Ухвала суду № 43012931, 02.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/85/15 Справа № 707/525/13-к Категорія: ч. 2 ст. 355, ч. 2 ст. 146 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Соколишина Л. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоІваненка І.В. суддів при секретарі Євтушенка В.Г. , Попельнюха Р.О. Єгорової С.А. з участю прокурора Мартинюка М. П.

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

потерпілого ОСОБА_12

захисників ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_9, обвинуваченого ОСОБА_15, захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11, обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року, яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_5, громадянин України, українець, не одружений, освіта неповна середня, приватний підприємець, на утриманні має малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки; на підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; зараховано у строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою з 03 жовтня 2011 року по 06 грудня 2011 року; запобіжний захід залишено попередній - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу; стягнуто з ОСОБА_7 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105 грн. 75 коп.; ОСОБА_7 також визнаний невинуватим та виправданий за ч. 2 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 146 КК України за відсутністю в його діях складу указаних злочинів;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_5, громадянин України, українець, одружений, освіта середня, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки; на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; зараховано у строк відбування покарання строк затримання та перебування під вартою з 13 березня 2012 року по 05 липня 2012 року; запобіжний захід залишено попередній - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, одружений, освіта неповна вища, працює у ПП «ОСОБА_55» охоронцем, на утриманні має малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, до покарання у виді трьох років і шести місяців позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки; на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; зараховано у строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою з 01 по 06 березня 2012 року; запобіжний захід залишено попередній - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу; стягнуто з ОСОБА_9 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105 грн. 75 коп.; ОСОБА_9 також визнаний невинуватим та виправданий за ч. 2 ст. 186 КК України й ч. 2 ст. 187 КК України за відсутністю в його діях складу зазначених злочинів;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець та мешканець АДРЕСА_6, громадянин України, українець, одружений, освіта середня, не працює, має на утриманні три малолітні дитини, раніше судимий: 1) Христинівським районним судом Черкаської області 13 травня 2002 року за ч. 3 ст. 187 КК України до арешту, який був змінений на передачу на поруки батьків; 2) Жашківським районним судом Черкаської області 29 березня 2005 року за ч. 4 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскації майна; в частині призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11 жовтня 2005 року вирок змінено, призначено 2 роки позбавлення волі; звільнився з місць позбавлення волі 28 лютого 2007 року по відбуттю покарання,

визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки; на підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; зараховано у строк відбування покарання строк затримання та перебування під вартою з 03 жовтня 2011 року по 26 червня 2012 року; запобіжний захід залишено попередній - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу; стягнуто з ОСОБА_10 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105 грн. 75 коп.; ОСОБА_10 також визнаний невинуватим та виправданий за ч. 2 ст. 186 КК України й ч. 2 ст. 187 КК України за відсутністю в його діях складу зазначених злочинів;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, українець, одружений, освіта середня, не працює, раніше судимий: 1) Соснівським районним судом м. Черкаси 04 травня 1995 року за ч. 3 ст. 140 КК України до 1 року позбавлення волі; 2) Соснівським районним судом м. Черкаси 28 квітня 2000 року за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 215-3 КК України до 4 років позбавлення волі; 3) Жашківським районним судом Черкаської області 29 березня 2005 року за ч. 4 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в частині призначеного покарання ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 жовтня 2005 року вирок змінено, призначено до відбування 8 років і 6 місяців позбавлення волі; звільнився з місць позбавлення волі 12 листопада 2010 року по відбуттю покарання,

визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки; на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; зараховано у строк відбування покарання строк затримання та перебування під вартою з 03 жовтня 2011 року по 26 червня 2011 року; запобіжний захід залишено попередній - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу; стягнуто з ОСОБА_11 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105 грн. 75 коп.;

також вироком суду першої інстанції вирішено речові докази, а саме: автомобіль «Мерседес-Бенц МЛ-350», д.н.з. НОМЕР_4, переданий ОСОБА_17 під зберігальну розписку, залишити їй же, звільнивши від зобов'язань по зберігальній розписці; автомобіль «ВАЗ-2108», д.н. НОМЕР_5, повернутий ОСОБА_17 під зберігальну розписку, залишити їй же, звільнивши від зобов'язань по зберігальній розписці; розписки, які містяться у матеріалах кримінального провадження, написані від імені ОСОБА_18, залишити у матеріалах кримінального провадження; грошові кошти у сумі 1 000 грн., а саме 2 купюри по сто гривень кожна серіями АЖ8929215, БТ4801859, та чотири купюри номіналом по 200 гривень кожна серіями ВЧ7187597, ВЗ5436144, ВЗ0752387, ЕХ6074831Ю, передані ОСОБА_18, залишити йому ж, звільнивши від зобов'язань по зберігальній розписці; зразок зі спеціальною хімічною речовиною, ватно-марлевий тампон, яким робили змиви з рук ОСОБА_10 03 жовтня 2011 року, передані ініціатору оперативного заходу, знищити; гирю з цепком та двома навісними замками, передані на зберігання в камеру схову СУ УМВС України в Черкаській області, знищити; двигун від автомобіля «БМВ-520 М50», переданий під зберігальну розписку ОСОБА_18, залишити йому ж, звільнивши від зобов'язання по зберігальній розписці. Крім цього, вирішено арешт, накладений постановою від 21 жовтня 2011 року слідчим в ОВС СУ УМВС України у Черкаській області Савенко А. А. на автомобіль «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, скасувати,

в с т а н о в и л а :

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 визнані винуватими та засуджені за наступні діяння.

На початку квітня 2011 року ОСОБА_8 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно позбавили волі ОСОБА_12 за наступних обставин. На початку квітня 2011 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21 приїхали до приватного домоволодіння ОСОБА_12, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3, та повідомили ОСОБА_12, що заберуть на ставок автомобіль «Мерседес», який належить його брату ОСОБА_22. Останній перебував у відрядженні та попросив сховати автомобіль, щоб ОСОБА_12 не зміг у нетверезому стані керувати автомобілем та спричинити дорожньо-транспортну пригоду. Почувши це, ОСОБА_12, який перебував тривалий час у стані алкогольного сп'яніння, сказав, що поїде з ними на ставок, протверезіє і забере зі ставка автомобіль свого брата. Після цього, ОСОБА_8 з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, поїхали на ставок в автомобілі «Мерседес», який належить брату ОСОБА_12, а ОСОБА_7 з ОСОБА_12 - на мікроавтобусі «Хюндай» під керуванням ОСОБА_20, разом з його дружиною ОСОБА_21 Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_20 з дружиною поїхали додому у автомобілі «Хюндай», який належить ОСОБА_20, а ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишилися на ставку з ОСОБА_12 Вони завели останнього до будівлі охоронців ставка, де ОСОБА_8 незаконно металевим ланцюгом прикував ОСОБА_12 за праву ногу до рельси та гирі, чим позбавили волі останнього та утримували його незаконно протягом трьох днів у вказаному місці з метою повного витверезіння.

ОСОБА_10 01 жовтня 2011 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, з метою повернення коштів за переданий ОСОБА_18 на продаж автомобільний двигун, належний ОСОБА_10 та ОСОБА_23, вимагали виконання усного договору, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_18 про продаж двигуна, шляхом повернення обумовленої суми за продаж двигуна у розмірі 1000 доларів США при наступних обставинах.

01 жовтня 2011 року близько 16.00 години ОСОБА_10 з ОСОБА_9 підійшли до ОСОБА_18, який у вказаний час знаходився поблизу центрального ринка, розташованого за адресою м. Черкаси, вул. Гоголя, 264, та стояв біля свого автомобіля. Там ОСОБА_9 із застосуванням фізичного насильства до ОСОБА_18, яке виразилося у завданні кількох ударів кулаками в область обличчя, потилиці, а у автомобілі також по тулубу у район грудної клітки, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забоїв з набряками та крововиливами, саднами голови в ділянках правого ока, правої щоки, правої вушної мушлі, потилиці, забою з набряком м'яких тканин грудної клітки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 121/264 від 24.11.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, силоміць посадили ОСОБА_18 на заднє сидіння його власного автомобіля «БМВ-520», д.н.з. НОМЕР_7. Знаходячись в салоні на задньому сидінні вказаного автомобіля по обидва боки ОСОБА_18, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 не давали йому змоги протидіяти.

На вказаному автомобілі вони поїхали на берег річки Дніпро, який розташований по вул. Гагаріна в м. Черкаси навпроти «Пагорба Слави», де до них приєдналися ОСОБА_7, а потім ОСОБА_11 Там вони вимагали у ОСОБА_18 виконати договір щодо повернення коштів за продаж двигуна «М-50», переданого ОСОБА_18 для перепродажу, шляхом написання розписки про те, що він зобов'язаний повернути 1000 доларів США. Вказана сума згідно з встановленим Національним банком України курсом станом на 01 жовтня 2011 року складала 7 972 гривень. При цьому ОСОБА_18 передав у рахунок погашення вказаного боргу 1 000 грн. відразу на березі р. Дніпро, а решту суми погодився віддати, виконавши вимогу щодо виконання договору до 05 жовтня 2011 року, про що зазначив у розписці.

03 жовтня 2011 року ОСОБА_18, попередньо надавши добровільну згоду працівникам міліції на документування факту передачі грошових коштів, зателефонував ОСОБА_10 та, домовившись про зустріч, цього ж дня близько 13.00 години зустрівся за місцем свого проживання у АДРЕСА_7 з ОСОБА_11 і ОСОБА_10 та передав останньому гроші в сумі 1000 гривень, які йому попередньо в присутності понятих були надані працівниками міліції. Отримавши частину вказаної суми грошей, а саме 1000 гривень, ОСОБА_10 поклав їх до правої кишені своєї кофти, після чого в вказаному місці був затриманий працівниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області, які в присутності понятих та за згодою ОСОБА_10 провели його особистий огляд. В ході огляду працівники міліції вилучили вищезазначені грошові кошти, а саме 2 купюри номіналом по сто гривень кожна серіями АЖ8929215, БТ4801859, та чотири купюри номіналом по 200 гривень кожна серіями ВЧ7187597, ВЗ5436144, ВЗ0752387, ЕХ6074831, поверхня яких, згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 2/2165 від 26.11.2011 року люмінесціювала спеціальною хімічною речовиною, однорідною за хімічним складом та фізико-хімічними властивостями зі СХР, яка була виявлена та вилучена працівниками міліції на поверхні рук та одягу ОСОБА_10

Не погодившись з вироком суду прокурор, обвинувачений ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_8, захисник ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11, обвинувачений ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості.

Просить повторно дослідити фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування та постановити новий вирок, яким засудити:

- ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 189 КК України до 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, й на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, змінивши йому запобіжний захід на взяття під варту;

- ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146 КК України до 5 років позбавлення волі, змінивши йому запобіжний захід на взяття під варту;

- ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, й на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, змінивши йому запобіжний захід на взяття під варту;

- ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, й на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, змінивши йому запобіжний захід на взяття під варту;

- ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі, змінивши йому запобіжний захід на взяття під варту.

