Рішення № 43009884, 02.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р.Справа № 922/11/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ про припинення правовідносин за участю представників сторін:

представник позивача - Рябчук Р.М., довіреність від 26.09.2014р.;

представник позивача - Шляхтич О.О., довіреність від 18.02.2015р.;

представник відповідача - Кузнецова Н.А., довіреність від 04.09.2014р.;

представник третьої особи на стороні позивача - Тимошенко Ю.В., довіреність від 13.02.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НТК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про припинення правовідносин за іпотечним договором до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", в якій просить суд:

- припинити правовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" за іпотечним договором № 41I/0507, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Д.В. Слоневською, зареєстрованим в реєстрі за № 1835 та додатковими договорами про внесення змін і доповнень до іпотечного договору №1 від 23.05.2008 року за реєстровим номером 2832, №2 від 31.10.2008 року за реєстровим номером 5224, №3 від 02.09.2011 року за реєстровим номером 338 та №4 від 28.04.2012 року за реєстровим номером 1118, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Д.В. Слоневською;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2015 р. об 11:15 год., залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалами господарського суду від 27.01.2015р., 05.02.2015р., 19.02.2015р., 26.02.2015р. розгляд справи відкладався на 05.02.2015р., 19.02.2015р., 26.02.2015р., 02.03.2015р.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2015р. прийнято до розгляду клопотання позивача про призначення економічної експертизи документів фінансово-господарських операцій.

У призначеному 02.03.2015р. судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У призначеному 02.03.2015р. судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

У призначеному 02.03.2015р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проти задоволення позову не заперечував.

Щодо клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про призначення судової економічної експертизи, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, які можуть забезпечити повне, всебічне та об'єктивне дослідження матеріалів справи, а тому суд дійшов висновку про відмову у вищевказаному клопотанні позивача.

В судовому засіданні 02.03.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю Банк „Фінанси та Кредит" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмбуд» було укладено договір про невідновлювану кредитну лінію №35v-01-07 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 1450000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти згідно графіку погашення кредитної лінії (Додаток №1 до Договору) з кінцевим строком погашення до 30 травня 2012 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 14% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті „б", «в» пункту 3.1 цього договору сплатити проценти у підвищеному розмірі).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту за процентними ставками: а) 14% річних (у розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного договору) за період з дня видачі до дати повернення кредиту, зазначеної в п. 2.4 даного договору; б) у випадку порушення позичальником строків погашення згідно графіка - 21% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіка, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї кредитної (основної) заборгованості; в) 28% річних за період з 30.05.2012р. до дня фактичного погашення основної заборгованості за кредитом.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за договором є, зокрема, іпотека нерухомості, розташованої за адресою: Харківська область, місто Зміїв, вул. 50-річчя Комсомолу, 115, належна на праві приватної власності майновому поручителю - ТОВ «НКТ».

На виконання вищевказаного положення Кредитного договору 31 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та кредит» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТК» (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №41I/0507 (надалі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневського Д.В. за реєстровим номером 1835 та накладена заборона на відчуження зазначеного об'єкту нерухомого майна, яка зареєстрована в реєстрі за номером 1836.

Згідно умов Іпотечного договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно - нежитлова будівля, корпус 1, поз. 1. літ. «Б» загальною площею 2096,0 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, Зміївський р-н, м. Зміїв, вул. 50 років Комсомолу, буд. 115 (пункт 1.1.).

Відповідно до п.2.2. Іпотечного договору зазначена нерухомість передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ «Алюмбуд» за Договором про не непоновлювану кредитну лінію №35-v-01-07 віт 31.05.2007р. на суму 1450000,00 доларів США строком до 30 травня 2012 року, а також процентів за користування кредитними коштами, виходячи з наступних процентних ставок:

- 14% річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту;

- в разі порушення строків погашення згідно графіку Кредитного договору - 21% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно графіку, за період з моменту непогашення суми кредиту до дня фактичного погашення цієї позичкової заборгованості, але не пізніше 30 травня 2012 року;

- 28% річних за період з 31 травня 2012р., до дня фактичного погашення заборгованості, а також комісійної винагороди, визначеної в пункті 2.5. Кредитного договору, пені, штрафних санкцій за цим договором або за Кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами Кредитного договору процентної ставки за користування Кредитними коштами та оформлення цих змін додатковою угодою до кредитного договору, Іпотекодавець зобов'язується забезпечити їх виконання предметом іпотеки.

У випадку зміни сторонами Основного зобов'язання, в тому числі процентної ставки за користування Кредитними ресурсами, Іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з Іпотекодержателем відповідну додаткову угоду до цього договору.

Пунктом 17 Іпотечного договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за Основним зобов'язанням.

До кредитного договору неодноразово вносилися зміни, а саме: додатковою угодою №1 від 23.05.2008р., додатковою угодою №2 від 29.10.2008р., додатковою угодою №3 від 01.09.2011р., додатковою угодою №5 від 28.04.2012р.

