Рішення № 43013002, 03.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/623/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 43 Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням, посилаючись на те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2013 року виділено йому та неповнолітньому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користування кімнати площею 11,5 кв. м і 8,9 кв. м та лоджію, площею 1,4 кв. м. ОСОБА_6 виділено в користування кімнату, площею 17,6 кв. м з балконом, площею 0,9 кв. м. Підсобні приміщення: кухню, площею 6,8 кв. м, ванну кімнату, площею 2,7 кв. м, вбиральню, площею 1,3 кв. м, коридор, площею 12,5 кв. м, вбудовану шафу, площею, 0,7 кв. м, комору, площею 0,9 кв. м - залишено в спільному користуванні. Зобов'язано КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради відкрити окремі особові рахунки на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_7 зазначає у позові, що вказана трикімнатна квартира належить йому та відповідачу ОСОБА_6, його рідному брату на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 травня 2012 року. В спірній квартирі зареєстровані позивач та відповідач ОСОБА_6

Позивач вказує, що на даний час фактично квартирою користується лише відповідач ОСОБА_6, який перешкоджає йому з неповнолітнім сином вселитися до квартири та виділити визначені рішенням суду приміщення в користування відповідно до порядку, визначеного судом. Відповідач ОСОБА_6 на вхідних дверях квартири встановив нові замки, що створює для нього з сином перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням. Спроби вселення його з дитиною до спірної квартири за участю дільничного інспектора міліції результатів не дали, оскільки відповідач ОСОБА_6 не допускає нікого до помешкання. Тому позивач ОСОБА_7 звернувся до суду із даним позовом та просив вселити його - ОСОБА_7 і його неповнолітнього сина - ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкод йому та неповнолітньому ОСОБА_8 у користуванні виділеними рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2013 року їм в користування кімнатами, площею 11,5 кв. м та 8,9 кв. м та лоджією, площею 1,4 кв. м та спільному користуванні підсобними приміщеннями: кухнею площею 6,8 кв. м, ванною кімнатою площею 2,7 кв. м, вбиральнею площею 1,3 кв. м, коридором площею 12,5 кв. м, вбудованою шафою площею, 0,7 кв. м, коморою площею 0,9 кв. м квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_7, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням - задоволено.

Вселено ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_1, чим усунуто їм перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні власністю у вигляді 1/2 частини вказаної квартири.

Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_7 та неповнолітньому ОСОБА_8 у користуванні виділеними рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2013 року їм в користування кімнатами, площею 11,5 кв. м та 8,9 кв. м та лоджією площею 1,4 кв. м, а також залишеними в спільному користуванні підсобними приміщеннями: кухнею площею 6,8 кв. м, ванною кімнатою площею 2,7 кв. м, вбиральнею площею 1,3 кв. м, коридором площею 12,5 кв. м, вбудованою шафою площею, 0,7 кв. м, коморою площею 0,9 кв. м квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2015 року заяву відповідача ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_7, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при розгляді справи судом були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду не ґрунтується на законі а на недоведених, неповно з'ясованих та невірно встановлених обставинах, які мають суттєве значення для вирішення справи, що в цілому позбавило можливості встановити істину, призвело до хибних висновків, необ'єктивного розгляду справи та винесенню упередженого, необґрунтованого і незаконного рішення. Апелянт просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2013 року, відмовивши ОСОБА_7 у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог, посилаючись, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності. Таким чином, вчинення перешкод у користуванні житловими приміщеннями квартири співвласнику - позивачу та його неповнолітньому сину - іншим співвласником відповідачем є незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції не повністю, оскільки, задовольняючи дані позовні вимоги суд першої інстанції не звернув уваги про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення права неповнолітнього сина позивача, так як в матеріалах справи немає підтверджуючих документів про сина позивача (копії свідоцтва про народження ) та місця його постійного проживання і реєстрації з одним із батьків.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції, ст. ст. 319, 358 ЦК всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається гл. 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди, спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні згідно даних свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 04 травня 2012 року позивачу ОСОБА_7 та відповідачу ОСОБА_6 як спадкоємцю після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, що також підтверджується даними із витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі та витягу про державну реєстрацію прав, виданих позивачу.