Свою позицію прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції через невірну оцінку зібраних в ході досудового розслідування та перевірених при судовому розгляді доказів прийняв незаконне рішення щодо виправдання ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 187 КК України за фактом вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_12

Вина вказаних осіб у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними та перевіреними доказами. Зокрема, першочерговими показами потерпілого про обставини протиправних дій стосовно нього, даними ним та оформленими відповідно до вимог діючого кримінально-процесуального законодавства, зокрема: даними висновку судово-медичного експерта № 1229/263 від 24.11.2011 року, згідно з яким ОСОБА_12 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді рубців на спинці носа та лівої завушної ділянки, що за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я; даними протоколу огляду місця події від 07.11.2011 року; даними висновку судово-імунологічної експертизи, згідно з якою у відділенні судово-медичної імунології при ЧОБСМЕ у потерпілого ОСОБА_12 були відібрані зразки крові, які згідно з висновком судово-імунологічної (цитологічної) експертизи № 294 від 15.11.2011 року могли походити від ОСОБА_12: даними протоколу явки з повинною ОСОБА_10 від 17.11.2011 року; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_12 від 21.11.2011 року

Обґрунтовуючи рішення про виправдання обвинувачених за вказаним епізодом суд посилається на те, що ОСОБА_12 при розгляді справи змінив свої покази, а тому суд критично оцінює дані усної заяви про злочин ОСОБА_12, протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_12 та приходить до висновку про відсутність в їх діях складу вказаного правопорушення. Всі зазначені вище докази у своїй сукупності вказують на наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а тому висновки суду про виправдання обвинувачених за вказаною статтею Кримінального кодексу України є помилковими.

Таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах матеріалів провадження, є висновок суду про виправдання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 186 КК України за фактом відкритого викрадення грошових коштів у ОСОБА_18 Їх вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується першочерговими показами потерпілого ОСОБА_18, даними очної ставки ОСОБА_10 та ОСОБА_18 від 11.10.2011 року, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_18, оформленими відповідно до вимог діючого на той час кримінально-процесуального законодавства, які досліджені в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження.

Виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за фактом незаконного викрадення людини і позбавлення волі, вчиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, суд необґрунтовано не взяв до уваги першочергові покази потерпілого ОСОБА_12, дані протоколу пред'явлення фотокарток для впізнання ОСОБА_12 від 10.10.2011. дані очних ставок ОСОБА_26 та ОСОБА_7. ОСОБА_12 та ОСОБА_7. дані протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_12, дані протоколу огляду предметів (гирі) та інші фактичні обставини справи. Всі зазначені слідчі дії були проведені відповідно до вимог діючого на той час кримінально-процесуального законодавства, а тому визнання їх неналежними суперечить нормам права та не аргументовано у мотивувальній частині вироку суду.

До зміни показів потерпілими від розбійного нападу та незаконного викрадення з позбавлення волі ОСОБА_12 та від відкритого викрадення майна ОСОБА_18 з урахуванням тривалості розгляду кримінального провадження, неналежного захисту прав потерпілих заходами забезпечення кримінального провадження, необхідно відноситися критично, як до намагання сприяти уникненню від відповідальності обвинуваченими.

На неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність вказують висновки суду про кваліфікацію дії обвинувачених ОСОБА_7. ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 355 КК України як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для житія і здоров'я, в той час, коли органом досудового розслідування кваліфіковано їх дії за ч. 2 ст. 189 КК України як вимагання, поєднане з погрозою насильства над потерпілим, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти власності" від 06.11.2009 року № 10, ч. 4 п. 15: вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання.

Вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок м'якості з наступних підстав. Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим. які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкрито злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд, на думку прокурора, при постановленні вироку, зокрема, при призначені покарання в повному обсязі зазначені вимоги закону не виконав, а саме не врахував, що були вчинені тяжкі злочини, обвинувачені вину у їх вчиненні не визнали, звинуватили працівників правоохоронних органів у застосування до них недозволених методів слідства та дізнання, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності та мають непогашені судимості за насильницькі злочини, що вказує на їх підвищену суспільну небезпеку.

Обвинувачений ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження.

Вказує, що вирок суду є незаконним з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_18 у судовому засіданні не підтвердив свої покази, надані в ході досудового розслідування, вказавши, що на нього чинили тиск з цього приводу працівники УБОЗУ, а навпаки вказав, що жодних ушкоджень йому обвинувачені не завдавали, й виявлені у нього травми були ним отримані за інших обставин у інший час; що розписку про необхідність повернення боргу він писав добровільно, оскільки дійсно був винен гроші в сумі 1 000 доларів США, а також добровільно передав в рахунок погашення боргу кошти в сумі 1000 грн. Також вказує на недоведеність такої кваліфікуючої ознаки за ч. 2 ст. 355 КК України як вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити, кваліфікувавши його дії не за ч. 2, а за ч. 1 ст. 146 КК України за виключенням кваліфікуючої ознаки щодо вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, призначивши йому покарання за ч. 1 ст. 146 КК України у виді одного року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки. Зазначає, що він дійсно прикував потерпілого ОСОБА_12 до металевої рейки на ставку з метою виведення його із тривалого запою, привозив йому їжу, поки той довив рибу, та стежив, щоб він не знайшов спиртне. Жодних даних про те, що він це вчинив в групі з іншою особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, немає.

Захисник ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження.

Аналогічно зі змістом апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9, вказує, що вирок суду є незаконним з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_18 у судовому засіданні не підтвердив свої покази, надані в ході досудового розслідування, вказавши, що на нього чинили тиск з цього приводу працівники УБОЗУ, а навпаки вказав, що жодних ушкоджень йому обвинувачені не завдавали, й виявлені у нього травми були ним отримані за інших обставин у інший час; що розписку про необхідність повернення боргу він писав добровільно, оскільки дійсно був винен гроші в сумі 1 000 доларів США, а також добровільно передав в рахунок погашення боргу кошти в сумі 1000 грн. Також вказує на недоведеність такої кваліфікуючої ознаки за ч. 2 ст. 355 КК України як вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб.

Зазначає, що до інкримінованих йому діянь ОСОБА_7 не має відношення, у подіях стосовно потерпілих участі не брав.

Захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження, з тих же мотивів, які містяться в апеляційних скаргах щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Обвинувачений ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України. Вважає вирок суду необ'єктивним з причин невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що обставина примусу ОСОБА_18 до виконання цивільно-правових зобов'язань групою осіб, поєднаного з насильством, залишилася недоведеною, оскільки це у судовому засіданні заперечував сам потерпілий ОСОБА_18

У судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які в ній викладені. Просив відхилити апеляційні скарги обвинувачених та захисників.

Обвинувачені та захисники також підтримали апеляційні скарги з мотивів, які в них наведені, і просили відхилити апеляційну скаргу прокурора.

З метою належної перевірки доводів апеляційних скарг та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, а також за клопотанням прокурора, проти чого не заперечували інші учасники кримінального провадження, колегія суддів визнала доцільним провести судове слідство в суді апеляційної інстанції в частині детального допиту п'ятьох обвинувачених, потерпілих та дослідження тих наявних у матеріалах кримінального провадження документальних доказів, про дослідження яких просить прокурор.

ОСОБА_10 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав, що весною 2011 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_23 придбали автомобільний двигун за 400 доларів США, який передали ОСОБА_18 для перепродажу за 1 000 доларів США. Однак, пізніше ОСОБА_23 повідомив йому, що ОСОБА_18 встановив цей двигун на власний автомобіль. Він почав шукати зустрічі з ОСОБА_18, однак той всіляко ухилявся від неї, не відповідав на дзвінки тощо.

Одного дня на початку жовтня 2011 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_9, й сказав, що бачить ОСОБА_18 біля центрального ринку у м. Черкаси. Оскільки він сам (ОСОБА_10) перебував неподалік, він сказав ОСОБА_28, що зараз підійде до ОСОБА_18 Підійшовши до ОСОБА_18, він почав з ним розмову про двигун, а також про гроші, які він має за нього віддати, якщо забрав двигун собі. ОСОБА_9 при цьому стояв осторонь.

Невдовзі до них приїхав ОСОБА_29, у якого ОСОБА_18 орендував ремонтних бокс для ремонту автомобілів, й також приймав участь у розмові. ОСОБА_18 казав, що це ОСОБА_29 дозволив йому взяти двигун для себе, а ОСОБА_29 це заперечував.

Зрозумівши, що ОСОБА_18 ухиляється від повернення коштів за двигун, ОСОБА_10 запропонував йому написати розписку про необхідність повернення коштів, на що ОСОБА_18 погодився. ОСОБА_10 запропонував зайти до матері ОСОБА_18, яка живе поруч, додому для того, щоб взяти аркуш паперу і ручку, однак ОСОБА_18 заперечив проти цього, сказавши, що не хоче, щоб його мати була обізнана в цих справах.

Тоді ОСОБА_10 запропонував поїхати до нього додому на АДРЕСА_6, де він мешкає, щоб узяти аркуш паперу і ручку. Він також запропонував це, оскільки за місцем його проживання є автомобільна яма, де можна зняти з автомобіля двигун, якщо ОСОБА_18 буде ухилятися від повернення коштів.

Вони разом (ОСОБА_10, ОСОБА_18, його товариш ОСОБА_30, ОСОБА_9 і ОСОБА_29) сіли в автомобіль ОСОБА_18 і поїхали на вул. Гагаріна, 8 до будинку ОСОБА_10 За кермом автомобіля перебував ОСОБА_29, оскільки ОСОБА_18 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Також у стані сильного алкогольного сп'яніння перебував і ОСОБА_9

Приїхавши за вказаною адресою, вони припаркувалися напроти будинку ОСОБА_10 біля стадіону «Динамо» на березі р. Дніпро. ОСОБА_10 сходив до себе додому і взяв папір та ручку. ОСОБА_9 в цей час відійшов на берег до р. Дніпро, оскільки через стан сп'яніння йому стало зле.

В цей час до них підійшов ОСОБА_11, з яким ОСОБА_10 напередодні домовився зустрітися для покупки м'яса на шашлики. Враховуючи, що у ОСОБА_10 при собі не було паспорта, а у ОСОБА_11 він був при собі, ОСОБА_31 добровільно без жодного примусу написав на ім'я ОСОБА_11 розписку про необхідність повернення коштів за двигун, а також добровільно передав в рахунок боргу суму в розмірі 1 000 грн.

В ході цих подій повз них на автомобілі проїжджав ОСОБА_7, який, побачивши їх, зупинився, підійшов, привітався, й буквально через хвилину поїхав у своїх справах.

Також на місці вони домовилися з ОСОБА_18, що через три дні він віддасть в рахунок боргу ще 1 000 грн. Через кілька днів він домовився про зустріч з ОСОБА_18 Разом з ОСОБА_11 вони приїхали на місце зустрічі. Він (ОСОБА_10) вийшов з машини, а ОСОБА_11 залишився його чекати. Зустрівшись з ОСОБА_18 та отримавши від нього гроші, він повертався до автомобіля. ОСОБА_11 вийшов йому на зустрів, й в цей час їх обох затримали працівники міліції.

Стосовно епізоду щодо потерпілого ОСОБА_12 ОСОБА_10 показав, що жодного відношення до нього не має, й взагалі на час начебто вчинення ним інкримінованих діянь він з ОСОБА_12 взагалі знайомим не був. Вказаний епізод йому змусили узяти на себе оперативники ОБОЗ, які його били й катували електрострумом, змусивши також зізнатися й у начебто вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_18 При цьому у нього не було захисника. Коли його доправили до СІЗО, він подав до прокуратури скаргу на дії працівників міліції й надалі свою винуватість не визнавав.

Наголосив, що ОСОБА_18 ніхто не бив, не погрожував і ні до чого не примушував. Кошти він віддав добровільно і розписку також написав добровільно. Той факт, що ОСОБА_18 звернувся до правоохоронних органів пояснив небажанням останнього повертати заборговані кошти.

ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він товаришує з ОСОБА_10, який йому повідомляв, що їх спільний знайомий ОСОБА_18 не повертає гроші за двигун і переховується. На початку жовтня 2011 року він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля центрального ринку у м. Черкаси випадково побачив ОСОБА_18, й зателефонував ОСОБА_10 Оскільки ОСОБА_10 був неподалік, він сказав, що скоро прийде. Він (ОСОБА_9) підійшов до ОСОБА_18 й повідомив, що його розшукує ОСОБА_10, на що той відповів, що сам йому зателефонує. Невдовзі підійшов ОСОБА_10, а також згодом приїхав ОСОБА_29, якого телефоном викликав сам ОСОБА_18

Між ОСОБА_10, ОСОБА_29 та ОСОБА_18 була розмова про двигун і про гроші за нього. В цій розмові він сам участі не брав. Потім ОСОБА_10 вказав, що треба поїхати до нього додому. Вони сіли в автомобіль ОСОБА_18 і поїхали до будинку ОСОБА_10, який розташований на березі р. Дніпро.

Там йому (ОСОБА_9) через зайвий алкоголь стало зле, й він відійшов безпосередньо до води, тому нічого не знає про подальші події. Коли він повернувся до інших, то там був також ОСОБА_11 Вони всі разом сіли в машину й поїхали до ринку на те місце, де й зустрілися. Там вони попрощалися і розійшлися.

Наголосив, що він особисто нікого не бив, а також не бачив, щоб хтось бив, погрожував чи іншим чином тиснув на ОСОБА_18 Щодо написання розписки чи передачі грошей ОСОБА_18 він нічого не знає. ОСОБА_7 він також в той день не бачив. Чи перебував ОСОБА_18 у стані алкогольного сп'яніння, він також сказати не може, оскільки сам тоді був дуже п'яний.

Щодо епізоду стосовно потерпілого ОСОБА_12 ОСОБА_9 показав, що на час описаних в обвинуваченні подій був у м. Львові на заробітках. Повернувшись, він від дружини дізнався, що його розшукує УБОЗ. Він сам пішов в УБОЗ, щоб довідатися причини пошуку. Там його одразу затримали і почали допитувати по обставинам злочину щодо ОСОБА_12, якого він ніколи не бачив. Навіть була влаштована очна ставка з ОСОБА_12, на якій останній сказав, що не знає присутнього, тобто ОСОБА_9 Однак, це не внесли в протокол.

ОСОБА_11 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав, що на початку жовтня 2011 року вдень він прийшов до будинку ОСОБА_10, з яким давно товаришує, на АДРЕСА_6. Вони напередодні домовилися, що зустрінуться і підуть купувати м'ясо на шашлик. Напроти будинку ОСОБА_10 біля стадіону «Динамо» він побачив кількох осіб, серед яких були ОСОБА_18, ОСОБА_29 і ОСОБА_9, який перебував у стані сп'яніння. Він підійшов до них й почув, що вони розмовляють про гроші за двигун. В ході розмови ОСОБА_18 погодився написати розписку щодо необхідності повернення грошей, й така розписка була написана на його (ОСОБА_11) ім'я, оскільки він мав при собі паспорт і міг надати його реквізити, а ОСОБА_10 при собі паспорта не мав. Показав, що ОСОБА_18 ніхто не бив, не погрожував і не примушував його до чого-небудь. Стосовно грошей в сумі 1 000 грн., які отримав на місці ОСОБА_10 від ОСОБА_18, показав, що він цього не бачив і про ці гроші нічого не знає. Після цього всі присутні сіли в машину і поїхали до центрального ринку в м. Черкаси, де попрощалися, й він з ОСОБА_10 пішли купувати м'ясо. Через кілька днів він їхав разом зі знайомим таксистом за своєю дитиною. Йому зателефонував ОСОБА_10 і попросив підвезти його на зустріч з іншою людиною, не уточнюючи, з якою саме. Він забрав ОСОБА_10 і підвіз його у потрібне тому місце, де останній вийшов, попросивши його зачекати. Він чекав його деякий час, однак його не було. Тоді він вийшов з машини і пішов вслід за ОСОБА_10 Коли вони зустрілися, їх обох раптово затримали працівники міліції, які переховувалися поруч. На слідстві його почали звинувачувати у нападі і вимаганні грошей у ОСОБА_18 Свою винуватість він не визнавав одразу.

ОСОБА_7 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав, що він давно знайомий з ОСОБА_23, у якого на автомийці часто миє свою машину. ОСОБА_23 розповідав йому, що ОСОБА_18 забрав собі належний йому та ОСОБА_10 двигун і не віддає гроші за нього. Він знав, що ОСОБА_18 орендував бокс для ремонту автомобілів у ОСОБА_29 На початку жовтня 2011 року він повертався власним автомобілем по вул. Гагаріна від ресторану «Бочка». Він побачив автомобіль ОСОБА_18, а також його самого і ОСОБА_29 з іншими людьми неподалік. Він зупинився, підійшов до присутніх і попросив ОСОБА_18, щоб той зателефонував ОСОБА_10, оскільки останній його шукає. Йому відповіли, що ОСОБА_10 тут, але пішов додому по аркуш паперу і ручку. Далі він попрощався з присутніми у поїхав у своїх справах. ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 він не бачив. Про те, що відбувалося на вказаному місці в той день, не знає.

Через три дні його затримали працівники УБОЗ і показали заяву ОСОБА_18 про те, що він начебто вимагав у ОСОБА_18 якісь кошти і вчинив напад на нього. На слідстві він одразу не визнавав власну винуватість. Вказав, що, на його думку, всі указані події були інспіровані працівниками УБОЗ безпосередньо проти нього, оскільки він як законний орендар ставка у с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області раніше мав конфлікт з працівниками УБОЗ, які хотіли отримати контроль над його бізнесом. Інші обвинувачені випадково потрапили у схему УБОЗ, яка розроблялася проти нього. Коли його звільнили після затримання й він повернувся на свій орендований ставок, там вже була інша охорона, і йому повідомили, що з усіх питань йому треба звертатися до посадовців УБОЗ.

Щодо епізоду з ОСОБА_12 показав, що він та його брат ОСОБА_8 давно товаришують з ОСОБА_12 та його братом ОСОБА_11, дружать сім'ями. У квітні 2011 року йому зателефонував ОСОБА_22 і попросив, щоб він забрав у ОСОБА_12 автомобіль, оскільки він перебуває у тяжкому алкогольному запої й, сівши за кермо, може розбити автомобіль і накоїти лиха. Він зі своїм братом ОСОБА_8, ОСОБА_20 і його дружиною ОСОБА_21 відвезли ОСОБА_12 на ставок у будиночок, щоб він протверезів і не міг дістати ще спиртного. Безпосередньо на території ставка ОСОБА_12 опікувався його брат ОСОБА_8 Жодних протиправних дій стосовно ОСОБА_12 він чи інші особи не робили. Про те, що ОСОБА_12 прикували до рейки чи гирі, він не знав. Звернув увагу суду на те, що заява до міліції була написана ОСОБА_12 через півроку після цих подій, й гирі, до яких начебто був прикутий ОСОБА_12, знайшли у сміттєвому контейнері на ставку теж через півроку, хоча сміття з контейнера вивозиться щотижня.

ОСОБА_8 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав, що він давно товаришує з ОСОБА_12 У квітні 2011 року йому зателефонував його брат ОСОБА_7 і сказав, що ОСОБА_12 у стані сильного алкогольного сп'яніння сідає за кермо автомобіля, тому треба це припинити, бо він накоїть лиха. Вони разом із ОСОБА_20 та його дружиною ОСОБА_21 забрали у ОСОБА_12 автомобіль і вирішили відвезти автомобіль на ставок. Однак, ОСОБА_12 теж захотів їхати на ставок з тією метою, щоб там прийти до тями і самостійно забрати автомобіль.

ОСОБА_7, ОСОБА_20 й ОСОБА_21 лише допомогли доставити ОСОБА_12 та його автомобіль на ставок, й поїхали в своїх справах. Він же залишився деякий час з ОСОБА_12 Знаючи, що останній не зупиниться у своєму запої, він сам без жодної сторонньої допомоги прикував цепком до ноги ОСОБА_12 невеличку металеву рейку вагою близько 3-4 кг з тим розрахунком, що ОСОБА_12 буде соромно ходити в такому виді на пошуки горілки. В такому стані ОСОБА_12 був 2-3 дні. В цей період ОСОБА_8 привозив йому їсти; стежив, щоб він не відшукав алкоголь, забезпечував усім необхідним. Вказав, що гирі він до ОСОБА_12 не приковував, й це є вигадкою працівників міліції. Указав, що волі ОСОБА_12 ніхто не позбавляв, й з рейкою в руках він міг йти куди і коли забажає, й лише сором був для нього стримуючим фактором.

Потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав, що у 2011 році він займався вантажними перевезеннями. Повертаючись з рейсу, він випив багато алкоголю у с. Хутори Черкаського району Черкаської області. З цієї причини він не зміг доїхати до хати у с. Леськи Черкаського району й заснув у машині на узбіччі. В селі Леськи Черкаського району він здавав квартиру своєму знайомому ОСОБА_20 та його дружині ОСОБА_21 ОСОБА_20 проїжджав повз його автомобіль, побачив його і допоміг йому дістатися своєї хати, де він ліг спати, а ОСОБА_20 закрив його квартиру і поїхав. Невдовзі ОСОБА_20 приїхав з братами Козловими, щоб привести його до тями, оскільки самого ОСОБА_20 він би не слухав. У ОСОБА_8 на ставку у будиночку є кімната, де він вже неодноразово бував при виході з запою, ловив рибу, відпочивав. Вони забрали його на ставок, залишили в кімнаті, щоб він відпочивав. Але у нього була з собою чвертка горілки, про яку вони не знали. Він її випив і знову заснув. Це побачив сторож й доповів ОСОБА_8, який, приїхавши, тихо, коли він спав, прикував до його ноги цепком невелику металеву рейку. ОСОБА_8 привозив йому їжу, предмети для гоління, інше. Таким чином, він протягом кількох днів вийшов із сильного запою. Не має жодних претензій до ОСОБА_8, й навпаки вважає, що він вчинив вірно, на його користь. Вказав, що його ніхто не бив, нічого в нього не вимагав, й волі його ніхто не позбавляв. Він міг йти куди і коли завгодно, й лише сором стримував його.

Тілесні ушкодження, які у нього були зафіксовані, він отримав при зовсім інших обставинах. Зокрема, у нього трапився конфлікт зі знайомим на прізвище ОСОБА_34 з мотивів ревнощів. Він вилаяв ОСОБА_34 за те, що останній чіплявся до його дружини. Одного дня ОСОБА_34 ще з двома невідомими йому людьми (не з числа обвинувачених) прийшов до нього додому для з'ясування стосунків. Він запросив їх на кухню. Коли він заходив на кухню, ОСОБА_34 схопив пляшку горілки, яка там стояла, і вдарив його цією пляшкою по голові. Те ж саме іншою пляшкою зробив інший чоловік. Вони також побили його, звідти й взялися ушкодження.

Пізніше до нього приїхали працівники міліції, забрали його та його тещу ОСОБА_25 в УБОЗ, хоча він до міліції не звертався. Пізніше він бачив свою тещу ОСОБА_25 в приміщенні УБОЗ побиту, й працівники міліції сказали, що вона вже все підписала й ти підписуй. Працівники міліції дали йому на підпис багато різних документів, сказавши, що це стосується взятого ним кредиту в сумі близько 30 000 доларів США. Він, не читаючи, підписав багато документів, і їх відпустили.

У підсумку потерпілий наголосив на тому, що жодний з обвинувачених не вчиняв відносно нього жодних протиправних дій. Й навіть той вчинок, що ОСОБА_8 прикував йому до ноги на ланцюгу металеву рейку, був зроблений в його інтересах.

Свідок ОСОБА_30 (товариш ОСОБА_18.) у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав наступне. Він був разом з ОСОБА_18 біля базару у м. Черкаси на початку жовтня 2011 року, коли до ОСОБА_18 підійшов незнайомий йому тоді чоловік на ім'я ОСОБА_9 і почав з ним розмовляти про двигун. Незнайомець і ОСОБА_18 кудись телефонували, й через кілька хвилин до них підійшли ОСОБА_10 і ОСОБА_29. Вони разом спілкувалися. Він (ОСОБА_30) стояв дещо осторонь і не прислухався до змісту розмови. Однак, він чув, що присутні говорили про якусь розписку, а ОСОБА_18 говорив, що не хоче йти до своєї матері додому, щоб там писати розписку. Потім всі вирішили поїхати додому до ОСОБА_10, щоб там написати розписку, й він поїхав з усіма на машині ОСОБА_18 Вони приїхали на берег річки Дніпро, де ОСОБА_9 пішов до води, а ОСОБА_10 пішов додому по листок паперу і ручку. В цей час до присутніх підходив інший чоловік, якого свідок зараз знає як ОСОБА_7 Він поговорив з іншими і через кілька хвилин поїхав. Трохи згодом підійшли ОСОБА_10 з ОСОБА_11 ОСОБА_18 написав розписку і всі присутні на автомобілі повернулися до центрального ринку у м. Черкаси. Свідок вказав, що ОСОБА_18 при цьому ніхто не бив, не погрожував йому, нічого в нього не вимагав, не відбирав. Вказав, що саме це він розказував і раніше слідчому, й чому його покази на допиті в ході досудового слідства викладені інакше, він не знає. Протокол допиту підписував, не читаючи його. Додав, що до слідчого його запросив ОСОБА_18, сказавши, що треба дати покази й пояснивши, що слідчий є його знайомим. Також свідок показав, що з ним дійсно проводилася слідча дія щодо впізнання за фотокартками, однак його просили впізнати осіб, яких він бачив з ОСОБА_18, тому він декого й впізнав. При цьому був присутнім лише він і працівник міліції. Жодних інших осіб, зокрема понятих, не було.

Також за клопотанням захисника ОСОБА_13 в суді апеляційної інстанції у якості свідка була допитана ОСОБА_25, яка показала, що 04 жовтня 2011 року близько 10 год. 00 хв. її забрали з місця її роботи працівники УБОЗ в Черкаській області, одягли наручники, лаялися нецензурною лайкою та погрожували відвезти в ліс, зґвалтувати і закопати там. ЇЇ привезли до приміщення УБОЗ в Черкаській області. Працівник міліції ОСОБА_36 вже в приміщенні УБОЗ, погрожуючи тим, що привезе сюди та віддасть на зґвалтування її доньку, почав показувати їй фотокартки невідомих їй людей, вимагаючи, щоб вона їх впізнала. Однак, вона не знала цих людей. ОСОБА_36 постійно нецензурно лаявся в її адресу та погрожував їй. До неї не допускали адвоката, а коли адвокат ОСОБА_37 (молода дівчина) все ж прийшла і почала вимагати пояснень, то її погрожували викинути з вікна четвертого поверху.

Пізніше їй влаштували очну ставку з її зятем ОСОБА_12, який був настільки п'яний, що ледь міг говорити. В документах працівники міліції писали, що хотіли, не даючи нічого заперечити.

Кінець кінцем їй пояснили, що її підозрюють в тому, що вона як замовник звернулася до братів ОСОБА_7 з проханням змусити ОСОБА_12 сумлінно виплачувати кредит, який вона взяла в банку на своє ім'я, але гроші віддала зятю ОСОБА_12 на розвиток бізнесу. Згодом останній перестав сплачувати за кредит, й вона опинилася перед загрозою втрати свого житла як банківської застави, що відповідає дійсності, оскільки бувший зять дійсно дуже зловживав алкоголем. Далі, начебто виконуючи її замовлення, брати ОСОБА_7 разом з іншими особами викрали її зятя, вчинили розбій і вимагання відносно нього. Так її протримали до 11 години вечора, після чого відпустили. Вона зверталася з численним скаргами на дій працівників міліції в різні органи, однак безрезультатно.

Потерпілого ОСОБА_18 колегія суддів допитати особисто не змогла, оскільки він на численні виклики до суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча неодноразово був належно викликаний до суду телефонограмами. Застосувати до нього примусовий привід також було неможливо, оскільки КПК України 2012 року не передбачає такої можливості стосовно потерпілого. Тому за клопотанням захисника ОСОБА_13, проти чого не заперечували інші учасники кримінального провадження, колегія суддів визнала доцільним заслухати аудіозапис допиту потерпілого ОСОБА_18 в суді першої інстанції.

Відповідно до змісту аудіозапису, ОСОБА_18 в суді першої інстанції показав наступне. Вказав, що він дійсно був винен гроші ОСОБА_23 і ОСОБА_10 за двигун в сумі близько 800-900 доларів США. Вказав, що жодний з підсудних (ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_10, ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_38 Ю.) не чинив відносно нього жодних протиправних дій. Вони дійсно просили його повернути гроші, які він винен, однак не били і не залякували його, тиску не чинили, не вимагали, гроші не відбирали, його самого не викрадали. Він добровільно написав розписку про те, що винен гроші. Підтвердив, що ОСОБА_10 пропонував йому написати розписку в домі його матері на місці біля базару, однак він не хотів цього, бо мати була хвора. Вказав, що до працівників міліції він звернувся тому, що не хотів повертати борг. Це йому підказав один з його знайомих, який раніше мав відношення до правоохоронних органів. Вказав, що на досудовому слідстві на нього чинився тиск працівниками УБОЗ в Черкаській області з тією метою, щоб він дав потрібні їм покази проти інших осіб. Вони казали, що їм треба «посадити» ОСОБА_7 З цією метою йому давали на підпис багато різних документів, які він, не читаючи, підписував; проводили з ним різні слідчі дії, де він показував те, що він нього вимагали працівники міліції.

Також в суді апеляційної інстанції були досліджені документальні докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження і які просив дослідити прокурор, зокрема:

- дані висновку експерта № 2/2165 від 26 листопада 2011 року, де вказано, що на двох купюрах номіналом 100 грн. й на чотирьох купюрах номіналом 200 грн. кожна, а також на тампоні, яким проводили змиви з рук ОСОБА_10, виявлене нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовтого кольору. Вказана речовина однорідна за хімічним складом та фізико-хімічними властивостями зі спеціальною хімічною речовиною, яка надана на експертизу в якості зразка на відрізку паперу (Т-2. а.с. 75-81);

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого ОСОБА_18 від 19 жовтня 2011 року, де він дає обвинувальні покази щодо ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 стосовно вчинення ними відносно нього розбою, пограбування, вимагання із завданням тілесних ушкоджень (Т-2, а.с. 115-117);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_30 від 26 жовтня 2011 року, де останній вказав, що 01 жовтня 2011 року він перебував разом із ОСОБА_18 біля центрального ринку у м. Черкаси. До нього раптом підійшов невідомий мені (ОСОБА_30 чоловік), схопив його, заштовхав на заднє сидіння його ж автомобіля, завдаючи при цьому ударів руками область тулуба. На запитання, що тут відбувається, йому (ОСОБА_30) невідомий сказав, щоб він віддав свій телефон, закрив рота і сів на переднє крісло автомобіля, тоді нічого поганого не трапиться. Невідомий зателефонував комусь, й згодом прийшли ОСОБА_10 з іншим чоловіком на ім'я ОСОБА_29. ОСОБА_29 сів за кермо, ОСОБА_10 - на заднє сидіння до ОСОБА_18, і вони поїхали на берег р. Дніпро. Дорогою невідомий, який сидів праворуч від ОСОБА_18, завдавав йому удари в різні частини тіла, а також в голову. Також дорогою велася розмова за двигун, за який ОСОБА_18 був винен гроші ОСОБА_29. Приїхавши на берег річки всі, крім самого ОСОБА_30, вийшли з машини, й продовжили спілкуватися з приводу мотора. При цьому незнайомий постійно бив ОСОБА_18 руками в голову і по тулубу. З боку від припаркового поруч автомобіля «Мерседес» до них підійшли ОСОБА_7 та ще один невідомий. ОСОБА_7 сказав ОСОБА_18, що він знав, що то за двигун. Згодом він сказав, щоб ОСОБА_18 перестали бити, й поїхав геть, сказавши, щоб присутні з ним розбиралися самі. Потім хтось запропонував написати розписку щодо грошей. Йому (ОСОБА_30) наказали вийти з машини і прогулятися десь, щоб вони могли написати в машині розписку. Після цього їх так само відвезли на базар, де й забирали. З поведінки вказаних осіб він зробив висновок, що вони всі між собою добре знайомі (Т-2, а.с. 125-127);