У зв'язку із змінами умов основного зобов'язання між позивачем та відповідачем були укладені:

- 23.05.2008р. договір про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного договору №41I/0507, посвідченого 31 травня 2007 року приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 2832;

- 31.10.2008р. договір про внесення змін та доповнень №2 до Іпотечного договору №41I/0507, посвідченого 31 травня 2007 року приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 5224;

- 02.09.2011р. договір про внесення змін та доповнень №3 до Іпотечного договору №41I/0507, посвідченого 31 травня 2007 року приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 3338;

- 28.04.2012р. договір про внесення змін та доповнень №4 до Іпотечного договору №41I/0507, посвідченого 31 травня 2007 року приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1118.

05 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металіс-Будметалконструкція» (Позичальник) було укладено договір про невідновлювану кредитну лінію №24-01-12.

Згідно п. 1.1. зазначеного кредитного договору банк відкриває позичальнику не відновлювану кредитну лінію на загальну суму 9300000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 05 вересня 2017 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 договору.

У відповідності до пп. «1» п. 4.1. зазначеного кредитного договору, позичальник зобов'язався використати кредитні кошти, зокрема, на рефінансування основної кредитної заборгованості ТОВ «Алюмбуд» за кредитним договором №35v-01-07 від 31.05.2007р.

На думку позивача, внаслідок рефінансування кредитної заборгованості ТОВ «Алюмбуд» перед відповідачем за кредитним договором №35v-01-07 від 31.05.2007р., відбулося повне виконання зобов'язань ТОВ «Алюмбуд» перед Банком.

26 вересня 2014 року позивач надав відповідачу лист за вих. №86, в якому з посиланням на факт припинення зобов'язань за кредитним договором просив надати приватному нотаріусу документи для припинення обтяження нерухомого майна іпотекою та зняття заборони на відчуження зазначеного майна, а також просив надати іпотекодавцю довідку про стан розрахунків за кредитним договором№35v-01-07 від 31.05.2007р.

Станом на день подання позову відповідь на зазначений лист не отримана, відповідні документи приватному нотаріусу для вчинення дій щодо припинення обтяження нерухомого майна іпотекою та зняття заборони на відчуження зазначеного майна не передані.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу статей 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Кредитного договору, Додаткових угод до нього, а також Іпотечного договору та договорів про внесення змін і доповнень до нього виникли зобов'язальні відносини, які, в силу ч.1 ст. 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України, повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Позивач стверджує, що внаслідок рефінансування кредитної заборгованості ТОВ «Алюмбуд» перед відповідачем за кредитним договором №35v-01-07 від 31.05.2007р., відбулося повне виконання зобов'язань ТОВ «Алюмбуд» перед Банком.

За таких обставин позивач просить суд припинити правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за Іпотечним договором.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (та у пункті 2 Інформаційного листа від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році), зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи із її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому випадку з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК .

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Таким чином, якщо позивач подав би до суду заяву, направлену на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен був би відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Цивільне правовідношення - це особисте немайнове або майнове відношення, врегульоване нормами цивільного права, що виникає між автономними і рівноправними суб'єктами, які наділені суб'єктивними цивільними правами та суб'єктивними цивільними обов'язками.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відносний характер зобов'язань свідчить про те, що їх існування обмежене певними часовими межами, а тому при настанні обставин, зумовлених змістом зобов'язань, діями їх учасників тощо, у конкретний момент часу дія зобов'язання припиняється. Юридичні факти, дії та події, що спричиняють припинення зобов'язань, отримали назву підстав припинення.

Отже, припиненням зобов'язання є погашення внаслідок дії правоприпиняючих юридичних фактів прав і обов'язків сторін, що становлять його зміст.

У площині конкретного цивільного правовідношення, яким є зобов'язання, припинення призводить до того, що боржник перестає бути зобов'язаним вчинити на користь кредитора певні дії, що становлять предмет зобов'язання або утриматися від вчинення певних дій, а кредитор, у свою чергу, втрачає право вимагати від боржника виконання покладеного на останнього за договором обов'язку.

Зобов'язання акцесорного характеру припиняються внаслідок припинення основного зобов'язання. Дана підстава передбачена для припинення іпотеки (ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, розірвання договору спричиняє припинення договірного зобов'язання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають цивільному захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначений перелік способів захисту прав та інтересів.

За таких обставин, суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення його права, навіть за умови порушення останнього, оскільки заявлена вимога фактично зводиться до припинення прав та обов'язків, які виникли в силу договору іпотеки. Тобто у цій справі відсутній спір між сторонами про наявність цивільного права, оскільки обставини щодо припинення правовідносин підлягають оцінці в межах позову про виконання зобов'язань за цим договором.

Вимога про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договорам, не узгоджується з приписами ст. 16 ЦК України та ст. 17 Закону України „Про іпотеку", оскільки зазначена норма передбачає припинення іпотеки, а не припинення правовідносин за іпотечним договором.

Отже, реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, вимога ТОВ "НТК" про припинення правовідносин за іпотечним договором № 411/0507 спрямована на встановлення певного юридичного факту.

Між тим, ані нормами чинного законодавства, ані укладеними між сторонами та третьою особою договорами (угодами) не встановлено такого способу захисту права, як припинення правовідносин. Вимога про встановлення цивільного факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення цивільного факту може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Позивач не надав суду доказів у розумінні статті 32 ГПК України, які б підтверджували припинення іпотеки.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1, 3, 17 Закону України "Про іпотеку", статтями 11, 16, 202, 509, 546, 593, 653 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/11/15