Рішення № 43009824, 05.03.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2015 Справа № 920/62/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка», с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області

про стягнення 1 326 801 грн. 21 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - В.В.Бонтлаб (довіреність б/н від 01.10.2014)

від відповідача - не з'явився

за участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зері

В судовому засіданні, розпочатому 27.02.2015, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 05.03.2015 до 15 год. 00 хв.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1326801 грн. 21 коп., у тому числі 250000 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу № 30 від 19.03.2013, 243263 грн. 33 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 242500 грн. 00 коп. курсової різниці, 509951 грн. 56 коп. - суму 30 % річних, 78586 грн. 32 коп. інфляційних збитків, 2500 грн. 00 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

06.01.2015 від представника позивача до суду разом з позовною заявою надійшло клопотання (вхідний реєстраційний № 136) про його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у відповідності до ст. 741 Господарського процесуального кодексу України.

За супровідним листом № 01/2015/1 від 13.01.2015 представник позивача подав для огляду в судових засіданнях оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вимоги позивача не визнає, оскільки зазначає, що між сторонами існувала усна домовленість про прощення заборгованості відповідача у розмірі 250000 грн. 00 коп.

Окрім того, від відповідача надійшла заява від 02.02.2015 (вхідний реєстраційний № 1337) про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), оскільки, на думку відповідача, стягнення з нього вказаних видів неустойки є по суті подвійним притягненням останнього до юридичної відповідальності.

Представник позивача подав до суду письмові заперечення стосовно відзиву на позовну заяву та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача за супровідним листом були подані для долучення до матеріалів справи документи на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Хоружівка» (відповідачем у справі) був укладений договір поставки товару на умовах відстрочення платежу № 30.

Зазначений договір визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу. Предметом даного договору є товар, який належить постачальнику (позивачу) на момент укладання договору або буде набутий постачальником у майбутньому (розділ 1 договору № 30).

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною договору та/або накладних документах на відпуск товару.

Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною (п. 2.2).

Загальна сума договору за умовами його п. 2.3 встановлена як сукупність додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору. Ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до нього, у національній валюті (п. 2.4).

Умови оплати за поставлену продукцію, що є предметом договору № 30 сторони узгодили у розділі 5 цього договору. Так, покупець (відповідач) відповідно до п. 5.1 договору здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або накладних на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.

Разом з тим, сторони у п. 5.4 визначили та погодили, що оплата товару згідно договору проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем у строк до 01.04.2013; 30% вартості товару оплачується покупцем у строк до 01.09.2013; 50% від вартості товару оплачується покупцем у строк до 15.10.2013.

У ході судового розгляду було встановлено, що на виконання умов укладеного договору поставки позивачем протягом квітня-вересня 2013 року було поставлено відповідачу товару, який є предметом даного договору, на загальну суму 5199376 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також не заперечується представником відповідача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок, відповідач не повністю оплатив поставлений йому товар, чим порушив умови укладеного договору поставки № 30 від 19.03.2013. Так, відповідачем було сплачено позивачеві лише 4863516 грн. 60 коп. у рахунок оплати вартості товару.

25.12.2013 між сторонами у справі було укладено угоду № 1 про зарахування однорідних вимог, за умовами якої сторони, маючи одна до одної зустрічні позовні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про залік таких зустрічних однорідних вимог. Так, відповідно до п. 2 вказаної угоди відповідач з моменту набрання останньою чинності, є зобов'язаною стороною за договором поставки № 30 від 19.03.2013 у сумі 745016 грн. 60 коп.

Таким чином, з урахуванням положень угоди № 1 від 25.12.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог та часткової оплати вартості товару за договором поставки № 30 від 19.03.2013, несплачена сума за поставлений товар становить 250000 грн. 00 коп.

Представник відповідача неодноразово наголошував на тому, що вказана сума заборгованості за домовленістю сторін підлягає прощенню.

Однак, протягом судового розгляду справи представником відповідача не було подано належним та допустимих доказів на підтвердження цього факту, оскільки за приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Заперечував проти існування домовленості між сторонами стосовно прощення заборгованості відповідача на суму 250000 грн. 00 коп. і представник відповідача з посиланням на те, що за умовами п. 10.1 договору поставки № 30 від 19.03.2013 всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує.

Факт належного виконання умов договору позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема копією договору поставки № 30 від 19.03.2013, копіями видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про отримання товару, копією угоди № 1 від 25.12.2013 про зарахування зустрічних позовних вимог (оригінали зазначених документів подавались позивачем та були оглянуті в судових засіданнях).

Беручи до уваги, що відповідно до чинного законодавства сторони зобов'язані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу правомірним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем були порушені права позивача через неналежне виконання зобов'язання.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем було поставлене йому насіння неналежної якості, що призвело до зниження врожайності та спричинило збитки відповідачу, через що нібито і відбулось прощення боргу з боку позивача, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються аналізом досліджених документів та відсутністю належних і допустимих доказів на підтвердження такої позиції відповідача.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 243263 грн. 33 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 242500 грн. 00 коп. курсової різниці, 509951 грн. 56 коп. - суму 30 % річних, 78586 грн. 32 коп. інфляційних збитків, 2500 грн. 00 коп. штрафу.

У пункті 5.2 договору № 30 відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках та визначені у національній валюті України, еквівалентній курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати (згідно додатків до договору поставки № 30 курс гривні є прив'язаним до курсу долара США).

У відповідності із пунктом 5.3 договору поставки № 30 вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника у національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Згідно наданих позивачем документів міжбанківський курс долара США станом на дату складання та підписання позовної заяви становив 16,060 грн. за 1 долар США.

Відповідальність сторін за неналежне виконання договірних зобов'язань визначена у розділі 8 договору поставки № 30 від 19.03.2013.

Так, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору. Покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику у повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесені постачальником при невиконанні чи неналежному виконанні покупцем умов даного договору. Відповідно до п.2 ст.232 ГК України сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції. Сторони, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за неправомірне користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних (пункти 8.2 - 8.4 договору поставки № 30 від 19.03.2013).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач цілком правомірно вимагає стягнути з відповідача одночасно і пеню, і штраф.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Таким чином, суд робить висновок про правомірність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум пені, штрафу інфляційних збитків, курсової різниці, 30 % річних.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На підтвердження фінансового становища, що позбавляє відповідача можливості своєчасно розрахуватись з позивачем з урахуванням всіх належних до сплати сум, представником відповідача були подані до суду звіт про фінансові результати станом на 31.12.2014, копія звіту з праці за січень-грудень 2014, довідка про сплату податків по ТОВ АФ «Хоружівка» у 2014 році.

Крім того, представник відповідача наголошував на тому, що ТОВ АФ «Хоружівка» є національним сільгоспвиробником з середньою кількістю працюючих 155 осіб, а стягнення з підприємства сум штрафних санкцій, які є надмірно великими у порівнянні із сумою основного боргу, призведе до негативних наслідків у діяльності підприємства.

Таким чином, суд керуючись приписами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про можливість зменшення сум штрафних санкцій, та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. 00 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 100 грн. 00 коп. штрафу.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача в розмірі 26536грн.02коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка» (42130, Сумська область, Недригайлівський район, с. Хоружівка, вул. Центральна, 9; код ЄДРПОУ 30133681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 8; код ЄДРПОУ 38397547) 250000 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу № 30 від 19.03.2013, 1000 грн. 00 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 242500 грн. 00 коп. курсової різниці, 509951 грн. 56 коп. - суму 30 % річних, 78586 грн. 32 коп. інфляційних збитків, 100 грн. 00 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 26536грн.02коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2015.

Суддя В.Л.Котельницька