Ухвала суду № 43013185, 02.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9194/14-ц Провадження № 22-ц/772/373/2015Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 39Доповідач Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Жданкіна В.В.

Суддів: Медяного В.М., Ковальчука О.В.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року до Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5. На день його смерті померлий проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1. ОСОБА_5 на день смерті проживала разом з ним в в АДРЕСА_1, хоч і була зареєстрована в сусідньому будинку. Батько позивачки був уже в віці і дуже хворів, а тому вона постійно його доглядала. Після його смерті позивачка не зверталась до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом так як вона проживала на день смерті батька разом з ним і вела спільне господарство, то відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька . На даний час у позивача виникла необхідність оформити свідоцтво про право власності на спадкове майно. Проте, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.03.2014 року № 676/02-31 державний нотаріус Першої Вінницької державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовила, так як у померлого ОСОБА_5 відсутній правовстановлюючий документ на вищезазначене спадкове майно. За свого життя померлий не звертався до відповідних органів і не отримував документів, які б підтверджували його право власності на частку вищезазначеного будинку. Однак, в погосподарській книзі міститься запис про право власності на 1/2 частку спірного будинку за ОСОБА_6 та на 1/2 частку цього ж будинку за ОСОБА_5 В технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду, виданому Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 11.07.1992 року в співвласниках будинку зазначений ОСОБА_5 В довідці-характеристиці, виданій КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 07.07.2008 року для оформлення спадщини після смерті її матері ОСОБА_7, в співвласниках зазначений ОСОБА_5 та вказано, що реєстрація права власності не проводилась. В даному випадку ОСОБА_2 є спадкоємицею за законом ОСОБА_5 і відповідно до вимог ст. 549 ЦК України спадщину прийняла.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в в АДРЕСА_1.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального права та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правові норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Із матеріалів інвентаризаційної справи № 18312 судом було встановлено, що право власності на 1/2 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 1406 від 09.06.2011 року.

06.11.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення по справі № 127/21363/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності., яким в задоволенні даного позову було відмовлено. Дане рішення суду набрало законної і було залишено в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2013 року.

Матеріалами вищезазначеної справи було встановлено, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 за вимогами ст. 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), а тому спадкове майно перейшло до держави.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені рішеням Вінницького міського суду Вінницької області по цивільній справі № 127/21363/13-ц від 06.11.2013 року, не потребують доказування.

З 1995 року до даного часу спірною 1/2 часткою житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 безперервно, добросовісно, відкрито користується ОСОБА_4 яка здійснювала ремонтні роботи для підтримання будинку у належному стані, утримувала його тощо, оскільки ОСОБА_2 не вчиняла відповідних дій, не цікавилася спадковим майном.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: