди, останній раз термін позовної давності переривався в жовтні 2013 року, коли позивач сплатила на рахунок TOB «НіжинТеплоМережі», в рахунок боргу, 200 грн. 00 коп. при місячному нарахуванні за вересень 2013 року 00 грн. 00 коп.

Таким чином, TOB «НіжинТеплоМережі» вважає, що позивачем не доведено та не надано належних доказів на наявність підстав визнання недійсним укладеного договору

Відповідач ОСОБА_4 всудове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 позов ТОВ "НіжинТеплоМережі" не визнала та просить відмовити в його задоволенні, подала зустрічний позов в якому проситьв изнати недійсним договір реструктуризації боргу за житлово-комунальні послуги № 4074 від 22 квітня 2013 р. та застосувати позовну давність, посилаючись на слідуючі обставини: 1 листопада 2008 року їй прийшло досудове попередження, в якому TOB «НіжинТеплоМережі», збирається подавати позов про стягнення боргу, накладення арешту на квартиру та продажі її з прилюдних торгів. Термін оплати був вказаний до 20 листопада 2011 року. 23 травня 2008 року вона втратила матір і тому не змогла оплатити борг так як вона мала трьохрічного сина і сама повинна була кормити родину. Дані вимоги перестали надходити на її адресу і вже в квітні місяці 2013 року вона отримала повторно повідомлення і вирішила піти, щоб дізнатися, що можна зробити і як буде краще для неї та її дітей, адже, вона являється матір'ю двох дітей, має статус малозабезпеченої сім'ї, матері одиначки, отримує соціальну допомогу, з народження, має хвору доньку, яка народилася 10 січня 2012 року і, що всі кошти йдуть на лікування дитини, а сестра з нею не проживає, про її місце знаходження їй не відомо.

Її пояснення з приводу її життєвої ситуації слухати ніхто не захотів, а лише запропоновано заключити договір, а якщо вона не піде на їхні умови, то у неї заберуть квартиру.

22 квітня 2013 року між нею та TOB «НіжинТеплоМережі», було укладено договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги, в якому зазначалося, що підприємство надає їй розстрочку у погашенні заборгованості плати за послуги з тепло- водопостачання, що утворилася станом на 01 квітня 2013 року в сумі 7840 грн. 40 коп. Кожного місяця вона зобов'язувалася погашати заборгованість у сумі 983 грн. 80 коп. до 22 грудня 2013 року, також повинна була сплачувати поточні платежі.

Втрата квартири для неї і її дітей є вкрай тяжкою обставиною, тому вона не могла допустити втрати помешкання, щоб її діти опинилися на вулиці.

Вважає, що діями відповідача її було введено в оману, так як вона є юридично необізнаною особою, а договір суперечить чинному законодавству, а саме: в договорі № 4074 від 22 квітня 2013 року в п.2 підпункті 1) зазначено: « на період погашення реструктуризованої заборгованості загальну суму платежів, що вносяться громадянином на погашення реструктуризованої заборгованості, установлювати в розмірі, який не перевищує 25 відсотків доходів, що визначаються під час нарахування субсидій для працюючих і 25 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, що отримують будь-які види соціальної допомоги.

Згідно Постанови КМУ від 27.06.2003 року № 976 «Про затвердження порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово- комунальні послуги», а саме ст.4 « на період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума поточних платежів та платежів з погашення реструктуризованої заборгованості не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються під час нарахування субсидій для працюючих і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, що отримують будь-які види соціальної допомоги.

Її ввели в оману адже, не в 25 %(як це зазначено в договорі), а в 20 % (які чітко встановлені Постановою КМУ від 27.06.2003 року № 976) повинні входити і поточні платежі і сума реструктуризованого боргу і з яких доходів відповідач нарахував суму до виплати в розмірі «983 грн. 80 коп.» плюс поточні рахунки їй не відомо, адже ніяких довідок вона не приносила і принести їх їй запропоновано не було.

Дану заборгованість їй було розстрочено на 8 місяців, згідно п.7 договору № 4074 від 22 квітня 2013 року і діє до 22 грудня 2013 року.

Згідно Постанови КМУ від 27.06.2003 року № 976 ст.4 заборгованість громадян з оплати житлово-комунальних послуг, що утворилася на 1 липня 2003 року, реструктуризується на строк до 60 місяців - залежно від суми заборгованості та рівня сукупного доходу сім'ї на дату реструктуризації».

Її матеріальним становищем відповідач не цікавився і тому визначити термін і суму він не міг.

Після визнання договору недійним, відповідачем був пропущений строк з зверненням з позовом до суду.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила в задоволенні позову відмовити, а її зустрічний позов задовольнити.Подана позивачем копія договору про реструктуризацію боргу вона не підписувала,а поданий нею до суду оригінал договору про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги за № № 4074 від 22.04.2013 року вона дійсно підписувала і це її підпис.

Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову ТОВ"Ніжинтепломережі" та задовольнити зустрічний позов повністю з наведених в її доводах підстав.

Суд, вислухавши сторони,представника відповідачки-позивачки , ознайомившись та дослідивши наявні матеріали справи і надані докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «НіжинТеплоМережі» та ОСОБА_2 укладено договір № 4074 від 22.04.2013 р. про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 1 вказаного договору ТОВ «НіжинТеплоМережі» надав ОСОБА_2 розстрочку у погашенні заборгованості плати за послуги тепло-, водопостачання, що утворилася на 01.04.2013 року на суму 7870,40 грн, протягом 2013 року. Крім суми реструктуризованого боргу, остання зобов'язалась сплатити щомісячні поточні нарахування в сумі: 983,80 грн + поточні нарахування.