Згідно даних технічного паспорту на квартиру - квартира АДРЕСА_1, розташована на 6 поверсі 9-поверхового будинку та складається із трьох кімнат загальною площею 65,2 кв. м. та житловою площею 38,0 кв. м, у тому числі 1-а кімнати 11,5 кв. м, 2-а кімнати 8,9 кв. м, 3-я кімнати 17,6 кв. м, кухні площею 6,8 кв. м, вбиральні площею1,3 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, коридору площею 12,5 кв. м, вбудованої шафи площею 0,7 кв. м, комори площею 0,9 кв. м., балкону площею 0,9 кв. м, лоджії площею 1,4 кв. м.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Придніпровського району м. Черкаси про визначення порядку користування житловим приміщенням визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_7 та неповнолітньому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користування кімнати площею 11,5 кв. м та 8,9 кв. м та лоджію площею 1,4 кв. м. Виділено ОСОБА_6 в користування кімнату площею 17,6 кв. м з балконом, площею 0,9 кв. м. Підсобні приміщення: кухню, площею 6,8 кв. м, ванну кімнату площею 2,7 кв. м., вбиральню площею 1,3 кв. м, коридор площею 12,5 кв. м, вбудовану шафу площею, 0,7 кв. м, комору площею 0,9 кв. м залишено в спільному користуванні. Зобов'язано КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради відкрити окремі особові рахунки на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Згідно даних довідок КП «Придніпровська СУБ» від 25 червня 2013 року № № 1274, 1275 на ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відкрито окремі особові рахунки.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2015 року заяву про перегляд заочного рішення суду від 30 квітня 2013 року задоволено, заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Придніпровського району м. Черкаси про визначення порядку користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку. Рішення по даній справі не прийнято на час розгляду даної справи апеляційною інстанцією.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав співвласника та права свого неповнолітнього сина на проживання і користування житлом, позивач посилався, що на даний час квартирою фактично користується тільки відповідач ОСОБА_6. Він з неповнолітнім сином у вказаній вище квартирі не проживають, так як відповідач замінив замок на вхідних дверях квартири, не визнає його права спільної часткової власності на частину квартири та чинить їм перешкоди у користуванні житлом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлени законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

З урахуванням даної норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні і суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги щодо вселення ОСОБА_7, як співвласника квартири до спірної квартири та усунення йому перешкод в користуванні нею, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, так як позивачу, як власнику 1/2 частини квартири, відповідачем ОСОБА_10 чиняться перешкоди у здійсненні його законного права користування належним йому майном.

Однак, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів порушення прав неповнолітнього сина позивача - ОСОБА_8, оскільки в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, що він є сином позивача, так як не надано копії свідоцтва про його народження, не вказано місця проживання та реєстрації дитини (чи її відсутність), оскільки сам позивач не заперечує, що син проживає разом з мамою та ним за адресою по місцю реєстрації матері дитини ОСОБА_11 АДРЕСА_3. Тому виникнення у позивача ОСОБА_7 права на звернення до суду із даним позовом за захистом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 є необґрунтованим та недоведеним, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, тому дійшов помилкового висновку, задовольнивши вимоги позивача в цій частині щодо порушених прав неповнолітнього сина.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, із скасуванням рішення суду в частині задоволення позовних вимог про вселення неповнолітнього ОСОБА_8 та усунення йому перешкод у користуванні житловим приміщенням, виділеним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2013 року в квартирі АДРЕСА_1 та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції проігноровано наявність іншого спадкового майна, а саме те, що за усною домовленістю між ним і позивачем, останньому залишився у користування та володіння автомобіль «Жигулі 2106», д.н.з. А1771 РКА, гараж у кооперативі «Зірка-1» і депозитний рахунок, а відповідно ОСОБА_6 залишилася спірна трикімнатна квартира не підлягають до задоволення, оскільки апелянтом не надано доказів наявності іншого спадкового майна та про його розподіл між спадкоємцями згідно вимог закону. Позивач ОСОБА_7 04 травня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/ 2 трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , тоді як відповідач прийняв спадщину після смерті батька, але її не оформив, в нього відсутні правовстановлюючі документи на спірну квартиру. Тому доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими в цій частині, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, яким дана належна оцінка.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні, оскільки рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7, оскільки рішення в частині задоволення позовних вимог щодо вселення його неповнолітнього сина ОСОБА_8 та усунення йому перешкод у користуванні кімнатами та підсобними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1 підлягає скасуванню та відмові в їх задоволенні в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням - змінити, скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про вселення неповнолітнього ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_1 та усунення йому перешкод у користуванні житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :