Рішення № 43015872, 05.03.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/791/193/15 Головуючий в І інстанції Венглєвська Н.Б.

Категорія 46 Доповідач: Стародубець М.П.

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року березня місяця «05» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.,Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.при секретарі:Цулукіані І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючого від імені ОСОБА_8, на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 04 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Генічеської міської ради Херсонської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод в спілкуванні і вихованні з неповнолітнім онуком, визначення днів для спілкування з неповнолітнім онуком, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що вони є дідом та бабою малолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом зі своєю матір'ю - відповідачем по справі.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 чинить їм перешкоди у спілкуванні з онуком та його вихованні, не надає можливості бачитися з ним, просили суд визначити їм час для побачення з малолітнім ОСОБА_11 раз на два тижні з 09-00 години четверга до 09-00 години понеділка, а також в святкові дні за адресою їх проживання.

Рішенням суд від 04 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_5, ОСОБА_6 в спілкуванні та вихованні з неповнолітнім онуком ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання дозволу на побачення з дідом та бабою.

Визначено для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 участь у вихованні неповнолітнього онука ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, у першу і третю суботу кожного місяця з 10-00 год. по 12-00 год. за місцем проживання ОСОБА_13 по АДРЕСА_1, з обов'язковим поверненням дитини до постійного місця проживання.

Попереджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відповідальність за життя і здоров'я дитини.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_8 вказують на те, що суд першої інстанції, визначаючи їм час для спілкування з онуком, не врахував усіх обставин, які мають значення для справи, в тому числі відстань між місцем їхнього проживання та місцем постійного проживанням дитини, у зв'язку з чим ухвалив незаконне рішення, яким фактично не захистив їхнє право на спілкування з онуком. Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, визначивши їм час для спілкування з малолітнім ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, через тиждень з 17-00 години п'ятниці до 12-00 години суботи.

ОСОБА_7, діючий від імені ОСОБА_8, також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на поверховий розгляд справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Письмові заперечення на апеляційні скарги до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином відповідачки ОСОБА_8 та ОСОБА_13, шлюб між якими розірвано в травні 2012 року.

Позивачі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є дідусем та бабусею з боку батька дитини. Треті особи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також є дідусем та бабусею з боку матері. Між останньою та позивачами виникає непорозуміння щодо умов періодичності та часу спілкування з дитиною, яка за згодою батьків проживає з матір'ю.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 18 жовтня 2012 року, частково зміненим судом апеляційної інстанції, зобов'язано ОСОБА_8 не чинити перешкод батьку у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_11 шляхом надання дозволу на побачення: в першу та третю суботу й неділю кожного місяця з 12.00 годин суботи до 12.00 годин неділі; у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 10.00 до 13.00 години.

Місце побачення визначено за місцем проживання батька: АДРЕСА_1, яке співпадає з місцем проживання позивачів в цій справі.

Наведені вище факти та обставини сторони й треті особи у справі визнають і їх не спростовують.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що відповідач чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з їх онуком, тому правомірно відновив права останніх у обраний ними та передбачений законом спосіб, задовольнивши частково заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, вважає їх правильними та такими, що відповідають встановленим у справі обставинам й наданим сторонами доказам.

Юридична природа спірних правовідносин і закон, який їх регулює, визначені правильно, однак, на думку колегії суддів, місцевий суд не в повній мірі врахував інтереси дитини, відповідачки у справі та не отримав рішення органу опіки та піклування, на якого законом покладено обов'язок надати висновок щодо розв'язання спору, який є обов'язковим у даній категорії справ.

Усуваючи допущені недоліки, апеляційний суд отримав від зазначеного органу висновок з цього питання, згідно якому він не вбачає перешкод для участі позивачів у вихованні та спілкуванні із малолітнім онуком ОСОБА_11.

Доводи апелянтів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо неправильного визначення судом часу їх спілкування з онуком й його тривалості не заслуговують на увагу та не дають передбачених законом підстав для скасування ухваленого в справі рішення й задоволення позовних вимог відповідно до умов, викладених в їх заяві.

Стаття 257 СК України гарантує право баби і діда на спілкування й участь їх у вихованні онука, при цьому відповідно до засад Сімейного законодавства повинно бути враховано ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, діда й баби, вік дитини, стан здоров'я її та інші обставини, які мають істотне значення.

В даному випадку дитина є малолітньою, вона постійно проживає з матір'ю, більше прив'язана до неї за своїми почуттями, враховуючи турботу, увагу та любов матері, що свідчить про їх гарні, сталі стосунки, збереження яких, здоров'я та нормальної психіки дитини має першочергове значення при розв'язанні виниклого між сторонами у справі конфлікту.

Визначені позивачам умови (дні та період) спілкування з онуком передують часу та дням спілкування батька з дитиною, який проживає разом з ними в одному будинку, що визначений судовим рішенням, як одне й теж місце спілкування з малолітнім ОСОБА_11. Ця обставина свідчить про те, що вони фактично не позбавлені права спілкування з онуком за погодженням цього питання зі своїм сином, стосунки з яким у них добрі, та який, як свідчать матеріали справи, зацікавлений у такому спілкуванні в період, визначений судом для спілкування батька з сином, а тому час їх спілкування згідно зазначеному збільшується у зв'язку з цим на добу.

Визначені судом умови спілкування позивачів з онуком з урахуванням його віку, місця проживання, відвідуванням ним дитячого закладу, часу спілкування й виховання його матір'ю, а також спілкування з дідом та бабусею з боку останньої, на думку колегії суддів, є допустимими та такими, що відповідають інтересам малолітньої дитини. Вони не свідчать про обмеження чи порушення їх прав відповідно до їх статусу по відношенню до онука, змінити які в бік покращення (перегляду періоду та часу спілкування) вони можуть шляхом досягнення порозуміння з цього питання з матір'ю дитини, діючи при цьому саме в інтересах останньої, або за наявністю інших обставин, які можуть виникнути в майбутньому, та за наявності визначених для цього законом підстав.

Підстав позбавити позивачів їх права на спілкування з онуком та участі у його вихованні, на чому наполягає в апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 ОСОБА_7, колегія суддів не вбачає, тому ці доводи є юридично неспроможними.

Разом з тим, слушною є позиція цього апелянта про недоцільність обов'язкового повернення дитини матері після закінчення часу спілкування з позивачами до постійного місця її проживання, а потім зразу ж передавати її батькові з поверненням їх для спілкування до будинку дідуся та бабусі, тому рішення в цій частині підлягає зміні з визначенням конкретних випадків за наявністю яких, вчинення цього є обов'язковим.

Керуючись ст.ст. 303, 307-309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И ЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючого від імені ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 04 листопада 2014 року частково змінити, доповнивши його резолютивну частину після речення «Попередити бабусю ОСОБА_6 про відповідальність за життя та здоров'я внука» слідуючим.

Обов'язковість повернення дитини за місцем постійного її проживання позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 настає у випадках, коли батько дитини ОСОБА_13 не буде реалізовувати своє право на спілкування з дитиною у визначений йому судовим рішенням час.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: