Постанова № 43013893, 26.02.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

26.02.2015

Справа №2-а/489/56/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі - УПФУ) про визнання рішень протиправними та зобов'язання призначити пенсію за віком,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2014 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, яким просили визнати протиправним рішення УПФУ щодо відмови у призначенні їм пенсії за віком та зобов'язати УПФУ призначити кожному з них таку пенсію з 06 серпня 2014 р.

Позов обґрунтований тим, що 06 серпня 2014 р. вони через представника подали заяву до УПФУ про призначення пенсії за віком та надали усі потрібні документи. У відповідь рішеннями УПФУ від 05 листопада 2014 р. - ОСОБА_1 за №67/1, а ОСОБА_2 за №67/2 було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки не було подано документ, що підтверджує їх місце реєстрації. Зазначають, що вони є громадянами України і у 1993 р. виїхали на постійне місце проживання до держави Ізраїль, відмова у призначенні їм пенсії за віком обмежує їх права, а тому рішення УПФУ є протиправними і відповідача слід зобов'язати призначити їм пенсію за віком з дати звернення про призначення пенсії.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, надалі надав заяву про підтримку позову з проханням продовжити розгляд без його участі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, документований паспортом України для виїзду за кордон НОМЕР_1, прийнятий на консульський облік в державі Ізраїль, де постійно проживає (а.с.11).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, документована паспортом України для виїзду за кордон № НОМЕР_2, прийнята на консульський облік в державі Ізраїль, де постійно проживає (а.с.14).

06 серпня 2014 р. представник позивачів подав до УПФУ заяву про призначення ОСОБА_1, ОСОБА_2 пенсії за віком (а.с.5,6).

Рішеннями УПФУ від 05 листопада 2014 р. ОСОБА_1 за № 67/1 і ОСОБА_2 за №67/2 було відмовлено у призначенні пенсії за віком передбаченою Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на підставі п.2.22.Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою ПФ України 25 листопада 2005 р. № 22-1, а саме через відсутність документів, що підтверджують місце проживання (реєстрації) особи (а.с.3,4).

Відповідно копій довідок ЗКП ММР «Бриз» від 09 жовтня 2014 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1986 по 01 квітня 1993 р., зняті з реєстрації у зв'язку із виїздом до держави Ізраїль (а.с.7).

Заперечення проти позову УПФУ за змістом аналогічні оспорюваним рішенням, окрім додаткового доводу щодо відмови про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 - розбіжностей написання його ім'я в паспорті та у трудовій книжці «ОСОБА_1» і «ОСОБА_1» (рос. мовою) відповідно (а.с.22-24).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 26 цього Закону передбачені підстави для призначення пенсії за віком..

Водночас Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, встановлено, що необхідною умовою для реалізації особою права на отримання пенсії є реєстрація її місця проживання на території України.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір.

Зокрема, в пункті 3.3 цього рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

При цьому Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Вищий адміністративний суд України виклав правову позицію у справах №№2а/0522/2583/12, 2а/521/425/13, 2а/316/44/14, що відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення позивача як громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості. Тому неправомірною є відмова відповідача в прийнятті до розгляду документів для призначення особі пенсії за віком з підстави відсутності в неї зареєстрованого місця проживання в Україні.

Разом із тим, касаційний суд відзначив, що крім досягнення пенсійного віку, необхідною умовою для призначення пенсії є наявність відповідного страхового стажу, який в силу частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Крім того, для призначення пенсії спеціалісти Пенсійного фонду мають визначити заробітну плату (дохід) пенсіонера, зокрема, на підставі довідок про нараховану заробітну плату, що підлягають перевірці первинними документами.

За приписами ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня надходження документів про призначення пенсії приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Оскільки за поданою представником позивачів заявою про призначення пенсії відповідач відповідного рішення по суті не прийняв, то слід зобов'язати останнього розглянути цю заяву згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

За такого позов слід задовольнити частково, визнавши оскаржуване рішення протиправним і зобов'язати УПФУ розглянути подані представником позивачів заяви 06 серпня 2014 р. з прийняттям відповідного рішення.

Доводи УПФУ про розбіжність імені ОСОБА_1 в документах, що посвідчують особу та трудовий стаж,не враховуються при розгляді даної справи, оскільки не були зазначені в оскаржуваних рішеннях УПФУ.

Керуючись ст. 161-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 05 листопада 2014 р. за №67/1 і 67/2 про відмову відповідно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва розглянути подані 06 серпня 2014 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 через представника заяви про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Д.Г. Губницький