- дані протоколу огляду місця події від 05 жовтня 2011 року, де була оглянута територія ЗАТ «Шевченка» у с. Червона Слобода Черкаського району по вул. Лозова, 2. У сміттєвому баку біля одноповерхової цегляної будівлі була виявлена металева гиря з маркуванням «16 кг» та слідами іржі, до якої був прикутий металевий ланцюг довжиною близько двох метрів. На кінцях ланцюга є прикуті замки на металевих вушках з написом «Hardned» (Т-2, а.с. 197-199). На це ОСОБА_7 просив зауважити, що огляд проводився через півроку після подій щодо нібито викрадення і незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 При цьому гиря була виявлена у сміттєвому баку, тоді як зі сміттєвого бака щотижня вивозиться сміття;

- дані протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_25 від 04 жовтня 2011 року, де вона показувала, що вона зверталася до братів ОСОБА_7, які являються місцевими кримінальними авторитетами, з проханням покарати братів ОСОБА_12 за те, що вони її обманули з кредитом, а також забрати їх машину в рахунок боргу. Брати ОСОБА_7 погодилися на це, показували їй згодом фотокартки, де ОСОБА_12 був прикутий цепком до гирі. Потім вони сказали, що автомобіль ОСОБА_12 вже в них, і прибуток, який буде приносити цей автомобіль, вони з нею будуть ділити пополам. ОСОБА_12 після цього почав їй постійно погрожувати. Влітку 2011 року її донька повідомляла їй, що люди ОСОБА_7 побили ОСОБА_12, щоб він припинив свої погрози (Т-2, а.с. 208-211).

Присутня у судовому засіданні при дослідженні цього протоколу ОСОБА_25 вказала, що вона такого слідчому на допиті не казала, її змусили підписати цей протокол, й відображені у ньому відомості не відповідають дійсності;

- дані протоколу пред'явлення фотознімків до впізнання від 23 листопада 2011 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_30 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка погрожувала фізичною розправою ОСОБА_18 та застосовувала до нього фізичне насильство (Т-2, а.с. 128-129);

- дані висновку експерта № 1218/264 від 24 листопада 2011 року, де вказано, що ОСОБА_18 отримав тілесні ушкодження у вигляді забоїв з набряками та крововиливами і саднами голови в ділянці правого ока, правої щоки, правої вушної мушлі, потилиці, забою з набряком м'яких тканин грудної клітки. Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (Т-2, а.с. 161);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_26 від 04 жовтня 2011 року, де він вказує, що 02 жовтня 2009 року в м. Кривий Ріг він випадково познайомився з ОСОБА_7, який запросив його жити і працювати у м. Черкаси. Він погодився, й з того часу жив у с. Червона Слобода Черкаського району на ставку, де працював сторожем та продавав квитки на зайняття рибальством. В перших числах квітня 2011 року на ставок на автомобіля «Хюндай» білого кольору приїхали брати ОСОБА_7 та ще один невідомий йому чоловік. Вони привезли з собою чоловіка на ім'я ОСОБА_12. За кремом автомобіля був ОСОБА_20. ОСОБА_8 та незнайомий чоловік одягли на ногу ОСОБА_12 ланцюг з гирею вагою 32 кг. Іншу ногу пристебнули до рельси. Йому наказали, щоб він охороняв ОСОБА_12 і давав йому їсти. Так ОСОБА_12 був на ставку пристебнутий до гирі і рельси близько трьох днів. Коли приїздили брати ОСОБА_8, вони робили знімки ОСОБА_12 у цепках на мобільний телефон, сміялися над ним. ОСОБА_8 казав, щоб він не давав ОСОБА_12 телефон, й він не має змоги кудись подзвонити. ОСОБА_12 не розповідав, чому його тут тримають, однак він бачив, що його тут тримають проти його волі. Допомогти ОСОБА_12 він не міг, оскільки ланцюги були замкнені на великий замок. При цьому він боявся, що брати ОСОБА_8 можуть і його посадити на ланцюг. Через кілька днів приїхали брати ОСОБА_8 та інший невідомий чоловік і силоміць забрали ОСОБА_12, застосовуючи до нього погрози та образливі слова. Поки ОСОБА_12 був на ставку, ОСОБА_8 пригнали на ставок його вантажний автомобіль білого кольору марки «Мерседес». Після того, як вони забрали ОСОБА_12, вони також забрали й автомобіль (Т-2, а.с. 215-216). Щодо цих показів обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні зауважив, що після цього допиту ОСОБА_26 працівниками міліції на досудовому слідстві його ніхто не може знайти, що унеможливило його допит в суді. Переконаний, що свідка змусили підписати покази, які були потрібні працівникам міліції, оскільки останній був раніше неодноразово судимим, багато років провів у місцях позбавлення волі, фактично був безхатченком;

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_20 від 04 жовтня 2011 року, де він показує, що він приблизно з 2006 року добре знайомий з ОСОБА_12 та його братом ОСОБА_26. Весною 2011 року до нього звернулися брати ОСОБА_7, а також інший чоловік ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_18» з проханням підвезти їх на його автомобіля «Хюндай» білого кольору додому до ОСОБА_12 у АДРЕСА_3. Мету своєї поїздки вони не вказували. Він погодився і підвіз їх від будинку тещі ОСОБА_12 ОСОБА_25 до вказаного будинку. Приїхавши на місце, ОСОБА_7 та «ОСОБА_18» піднялися на другий поверх будинку й невдовзі повернулися з ОСОБА_12. ОСОБА_7 і «ОСОБА_18» разом з ОСОБА_12 сіли до нього в автомобіль, а ОСОБА_8 сів за кермо належного ОСОБА_12 автомобіля «Мерседес Атеко». Йому сказали, щоб він їхав на ставок у с. Червона Слобода. Приїхавши на ставок, він залишився біля свого автомобіля, а ОСОБА_8 та «ОСОБА_18» пішли з ОСОБА_12 до будинку охоронців ставка. Через кілька хвилин він також зайшов до будинку і бачив ОСОБА_12 прикутого до металевої гирі та рельси. Після цього він з братами Козловими та «Батоном» поїхали до тещі ОСОБА_12 ОСОБА_25, де ОСОБА_8 показував їй фотографії ОСОБА_12 в ланцюгах. Після цих подій він близько трьох днів возив їсти ОСОБА_12 на ставок, й увесь цей час він був прикутий ланцюгом до рельси та металевих гир (Т-2, а.с. 217-219). Щодо цих показів обвинувачені заявили, що ОСОБА_20 в суді давав зовсім інші покази;

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 07 жовтня 2011 року, де він указує, що він є рідним братом потерпілого ОСОБА_12. У 2008 році він позичив гроші у тещі свого брата ОСОБА_25, домовившись з нею, що буде погашати відсотки за кредит, який вона взяла для нього. Сума відсотків складала 1 200 грн. на місяць. Влітку 2010 року через сімейні обставини він деякий час не міг сплачувати відсотки, тому в присутності свого брата домовився з ОСОБА_25, що продасть два своїх автомобіля і повністю погасить борг. На початку квітня 2011 року його брат ОСОБА_12 несподівано зник з місця свого проживання, а разом з ним зник і їхній автомобіль «Мерседес Атего». Він почав шукати брата. Приблизно через три дні з чужого телефону його зателефонував брат і повідомив, що його тримають у заручниках брати ОСОБА_8 і ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_18», які прикували його ланцюгами до металевих гир, забрали автомобіль і вимагають 25 000 доларів США. Дізнавшись номер телефону, він зателефонував ОСОБА_7 й почав просити, щоб він відпустив його брата. ОСОБА_7 погодився відпустити його брата, але сказав, що автомобіль не повернуть. Погрожував, щоб ніхто не звертався до правоохоронних органів. Через кілька годин після цього брат зателефонував і сказав, що його відпустили, але автомобіль не віддали. Через кілька днів йому зателефонував ОСОБА_7 і призначив зустріч в с. Червона Слобода біля магазину «Барвінок». Вони з братом приїхали на зустріч, де ОСОБА_7 сказав, що вони повинні віддати йому борг в сумі 25 000 доларів США за те, що взяли гроші у борг в ОСОБА_25 і не віддали. Він сказав, що забирає автомобіль і буде використовувати його до повернення боргу. Через кілька днів після цієї зустрічі йому зателефонував брат ОСОБА_12 і повідомив, що до нього додому приїхали люди ОСОБА_7, а саме ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_18», ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які його сильно побили, шукали документи на його квартиру і забрали в нього гроші в сумі 500 грн. Також після цього йому (ОСОБА_22) неодноразово телефонував ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_18» та погрожував розправою, вимагаючи гроші (Т-2, а.с. 226-228);

- дані протоколу пред'явлення особи до впізнання по фотокарткам від 10 жовтня 2011 року, де ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка на початку квітня 2011 року приїздив в складі групи з ОСОБА_10, ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_18» за місцем його проживання у АДРЕСА_3, та завдали йому ударів по голові і тулубу (Т-2, а.с. 231-232);

- дані протоколу очної ставки між ОСОБА_26 і ОСОБА_7 від 12 жовтня 2010 року, де ОСОБА_26 показав, що, працюючи сторожем на ставку в с. Червона Слобода, бачив навесні 2011 року, як брати ОСОБА_7 та ще один чоловік привезли на ставок ОСОБА_12, де ОСОБА_8 прикував його ланцюгом до металевих гир. ОСОБА_12 пробув на ставку приблизно 10 днів. Харчі йому не привозили, й він ділився з ним своєю їжею. На це ОСОБА_7 відмовився давати будь-які покази, пославшись на погане самопочуття (Т-2, а.с. 242-243);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_41 від 14 жовтня 2011 року, де вона повідомила, що є дружиною ОСОБА_22. 25 квітня 2011 року їй зателефонував брат чоловіка ОСОБА_12 і повідомив, що його у його ж квартирі сильно побили ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ще один чоловік на прізвисько «ОСОБА_18», а також забрали в нього гроші в сумі 500 грн. Він попросив, щоб вона привезла йому медикаменти для лікування. Вона телефоном попросила свого брата ОСОБА_42 поїхати в с. Леськи та надати ОСОБА_12 медичну допомогу. Через деякий час в ході телефонної розмови з ОСОБА_12 вона зрозуміла, що йому не стає ліпше, і попросила приїхати до неї. Коли він приїхав, вона побачила у нього безліч ран на голові. ОСОБА_12 також скаржився на біль в області нирок. Він розповів, що вказані вище особи увірвалися у його квартиру, забрали гроші, вимагали документи на квартиру (Т-2, а.с. 244-245);

