Постанова № 43010240, 03.03.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року справа № 823/206/15

м. Черкаси

11 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представників позивача публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» Попаденко З.В., Мукоїд А.П. - за довіреностями,

представника відповідача Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області Нечитайло С.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (Монастирищенське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулося публічне акціонерне товариство «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» (надалі - ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод»), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000052200 від 22.01.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 183 581,00грн. та штрафних (фінансових) санкції в розмірі 45 895,25грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що в період, який перевірявся (з 01.10.2011р. по 31.12.2013р.) ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» мало взаємовідносини з ТОВ «ТД «Укрстальмаш» - був укладений договір № 0201 від 02.01.2013р. на поставку продукції - труб. Умови вказаного договору сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим, твердження Христинівської ОДПІ щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Додатково наголосив, що посилання податкового органу на ту обставину, що товарно-транспортні накладні не містили обов'язкової інформації, а тому не можуть слугувати підтвердженням реальності здійснення господарської операції є хибним, оскільки вказані накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення. В даному випадку, зазначив позивач, з ТОВ «ТД «Укрстальмаш» був укладений договір не про перевезення де обов'язковою умовою є надання ТТН, а фактично договір поставки продукції, який не передбачає надання ТТН, як обов'язкової умови для визнання такого правочину дійсним.

В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов та просили повністю задовольнити вимоги ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову товариства заперечувала повністю з підстав викладених у запереченні та просила суд залишити його без задоволення, наголосивши, що під час перевірки позивача останнім для підтвердження транспортування придбаної продукції по договору № 0201 від 02.01.2013р. були надані документи, які не мають обов'язкової інформації, а саме: в товарно-транспортних накладних не вказано марку автомобіля, номера та дати доручень, одиниці виміру, кількість, ціну та об'єми товару, які перевозились. Таким чином, первинні документи надані для підтвердження реальності здійснення господарської операції містять юридичну дефектність та, як наслідок, свідчать про фактичну відсутність здійснення таких операцій з контрагентом-постачальником. Крім цього зазначила, що документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод», на підставі якої прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення була проведена з використанням акта ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.05.2013р. № 253/22-6/36368320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Укрстальмаш» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Матадор» за період з 01.03.2012р. по 31.10.2012р., з ТОВ «Феріт Д» за період з 01.02.2012р. по 30.11.2012р. та з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р.». Висновками акту встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що ТОВ «ТД «Укрстальмаш» не знаходиться за юридичною адресою, будь-які ознаки, які б вказували на наявність діяльності товариства за вказаною адресою відсутні.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» зареєстроване суб'єктом господарювання 26.09.1994р., за ідентифікаційним кодом - 00255289.

Посадовими особами Христинівської ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., про що складено акт від 06.01.2015р. № 2/23-24-22-009/00225289 (а.с.9-23).

Висновками вказаного акту перевірки встановлені наступні порушення, а саме:

- п.п.138.10.6 п.138.10 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 36256,00грн., в т.ч. за 2013р. в сумі 36256,00грн;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 184655,00грн., в т.ч. за січень 2012р. на суму 63342,00грн., за лютий 2012р. на суму 34947,00грн., липень 2012р. на суму 9147,00грн., за серпень 2012р. на суму 39222,00грн, за вересень 2012р. на суму 19831,00грн., за жовтень 2012р. на суму 17091,00грн. та за листопад 2012р. на суму 1075,00грн.;

- п.п.168.1.6 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим донараховано пеню по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3541,01грн.;

- п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, в результаті чого застосовано штраф в розмірі 510,00грн.;

- п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку з виплаченого на користь нерезидента доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від проведення господарської діяльності в сумі 815,00грн. та несвоєчасно перерахованого до бюджету податку в розмірі 102690,00грн., з виплачених доходів на користь нерезидента у 2012р.

З матеріалів справи, а також акту перевірки вбачається, що ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» в періоді, який перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ «ТД «Укрстальмаш».

На сторінці 23 акту перевірки позивача зазначено, що між вказаними товариствами був укладений договір поставки № 0201 від 02.01.2013р.

У відповідності до умов вказаного договору, постачальник (ТОВ «ТД «Укрстальмаш») зобов'язувався передати у власність покупця (ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод») товар - труби різного діаметру, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість постачальнику, в строки та на умовах передбачених даним договором.

Доставка товару по договору проводилась ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод».