Відповідно до п. 7 спірного договору він діє до 22.12.2013 року.

Сума заборгованості підтверджується наданим ТОВ «НіжинТеплоМережі» розрахунком, який сторонами не заперечується, на загальну суму 7536,59 грн.

22.04.2013 року ОСОБА_2 подала до ТОВ «НіжинТеплоМережі» заяву, в якій сама просила дозволу реструктуризувати борг в сумі 7 870,40 грн на вісім місяців.

Як вбачається з розрахунку заборгованості боргу після укладення спірного договору реструктуризації він частково виконувався і зокрема в 2013 році: в травні, червні, липні, вересні, жовтні відповідно було сплачено 1000,00 грн, 800 грн, 200 грн, 200 грн, 200 грн, що вказує на визнання умов договору сторонами.

Договір реструктуризації укладений у письмовій формі, встановленій законом у відповідності до вимог Закону України «Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію».

Посилання відповідачки на те, що зміст укладеного між сторонами сіпірного договору суперечить актам цивільного законодавства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 976 «Про затвердження порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги», не може бути підставою для визнання договору недійсним, з огляду на наступне.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

До змісту укладеного сторонами договору реструктуризації заборгованості по комунальним послугам з метою надання розстрочки ОСОБА_2 у погашенні заборгованості, яка склалася станом на момент його підписання, строком на 8 місяців та забезпечення оплати поточних платежів, не входять права і обов'язки сторін, які б суперечили відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором та Законом України «Про реструктуризацію заборгованості по комунальним платежам».

Статтею 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» встановлено, що на період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума платежів, що вносяться громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.

Проте посилання відповідачки-позивачки ОСОБА_2 на те, що загальна сума платежів, що повинна вноситися нею при погашенні реструктуризованої заборгованості, перевищує 25% її доходів, не може бути підставою для визнання недійсним укладеного договору з урахуванням вищезазначених вимог цивільного законодавства, а також того, що Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» передбачено, що за умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору продовжується до повного її погашення.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому, відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений термін (дата) цього виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін (дату).

Відповідно до п.п.3,5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 162 ЖК України, споживач зобов'язаний сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Правил надання централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, термін сплати вартості житлових послуг встановлений щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4частково виконували умови договору, не регулярно та не в повному обсязі сплачували платежі по поточним нарахуванням та суму боргу за договором реструктуризації, тому станом на 30 листопада 2014 року сума заборгованості становить 7536,59 грн. (сума боргу за договором реструктуризації станом на 22.04.2013 року 7870,40 грн. + поточні нарахування - 2800,14 грн., сплачено 3000,00 грн. =7536,59 грн.).

Таким чином,вимоги позивача є законними,обгрунтованими і такими,що підлоягають задоволенню в повному обсязі.а тому слід стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь TOB «НіжинТеплоМережі» заборгованість за теплову енергію за період з 01 грудня 2003 року по 30 листопада 2014 року в сумі 7536 (сім тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 59 коп.

Суд вважає твердження відповідачки про те,що ОСОБА_4 не проживає з нею і вона не знає,де ОСОБА_4 знаходиться є безпідставними і не обгрунтованими,оскільки нею не надано достатніх і переконливих доказів ,що відповідачка ОСОБА_4 не проживає з нею. Письмові свідчення свідків ,що надані відповідачкою не можуть служити переконливими доказами,оскільки вказані особи не проживають з відповідачкою в одній квартирі і не можуть достовірно знати,чи проживає постійно чи тимчасово відповідач ОСОБА_4.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Наявність спірного договору в двох примірниках, в яких різняться тільки п.п. 3, 7, не спростовують наявність заборгованості за теплову енергію, оскільки вони підписані ОСОБА_2 в один день, їхні номери, дати (№ 4074 від 22.04.2013 р.), суми боргу та основні умови договору в них збігаються.

В судовому засіданні доведено,що ОСОБА_2 та ОСОБА_4частково виконували умови договору, не регулярно та не в повному обсязі сплачували платежі по поточним нарахуванням та суму боргу за договором реструктуризації.

Враховуючи викладене,суд приходить до переконливого висновку,що законних підстав для визнання договору реструктуризації боргу житлово-комунальних послуг № 4074 від 22 квітня 2013 року недійсними не має, з моменту укладення якого не пройшло трьох років та остання сплата боргу в сумі 200 грн відбулася в березні 2014 р., а тому підстав застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України не має.

За таких обставин суд вважає,що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ "НіжинТеплоМережі" про визнання договору реструктуризації боргу житлово-комунальних послуг № 4074 від 22 квітня 2013 року недійсним та застосування терміну позовної давності слід відмовити повністю

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача ТОВ «НіжинТеплоМережі» належить стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,60,174,212-215,218 ЦПК України , ст.ст. 509, 526, 651 ЦК України, ст.68, 64 ЖК України-,

в и р і ш и в:

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь TOB «НіжинТеплоМережі» заборгованість за теплову енергію за період з 01 грудня 2003 року по 30 листопада 2014 року в сумі 7536 (сім тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 59 коп.

Стягнути на користь ТОВ «НіжинТеплоМережі» судовий збір в розмірі : 121 грн 80 коп. з ОСОБА_2 та 121 грн 80 коп.з ОСОБА_4 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ "НіжинТеплоМережі" про визнання договору реструктуризації боргу житлово-комунальних послуг № 4074 від 22 квітня 2013 року недійсним та застосування терміну позовної давності відмовити повністю

На рішення може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайсуд апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДЯ НІЖИНСЬКОГО

МІСЬКРАЙСУДУ О.М.СКАЛОЗУБ