- дані протоколу огляду предметів від 21 жовтня 2011 року, відповідно до якого була оглянута металева гиря чорного кольору, зверху на якій розташована ручка для тримання чорного кольору. З боків на гирі є випуклість з написом «16 кг». До ручки гирі прикріплений металевий ланцюг довжиною 1,5 метри, на кінцях якого прикріплені навісні замки. На гирі під ручкою видряпані літери «Я О» довжиною 4 см (Т-3, а.с. 15);

- дані постанови про пред'явлення для впізнання речей (предметів) від 22 жовтня 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_12 Впізнав гирю з ланцюгами під № 1 за зовнішнім виглядом, розміру, вазі, довжиною ланцюга та за надряпаними під ручкою гирі літарами «Я О» (Т-3, а.с. 16-17);

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події від 16 листопада 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_12 за місцем свого проживання у АДРЕСА_3, показав, як на початку квітня 2011 року до нього додому приїхали брати ОСОБА_7 та ОСОБА_18 на прізвисько «ОСОБА_18». ОСОБА_8 забрав у нього технічний паспорт та ключі від належного брату автомобіля «Мерседес-Бенц Атего», а ОСОБА_7 почав погрожувати фізичною розправою, щоб змусити їхати з ними. Його вивели у двір, посадили в автомобіль «Хюндай» білого кольору, яким керував ОСОБА_20, і повезли на ставок у с. Червона Слобода. ОСОБА_8 також пригнав до ставка і автомобіль брата, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 4 620 грн. Приїхавши на ставок, його вивели з автобуса і ОСОБА_7 двічі ударив його дерев'яною биткою по лівій ключиці, а потім його завели до будівлі охоронців ставка, де ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_7 обмотав йому ланцюгом ногу нижче коліна і замкнув на замок, а інший кінець ланцюга замкнув до шматка рельси і гирі. Брати ОСОБА_7 дали вказівку охоронцю ставка на ім'я ОСОБА_26 спостерігати за ним й заборонили будь-кому телефонувати. Тримали його у вказаній будівлі три доби. Він випросив у охоронця телефон і подзвонив своєму братові, повідомивши про те, де його тримають. Через деякий час братии ОСОБА_7 і «ОСОБА_18» звільнили його і відвезли до його тещі ОСОБА_25 Там ОСОБА_7 запитав, коли він з братом поверне борг ОСОБА_25, оскільки він домовився з нею про повернення боргу. ОСОБА_7 погрожував йому вбивством і сказав, що автомобіль нам з братом не віддадуть, поки не буде погашений борг. Теща при цьому сказала, що вона найняла ОСОБА_7 та його людей, щоб вони змусили його та брата терміново погасити борг (Т-3, а.с. 25-30);

- дані акту судово-медичного обстеження № 1229 від 04 жовтня 2011 року, де вказано, що у ОСОБА_12 мають місце рубці на спинці носа та в лівій завушній ділянці. Рубці є слідом заживших ран м'яких тканин носа та лівої завушної ділянки. Судячи з характеру рубців, давність їх виникнення може відповідати часу, вказаному оглянутим. Такі ушкодження як рани м'яких тканин носа та лівої завушної ділянки за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (Т-3, а.с. 64);

- дані протоколу огляду місця події від 07 листопада 2011 року, згідно з яким була оглянута квартира у АДРЕСА_3, де на бильці дивана унизу були виявлені плями бурого кольору. Як пояснив ОСОБА_12, то є плями від його крові, які виникли від отриманих ним тілесних ушкоджень, які завдали ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_34 (Т-3, а.с. 68-70);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_43 від 07 листопада 2011 року, де він показав, що 25-26 квітня йому зателефонував його знайомий ОСОБА_12 і попросив приїхати до нього, повідомивши, що на нього напали і побили. Вечором він приїхав до ОСОБА_12 додому і побачив, що він був сильно побитий. Зокрема, у нього була сильно розбита голова в тім'яній частині і були великі синці під обома очима. Як пояснив йому ОСОБА_12, напередодні до нього у квартиру увірвалися ОСОБА_34 на прізвисько «ОСОБА_18», ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які його побили і забрали гроші в сумі 500 грн. Він повідомив, що тілесні ушкодження йому завдали за вказівкою ОСОБА_7 після того, як він вимагав у останнього повернути раніше забраний автомобіль «Мерседес Атего» (Т-3, а.с. 71);

- дані висновку експерта № 294 від 15 листопада 2011 року, де вказано, що кров людини, знайдена на вирізі матерії голубого кольору, могла походити від ОСОБА_12 (Т-3, а.с. 83-86);

- дані висновку експерта № 1229/263 від 24 листопада 2011 року, де вказано, що у ОСОБА_12 мають місце рубці на спинці носа та в лівій завушній ділянці. Рубці є слідом заживших ран м'яких тканин носа та лівої завушної ділянки. Судячи з характеру рубців, давність їх виникнення може відповідати часу, вказаному оглянутим. Такі ушкодження як рани м'яких тканин носа та лівої завушної ділянки за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Враховуючи наявність двох рубців, можна сказати, що ОСОБА_12 було завдано не менше двох ударів (Т-3, а.с. 97);

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події від 21 листопада 2011 року, де ОСОБА_12 за місцем свого проживання у АДРЕСА_3 відтворив обставини нападу на нього. Зокрема, він показав, що на початку квітня 2011 року близько 07 години ранку йому у двері постукали. Він відчинив і побачив ОСОБА_34, ОСОБА_9 і ОСОБА_10. Останні увірвалися у квартиру та заштовхали його на кухню. Там ОСОБА_9 взяв пляшку від горілки об'ємом 0,7 літра та вдарив його по голові, від чого пляшка розбилася. ОСОБА_34 також взяв іншу пляшку і також вдарив його по голові. З голови пішла кров. Також ОСОБА_34 забрав з барсетки, яка булла на кухні біля холодильника, гроші в сумі 500 грн. Вони сказали, щоб він не ображав ОСОБА_7 по телефону. Також троє осіб завдавали йому удари у спальні, від чого на дивані та кріслі залишилися сліди крові. Також ОСОБА_9, взявши ніж та приставивши його до горла, сказав, що вб'є його (Т-3, а.с. 102-108);

- дані протоколу огляду предметів (речей) від 02 грудня 2011 року, згідно з яким був оглянутий зміст касети з відеозаписом розмови між потерпілим ОСОБА_18 та обвинуваченими ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Суть розмови полягає в тому, що вказані особи обговорюють технічний стан і особливості експлуатації певного приладу, до якого потрібно знайти драйвера для його нормальної роботи (Т-3, а.с. 225-227);

- дані договорів поруки № 234 від 03 серпня 2007 року, а також договору кредиту від 03 серпня 2007 року, з яких випливає, що ОСОБА_22 та ОСОБА_12 виступили поручителями у зобов'язанні ОСОБА_25 за договором кредиту перед ТОВ «Укрпромбанк» на суму 34 000 доларів США (Т-4, а.с. 21-40).

Крім цього, судом апеляційної інстанції у судовому засіданні були досліджені матеріали справи за клопотанням захисника ОСОБА_13, а саме:

- дані протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 03 жовтня 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_18 повідомив, що 01 жовтня 2011 року ОСОБА_29, ОСОБА_7, ОСОБА_10, особа на ім'я ОСОБА_9 і ще одна невідома особа, погрожуючи та застосувавши фізичну силу, вимагали в нього кошти в сумі 8 000 грн. За що саме вони вимагали кошти, йому не відомо. Також ОСОБА_9 силоміць забрав у нього кошти в сумі 1 000 грн. (Т-1, а.с. 14). Захисник звернув увагу на те, що ОСОБА_18 у своїй заяві вказує, що йому невідомо, за що саме у нього вимагали кошти;

- дані акту судово-медичного обстеження № 1218 від 03 жовтня 2011 року, де вказано, що ОСОБА_18 отримав тілесні ушкодження у вигляді забоїв з набряками та крововиливами голови та м'яких тканин грудної клітки. Вищевказані ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутим, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (Т-1, а.с. 20). Захисник звернув увагу, що в описовій частині висновку зі слів ОСОБА_18 указано, що 01 жовтня 2011 року батько 17 год. був побитий п'ятьма маловідомими чоловіками, які били руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках.

- дані протоколу допиту потерпілого ОСОБА_18 від 03 жовтня 2011 року, де він показує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 разом з ОСОБА_29, застосувавши фізичну силу, привезли його на берег річки Дніпро, де побили, примусили написати розписку щодо 1 000 доларів США та забрали гроші в сумі 1 000 грн. (Т-1, а.с. 52-55). Захисник звернув увагу, що вже у протоколі допиту як потерпілого 03 жовтня 2011 року ОСОБА_18 не вказував на те, що його бив ОСОБА_7 та ОСОБА_11

- дані протоколу особистого обшуку затриманого ОСОБА_10 від 03 жовтня 2011 року, де вказано, що в ході огляду виявлено та вилучено нічого не було (Т-1, а.с. 88);

- дані рапорту оперуповноваженого Райнова О. Г. про те, що ОСОБА_10 використовував належний йому автомобіль «ВАЗ-2108», д.н.з. НОМЕР_5, для вчинення на ньому злочинів, пов'язаних з вимаганням, грабежами та розбійними нападами (Т-1, а.с. 171);

- дані постанови про визнання предметів знаряддям вчинення злочину від 15 грудня 2011 року, згідно з якою автомобіль «ВАЗ-2108», д.н.з. НОМЕР_5, був визнаний знаряддям вчинення злочину, приєднаний до матеріалів справи та переданий під зберігальну розписку власниці ОСОБА_17 (Т-1, а.с. 189);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_45 від 07 жовтня 2011 року, який показав, що він працює таксистом і підвозив ОСОБА_10 та ще іншу невідому йому особу на АДРЕСА_7. Приїхавши туди, вони вийшли й сказали йому почекати. Через декілька хвилин приїхав автомобіль «Фольксваген», з якого вибігли працівники міліції і затримали його. Що сталося далі з його пасажирами, він не знає (Т-1, а.с. 194-195);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_23 від 07 жовтня 2011 року, який показав, що він періодично надає послуги з ремонту автомобілів. Він також знайомий з ОСОБА_10 Також він має знайомого на ім'я ОСОБА_18, який одного дня запропонував йому мотор марки БМВ за 400 доларів США. Він погодився, але, оскільки на той час мав лише 200 доларів США, то ще 200 позичив у ОСОБА_10, домовившись з ним, що це буде спільний мотор. Він (ОСОБА_23) зателефонував ОСОБА_18 і запропонував йому продати вказаний двигун, на що останній погодився. Через деякий час ОСОБА_18 телефонував і казав, що знайшов покупця на мотор, однак він перебуває у м. Москва і приїде наприкінці жовтня 2011 року. Він (ОСОБА_23) повідомив про це ОСОБА_10, який погодився зачекати. Вказує, що він знайомий з ОСОБА_29, ОСОБА_7, ОСОБА_11 і ОСОБА_9, однак про те, що вони 01 жовтня 2011 року на березі р. Дніпро побили ОСОБА_18, він нічого не знає (Т-1, а.с. 225-227);