Розрахуноки по вищевказаному договору відбувались в безготівковій формі шляхом оплати вартості придбаних товарів на розрахункові рахунки постачальника, що підтверджується копіями платіжних доручень, долученими представником позивача до матеріалів справи (а.с.122-144).

Контрагентом позивача на підтвердження виконання договору поставки № 0201 від 02.01.2013р. були виписані на ім'я ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» первинні бухгалтерські документи: видаткові та податкові накладні.

На підставі отриманих від ТОВ «ТД «Укрстальмаш» податкових накладних, копії яких надані позивачем до перевірки та також долучені до матеріалів справи, ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за січень-грудень 2012р. в розмірі 184654,55грн.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що в ході планової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 06.01.2015р. № 2/23-24-22-009/00225289, податковим органом був використаний акта ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.05.2013р. № 253/22-6/36368320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Укрстальмаш» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Матадор» за період з 01.03.2012р. по 31.10.2012р., з ТОВ «Феріт Д» за період з 01.02.2012р. по 30.11.2012р. та з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р.».

У відповідності до вказаного акту, зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що ТОВ «ТД «Укрстальмаш» не знаходиться за юридичною адресою, будь-які ознаки, які б вказували на наявність діяльності товариства за вказаною адресою відсутні.

З урахуванням вищевказаних висновків, в акті перевірки ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» від 06.01.2015р. № 2/23-24-22-009/00225289 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентом, є нікчемними, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом 22.01.2015р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000052200, яким ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 229 476,25грн., у тому числі основний платіж в розмірі 18 3581,00грн. та штрафні санкції в розмірі 45 895,25грн. (а.с.8).

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим на підставі нього податковим повідомленнями-рішеннями, з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин (січень 2013р.), порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість було врегульовано Податковим Кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (надалі - ПК України).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень ПК України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаних норм законів, суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи по господарським взаємовідносинам ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» з ТОВ «ТД «Укрстальмаш», копії яких були долучені представником позивача до матеріалів справи (видаткові та податкові накладін), в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними товариствами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

В судовому засіданні представник відповідача зауважила, що під час перевірки позивача останнім для підтвердження транспортування придбаної продукції по договору № 0201 від 02.01.2013р. були надані документи, які не мають обов'язкової інформації, а саме: в товарно-транспортних накладних не вказано марку автомобіля, номера та дати доручень, одиниці виміру, кількість, ціну та об'єми товару, які перевозились. Таким чином, первинні документи надані для підтвердження реальності здійснення господарської операції містять юридичну дефектність та, як наслідок, свідчать про фактичну відсутність здійснення таких операцій з контрагентом-постачальником.

Вказані доводи представника податкового органу суд сприймає критично та зазначає, що порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 р. №363 (надалі-Правила).

У відповідності до абзацу 1 п.11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку та шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, вказані Правила не встановлюють порядку ведення податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту.

Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.

З огляду на вищевказане суд наголошує, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, недоліки у оформленні ТТН не можуть бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується лише здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.

Зазначений висновок підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 р. у справі № К/9991/37912/11.

Посилання податкового органу в акті перевірки позивача від 06.01.2015р. № 2/23-24-22-009/00225289 на акта ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.05.2013р. № 253/22-6/36368320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Укрстальмаш» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Матадор» за період з 01.03.2012р. по 31.10.2012р., з ТОВ «Феріт Д» за період з 01.02.2012р. по 30.11.2012р. та з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р.», на думку суду є також безпідставним та необґрунтованим, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено права податкового органу обґрунтовувати свої висновки а акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів, оскільки висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

На думку суду, належними доказом, в даному випадку, який би підтверджував факт фіктивності господарських взаємовідносин, які відбулися між товариствами в період, що перевірявся може бути вирок у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача, який набрав законної сили. Матеріали акту перевірки не містять жодних посилань на такий вирок, не зміг надати жодного підтвердження його існуванні і представник відповідача.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагента відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій між ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» з ТОВ «ТД «Укрстальмаш», суд дійшов висновку про правомірність включення ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» до складу податкового кредиту суму ПДВ за січень-грудень 2012 року в розмірі 184654,55грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000052200 від 22.01.2015р. він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, вимоги ПАТ «Монастирищенський ОТЧП машинобудівний завод» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 22.01.2015 р. № 0000052200 про збільшення суми грошового зобов'язання публічному акціонерному товариству «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» з податку на додану вартість за основним платежем 183581 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 45895 грн. 25 коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

постанова складена в повному обсязі 10.03.2015р.