- дані протоколу допиту ОСОБА_7 у якості обвинуваченого від 07 жовтня 2011 року, де він показав, що він знайомий з ОСОБА_11, ОСОБА_29, який являється директором СТО, де працював ОСОБА_18 Також він знайомий з ОСОБА_10 01 жовтня 2011 року близько 16 години він повертався з ресторану «Бочка» та побачив, що поблизу стадіону «Динамо» стоїть машина ОСОБА_18, а біля неї також були ОСОБА_29 та інші особи. Під'їхавши до них, він почув, що між ними відбувається сварка. Дізнавшись, що спір іде про мотор, до якого він не має відношення, він поїхав звідти. При цьому, відповідаючи на питання слідчого, ОСОБА_7 повідомив, що жодних коштів у ОСОБА_18 він не вимагав; ОСОБА_9 на березі річки він не бачив; не бачив, щоб хтось бив ОСОБА_18

Щодо подій відносно ОСОБА_12 він повідомив, що його брат ОСОБА_45 добре знає братів ОСОБА_12. Також він знає ОСОБА_25, яка є тещею ОСОБА_12. Показав, що ОСОБА_12 хронічно зловживає алкоголем і перебуває в запої. Одного дня ОСОБА_22 йому подзвонив і попросив відігнати його автомобіль на ставок, а також забрати туди і ОСОБА_12, щоб він протверезів й не міг п'яний накоїти лиха за кермом. Він з братом ОСОБА_45 за допомогою ОСОБА_20 та його дружини забрали ОСОБА_12 з його місця проживання на ставок і перегнали туди ж автомобіль «Мерседес Атего» (Т-1, а.с. 233-235). Захисник звернув увагу, що покази ОСОБА_7 залишалися незмінними від самого початку досудового слідства;

- дані протоколу допиту ОСОБА_29 від 11 жовтня 2011 року, де він показує, що в його присутності ОСОБА_18 ніхто не бив і ніхто йому не погрожував. У нього також нічого не брали і не забирали (Т-1, а.с. 245-246);

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_11 від 19 жовтня 2011 року, де він показує, що ОСОБА_18 ніхто не бив, нічого у нього не вимагав і не забирав (Т-2, а.с. 110-115). Захисник звернув увагу, що у підписах до фотокарток, знятих при відтворенні, вказується, що ОСОБА_11 всупереч змісту своїх показів показує місце, де він вимагав кошти у ОСОБА_18;

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_18 від 19 жовтня 2011 року, де він вказує, як обвинувачені вимагали в нього кошти, напали, побили та пограбували його (Т-2, а.с. 116-121). Захисник звернув увагу, що текст протоколу повністю ідентичний тексту попереднього допиту ОСОБА_18, повторюються навіть граматичні помилки, що вказує на те, що він був перекопійований з протоколу допиту;

- дані протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_10 від 02 листопада 2011 року, де він указував, що ОСОБА_18 ніхто не бив, нічого в нього не вимагав, не забирав, а розписку про борг він написав добровільно (Т-2, а.с. 114-151);

- дані протоколу допиту ОСОБА_12 у якості потерпілого від 04 жовтня 2011 року, де він дає викривальні покази щодо обвинувачених (Т-2, а.с. 203-205); дані протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_25 від 04 жовтня 2011 року, де вона дає викривальні покази стосовно себе і обвинувачених (Т-2, а.с. 208-211); дані протоколу очної ставки між ОСОБА_12 і ОСОБА_25 від 04 жовтня 2011 року, де вони дають викривальні покази щодо обвинувачених (Т-2, а.с. 212-214); дані протоколу очної ставки між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 від 12 жовтня 2010 року (так записано у протоколі, дата раніше від інкримінованих подій), де ОСОБА_12 дає викривальні покази щодо обвинувачених взагалі і ОСОБА_7 зокрема (Т-2, а.с. 239-241). Захисник звернув увагу, що всі ці покази були відібрані у осіб раніше, ніж ОСОБА_12 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього злочину. Така заява була подана ним 26 жовтня 2011 року (Т-3, а.с. 62);

- дані протоколу очної ставки між ОСОБА_26 і ОСОБА_7 від 12 жовтня 2010 року (так записано у протоколі, дата раніше від інкримінованих подій), де ОСОБА_26 повідомляє, що, працюючи сторожем на ставку, бачив, як туди привезли ОСОБА_12, і ОСОБА_8 прикував його ланцюгом до рельси. З якою метою це зробили, йому не відомо (Т-2, а.с. 242-243);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_21 (дружина ОСОБА_20) від 12 грудня 2011 року, де вона показує, що брати ОСОБА_8 разом з нею та її чоловіком ОСОБА_20 забрали ОСОБА_12 на ставок у с. Червона Слобода на прохання його брата ОСОБА_22, оскільки ОСОБА_12 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, і міг накоїти лиха за кермом автомобіля. Наступного дня вона бачила, що до ноги ОСОБА_12 прикували ланцюгом рельсу, однак він міг вільно з нею пересуватися. Сам ОСОБА_12 сказав, що йому прикували рельсу, оскільки він поводився неадекватно (Т-3, а.с. 43-45). ОСОБА_7 при цьому зауважив, що, якщо вони їхали бити ОСОБА_12 і вимагати в нього гроші, то навіщо було брати з собою жінку;

- дані протоколу явки з повинною ОСОБА_10 від 17 листопада 2011 року, де він зізнається в тому, що разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_34 побили ОСОБА_12 у нього вдома, оскільки він грубо розмовляв по телефону з ОСОБА_7, який є главою їхньої злочинної групи (Т-3, а.с. 67). Захисник звернув увагу на те, що в цей же день ОСОБА_10 написав ще одну явку з повинною (Т-3, а.с. 131), де зізнався у вчиненні нападу на громадянина Німеччини ОСОБА_49 з подальшим вимагання у нього коштів в сумі 5 000 доларів США. Кримінальна справа за цим фактом так і не отримала свого розвитку;

- дані протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_10 від 17 листопада 2011 року, де він розказує про вчинення ним та іншими обвинуваченими злочинів відносно ОСОБА_49, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 (Т-3, а.с. 141-142). Захисник указав, що дані у протоколі не відповідають змісту відеозапису цього допиту, який є на відповідній відеокасеті у матеріалах справи, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції переглянути відеозапис в ході судового розгляду;

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_10 від 21 листопада 2011 року, де він розказує про обстановку та обставини вчинення злочинів відносно ОСОБА_49 та ОСОБА_12 (Т-3, а.с. 143-150). Захисник звернув увагу, що на фотокартках, де зображений ОСОБА_10, на його обличчі помітні сліди побоїв (Т-3, а.с. 148);

- дані листа заступника прокурора Черкаської області Я. В. Козелецького до в.о. начальника СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_50 від 16 грудня 2011 року про повернення для дооформлення подання слідчого про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки досудовим слідством не зібрано доказів, які б свідчили про причетність останнього до вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК України (Т-3, а.с. 245);

- дані клопотання ОСОБА_10 до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області про проведення від 29 листопада 2011 року щодо проведення відносно нього судово-медичної експертизи на предмет фіксації тілесних ушкоджень (Т-4, а.с. 59-60);

- дані скарги ОСОБА_10 до органів міліції і прокуратури щодо застосування до нього недозволених методів слідства, а саме побиття, від 22 грудня 2011 року (Т-4, а.с. 56-57);

- дані клопотання ОСОБА_10 до Соснівського районного суду м. Черкаси щодо оскарження постанови про відмову в порушення кримінальної справи за фактом його побиття працівниками УБОЗ від 31 грудня 2011 року (Т-4, а.с. 62);

- дані протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_9 від 05 березня 2012 року, де він розказує про те, що він їздив з ОСОБА_18 та іншими особами на берег річки Дніпро, однак у розмові участі не приймав, оскільки відходив до води умитися (Т-5, а.с. 181-182);

- дані протоколу очної ставки між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 від 12 березня 2012 року, де ОСОБА_12 вказує, що його побили у його власній квартирі ОСОБА_34, ОСОБА_10 та інша особа на ім'я ОСОБА_9, однак особи, яка сидить перед ним, він не знає, раніше не бачив і серед нападників його не було (Т-5, а.с. 196-197);

- дані висновку службового розслідування по зверненню ОСОБА_10 щодо неправомірних дій з боку окремих працівників міліції УБОЗ УМВС відносно її сина ОСОБА_10 від 27 грудня 2011 року, за наслідками якого неправомірних дій з боку працівників міліції не встановлено (Т-7, а.с. 238-241);

- дані висновку за результатами службового розслідування за фактом застосування спеціальних засобів старшими оперуповноваженими ВШР «Сокіл» УБОЗ УМВС України в Черкаській області Мусієнком Д. П. та Сторчовим І. П. від 05 жовтня 2011 року, за наслідками якого застосування спеціального засобу - наручників було визнане правомірним (Т-7, а.с. 242-245);

- дані заяви ОСОБА_12 слідчому від 10 січня 2013 року про те, що він не хоче бути потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки збитків йому завдано не було у до братів ОСОБА_7 він претензій не має (Т-8, а.с. 189);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_20 від 10 січня 2013 року, де він підтверджує те, що ОСОБА_12 відвозили на ставок у с. Червона Слобода, й він був прикутий до гирі, однак з якою метою це було зроблено, він не знає (Т-8, а.с. 193-194);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_30 від 15 січня 2013 року, де він в цілому підтверджує обставини щодо потерпілого ОСОБА_18, однак вказує, що жодного насильства чи погроз його застосування до нього не було (Т-8, а.с. 216-218);

- дані протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 15 січня 2013 року, яка підтримала свої покази від 12 грудня 2011 року.

За клопотанням захисника ОСОБА_13 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції був також здійснений перегляд відеозаписів окремих слідчих дій в ході досудового слідства.

Зокрема, був переглянутий відеозапис додаткового допиту ОСОБА_10 у якості обвинуваченого, де він дає викривальні покази щодо себе, ОСОБА_9 та ОСОБА_34 щодо побиття ОСОБА_12 у нього вдома. Також розказує про епізоди з ОСОБА_53 та ОСОБА_18 Зокрема, показує, що ОСОБА_9 бив ОСОБА_18, оскільки той намагався тікати. Показував, що ОСОБА_7 він взагалі на березі р. Дніпро не бачив. Щодо змісту відеозапису обвинувачені та захисники зауважили, що ОСОБА_10 дає покази, маючи пластир на лобі, оскільки його перед цим били. Він постійно поглядає в бік і коректує свої покази за підказками іншої особи, яка не попадає в об'єктив відеокамери. Слідчий самостійно розказує про обставини подій, замінюючи покази особи своїми висновками. Сам ОСОБА_10 зауважив, що його перед допитом сильно били і погрожували продовжити побиття, якщо він не буде давати потрібні слідству покази.

Також був переглянутий відеозапис, зроблений прихованою камерою, яка була закріплена на ОСОБА_18, у будинку за місцем проживання останнього, де він передає гроші ОСОБА_10 При цьому зі змісту відеозапису видно, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11, зайшовши до помешкання ОСОБА_18 за його запрошенням, почали з ним розмову про надання їм драйверів з ноутбука до наявного у ОСОБА_10 диктофона. Увесь запис вони розмовляють про побутові питання і драйвера. Потім ОСОБА_18 без будь-яких вимог ОСОБА_10 дає йому кошти в рахунок існуючого боргу.

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинувачених, потерпілих, захисників, провівши часткове судове слідство та дослідивши матеріли кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 має бути задоволена, апеляційні скарги прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

Надаючи оцінку доводам кожного з апелянтів, колегія суддів в цілому виходить з наступного.

Дані, на які посилається прокурор як на докази винуватості обвинувачених у вчиненні певних злочинів, містяться у матеріалах кримінального провадження, які були сформовані на ранніх етапах досудового слідства, що відбувалося ще за правилами КПК 1960 року. Серед них є: явки з повинною та визнавальні покази під час допитів деяких обвинувачених; дані відтворення обстановки та обставин події за участю обвинувачених, потерпілих, свідків; протоколи пред'явлення осіб до впізнання за фотокартками, висновки експертиз щодо тілесних ушкоджень, протоколи допитів потерпілих, інше.

На більш пізніх етапах досудового слідства окремі з обвинувачених та свідків змінюють свої покази, вказуючи на їх невідповідність дійсності (зокрема щодо свідків ОСОБА_26, ОСОБА_30).

В ході судового розгляду провадження в суді першої інстанції, який відбувався за правилами КПК 2012 року, обвинувачені (крім ОСОБА_8, який визнає, що одноосібно прикував ОСОБА_12 до рельси) категорично заперечили свою причетність до будь-яких інкримінованих їм протиправних дій. Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_18 також дали покази, де вказали, що жоден з обвинувачених не чинив проти них жодних протиправних дій й кримінальна справа штучно створена працівниками міліції. Це ж потерпілий ОСОБА_12 підтвердив і під час його безпосереднього допиту в суді апеляційної інстанції.

Єдиний сторонній очевидець подій по епізоду з потерпілим ОСОБА_18 свідок ОСОБА_30 показав, що жодних протиправних дій по відношенню до ОСОБА_18 обвинувачені на березі річки Дніпро не чинили, його ніхто не бив, нічого у нього не вимагав і не відбирав, не тиснув на нього. Жодних ушкоджень у ОСОБА_18 в той день він не бачив.

Жодних об'єктивних даних про те, що потерпілі та свідки змінили свої покази в ході провадження вимушено, під тиском з боку обвинувачених тощо, суду не надано.

Тому за наявної суперечності колегія суддів вбачає необхідним виходити з достовірності показів обвинувачених, потерпілих та свідків, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. В цілому ці покази не суперечать змісту інших доказів, які є наявними у справі, крім первинних показів окремих з цих осіб, наданих на ранніх етапах досудового слідства.

Чинний процесуальний закон допускає визнання належним і допустимим доказом у кримінальному провадженні, яке здійснюється в суді за правилами КПК 2012 року, доказ, який був здобутий за правилами КПК 1960 року в ході досудового слідства, адже будь-який доказ має оцінюватися на предмет допустимості відповідно до процесуального закону, який був чинним на час його здобуття. Однак, за наявності протиріччя між таким доказом і доказом, який був безпосередньо досліджений судом в ході судового слідства, перевага в достовірності за відсутності сумнівів у допустимості має віддаватися саме тому доказу, який був безпосередньо досліджений судом. Зокрема, це стосується показів обвинувачених, потерпілих, свідків.

Враховуючи, що згідно з показами обвинувачених, потерпілих та свідків-очевидців подій, які були безпосередньо допитані в суді першої та апеляційної інстанції, жодних протиправних дій обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відносно потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_12 не чинили, колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про виправдання ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 КК України.

Стосовно аспектів перекваліфікації інкримінованого ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 діяння за ч. 2 ст. 189 на ч. 2 ст. 355 КК України, на недостатню обґрунтованість чого звернув свою увагу суд касаційної інстанції, колегія суддів вбачає, що така перекваліфікація є необґрунтованою й була здійснена судом першої інстанції без достатніх підстав, оскільки наявні у кримінальному провадженні докази належно не підтверджують наявність у діяння вказаних осіб складу жодного з указаних двох злочинів.

Здійснюючи перекваліфікацію, суд першої інстанції виходив з того, що мав місце факт примушування з боку обвинувачених ОСОБА_18 до виконання наявного у останнього перед ними цивільно-правового зобов'язання, а не вимагання, оскільки зобов'язання ОСОБА_18 перед ОСОБА_10 щодо повернення грошового боргу дійсно існувало, що не заперечував сам ОСОБА_18

Однак, об'єктивна сторона як вимагання, так і примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання, передбачає вчинення обвинуваченим (обвинуваченими) відносно потерпілого таких дій з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна, погрозою вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством і т.д. Натомість не тільки обвинувачені чи безпосередній очевидець подій (товариш ОСОБА_18.) свідок ОСОБА_30, але й сам ОСОБА_18 у своїх показах суду заявили, що жодних погроз, насильства, тиску тощо відносно ОСОБА_18 не було. Тому суд першої інстанції не мав достатніх підстав для вказаної перекваліфікації.

Крім цього, слід звернути увагу, що злочини, передбачені ст. ст. 189 та 355 КК України, мають різних об'єкт. У першому випадку - це суспільні відносини щодо охорони права власності, а у другому - суспільні відносини щодо підтримання авторитету органів державної влади. Злочин для своєї кваліфікації за ст. 355 КК України повинен мати специфічне мотиваційне підґрунтя, а саме те, що певна особа, яка не бажає домогтися належного виконання від іншої особи на свою користь наявного у цієї особи цивільно-правового зобов'язання у законний спосіб, тобто ця особа не хоче домогтися виконання цього зобов'язання за допомогою існуючих в суспільстві легітимних механізмів, вдається до нелегітимного способу забезпечення їх виконання (погрози, насильство тощо). Цим самим й підривається авторитет органів державної влади як основний об'єкт злочину, оскільки саме державна влада має забезпечувати реальне функціонування в суспільстві легітимних механізмів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань.

Таким чином, перекваліфікація злочину судом першої інстанції з ст. 189 та ст. 355 КК України докорінно змінює суть пред'явленого особі звинувачення, й особа засуджується за діяння, яке за своєю суттю особі не інкримінувалося, й від якого ця особа не мала законної можливості захищатися.

Тому колегія суддів вбачає, що у кримінальному провадженні не доведено, що в діяннях ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 355 КК України. Тому в цій частині вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження в цій частині має бути закрите.

Виходячи з цього й оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вбачає їх необґрунтованими у повному обсязі. Колегія суддів не може погодитися з позицією прокурора, що в якості достовірних доказів винуватості осіб мають бути взяті відомості, здобуті на ранніх етапах досудового слідства за правилами КПК України 1960 року, при тому, що їх зміст протирічить прямим показам обвинувачених, потерпілих і свідків-очевидців, які були допитані безпосередньо в суді першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів вбачає, що вирок суду першої інстанції в частині виправдання обвинувачених є обґрунтованим, а в частині перекваліфікації дій обвинувачених з ч. 2 ст. 189 на ч. 2 ст. 355 КК України - необґрунтованим через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки обставини вказують на відсутність в діянні обвинувачених складу обох вказаних злочинів. В цьому контексті вимоги прокурора щодо необхідності посилення обвинуваченим покарання також вбачаються необґрунтованими і відхиляються.

Враховуючи указане вище, колегія суддів вбачає, що апеляційні скарги на користь ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мають бути задоволені частково, оскільки вони у скаргах просять суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок місцевого суду, постановити новий вирок, яким виправдати їх у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 355 КК України, та закрити відносно них кримінальне провадження.

Однак, відповідно до положень ч. 1 ст. 407 КПК України, суд апеляційної інстанції не має повноважень ухвалювати виправдальний вирок. Тому колегія суддів вбачає, що вказані апеляційні скарги мають бути задоволені частково, вирок в частині засудження вказаних чотирьох обвинувачених за ч. 2 ст. 355 КК України, призначення їм покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, має бути скасований, а кримінальне провадження щодо них має бути закрите, у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 355 КК України.

З огляду на це, вирок суду також підлягає скасуванню і в частині стягнення з вказаних осіб процесуальних витрат в сумі 105 грн. 75 коп. з кожного та щодо зарахування кожному з них в строк відбуття покарання строку затримання та перебування під вартою, адже за змістом рішення суду апеляційної інстанції вони не засуджуються за вчинення жодного злочину. Крім цього, з цих же підстав підлягають скасуванню й будь-які запобіжні заходи щодо цих осіб.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_8, де він, не заперечуючи той факт, що він прикував ОСОБА_12 до рельси ланцюгом, але вказуючи, що він це зробив сам без допомоги інших осіб і без корисливого мотиву, колегія суддів вбачає обґрунтованим її задовольнити. За змістом апеляції ОСОБА_8 просить змінити вирок суду першої інстанції, а саме перекваліфікувати його діяння з ч. 2 ст. 146 на ч. 1 ст. 146 КК України, виключивши такі кваліфікуючі ознаку його діяння як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а також корисливий мотив вчиненого.

Під час допиту в суді апеляційної інстанції він підтвердив, що саме він прикував до ноги ОСОБА_12 рельсу, однак зробив це сам без сторонньої допомоги, й не з корисливих мотивів, а з метою вивести ОСОБА_12 з тяжкого алкогольного запою. Те саме чітко підтвердив в ході допиту в суді апеляційної інстанції й сам потерпілий ОСОБА_12

Відтак, в цій частині висновки суду першої інстанції також не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а вирок суду першої інстанції має бути змінений.

Керуючись указаним вище, а також ст. ст. 405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року змінити в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146 КК України, і вважати його засудженим за ч. 1 ст. 146 КК України до одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_54 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_16 на користь ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року в частині засудження ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 355 КК України, призначення за вказаною частиною статті їм покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. ст. 75, 76 КК України скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити, у зв'язку з недоведеністю наявності в діяннях ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 355 КК України.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 процесуальних витрат в сумі 105 грн. 75 коп. з кожного. Віднести вказані витрати за рахунок держави.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року скасувати в частині зарахування ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в строк відбуття покарання строку затримання та перебування під вартою.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2013 року скасувати в частині залишення ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.

В решті, а саме в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187 КК України; ОСОБА_9 - за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України; ОСОБА_10 - за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України; в частині вирішення питання про речові докази, арешт майна та заборону на здійснення дій щодо відчуження автомобіля; в частині вирішення питання про запобіжний захід ОСОБА_8 та зарахування йому у строк відбуття покарання строку затримання та перебування під вартою, вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :