Рішення № 43009754, 05.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р. Справа № 911/5483/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”, м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “СПП-Агро”, Київська обл., смт. Рокитне

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Рокитне-Цукор”, Київська обл., смт. Рокитне

про стягнення 1120856,35 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПП-Агро” (надалі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Рокитне-Цукор” (надалі відповідач-2) про стягнення 1120856,35 грн. з яких: 1055265,54 грн. основного боргу; 39511,03 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань; 4435,24 грн. 3% річних; 21644,54 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу від 23.09.2013 р. № 4788L13/00-LD.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.01.2015 р.

20.01.2015 р на поштову адресу господарського суду Київської області надійшла телеграма від директора ТОВ “СПП-Агро” про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 21.01.2015 р. представники відповідача-1 та відповідача-2 не з’явилися, про причини неявки суд повідомив лише представник відповідача-1 вищезазначеною телеграмою, представник відповідача-2 про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 22.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 18.02.2015 р. у зв’язку з неявкою представників відповідачів та попереджено відповідачів, що неявка їх представників у наступне судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

12.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

У судове засідання 18.02.2015 р. з’явились представники як позивача, так і відповідачів. У зазначеному судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

23 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” ( позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СПП-Агро” (відповідач-1, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4788L13/00-LD відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець приймає на себе зобов’язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передать його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, комісії, які зазначені в додатку «тарифи» до цього договору (надалі - тарифи), який є його невідємною частиною, інші комісії, що передбачені цим договором, та виконувати інші обов’язки, передбачені цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 15.1 договору передбачено, що даний договір вступає у дію з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

26.09.2013 року на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято предмети лізингу, а саме: трактор CLAAS Xerion 3800 TRAC, 8800 куб. см., 2013 р.в., заводський номер – 78101627; качановідокремлювач CONSPEED 8-70, тип Н03 110, 2013 р.в., заводський номер Н0300034; качановідокремлювач CONSPEED 8-70, тип Н03 110, 2013 р.в., заводський номер Н0300035, що підтверджується актом приймання-передачі від 26.09.2013 р.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач-1 не оплатив у повному обсязі лізингові платежі за користування предметом лізингу у строки, встановлені договором, у зв’язку з чим за відповідачем станом на дату подання позову рахувалася заборгованість у розмірі 1055265,54 грн.

Крім того, 23 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” ( позивач, лізингодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Рокитне-Цукор” (відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки № 4788L13/00/SUR згідно з п. 1.1. якого відповідно до умов договору фінансового лізингу № 4788L13/00-LD від 23.09.2013 р. (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до них, і разом з усіма додатками до них надалі – договір фінансового лізингу), укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов’язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою в гривневому еквіваленті до 302787,94 (триста дві тисячі сімсот вісімдесят сім євро, 94 центів) євро, що на день укладення цього договору становить 3356404,32 (три мільйона триста п’ятдесят шість тисяч чотириста чотири грн. 32 коп.) гривень.

07.11.2014 року представник позивача вручив відповідачу-2 вимогу від 04.11.2014 року, згідно якої позивач просить відповідача-2 виконати зобов’язання відповідно до договору поруки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

10.12.2014 року представник позивача вручив відповідачу-2 вимогу від 08.12.2014 року, згідно якої позивач просить відповідача-2 виконати зобов’язання відповідно до договору поруки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач-2 на дані вимоги не відповів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно частини першої та другої ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

12.02.2015 р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 1192534,39 грн. основного боргу, 77670,76 грн. пені, 8282,73 грн. 3% річних та 76073,94 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 05.03.2015 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачів 78291,82 грн., з яких 2217,88 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань та 76073,94 грн. інфляційних втрат у зв’язку із частковим погашенням заборгованості відповідачем-1.

Відповідно до частин четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

З огляду на вищенаведену норму чинного законодавства України, судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог від 04.03.2015 р., а тому, станом на дату винесення рішення позовними вимогами у даному спорі є стягнення у розмірі 2217,88 грн. пені та 76073,94 грн. інфляційних втрат.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини першої ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно частини другої ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно пункту третього частини другої ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 12.3. договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожен день прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зробивши розрахунок пені, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2217,88 грн. задовольняє повністю, оскільки позивачем відповідний розрахунок виконано арифметично вірно.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, за період з 26.09.2014 р. по 31.01.2015 р. від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 76073,94 грн. задовольняє повністю, оскільки позивачем відповідний розрахунок виконано арифметично вірно.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на вищевказане, позивачу, у зв’язку з зменшенням позовних вимог, слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25264,24 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “СПП-Агро” (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6; код ЄДРПО України – 37066342) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Рокитне-Цукор” (09603, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6; код ЄДРПО України – 33488304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд 22/1; код ЄДРПО України – 33942232) – 2217 (дві тисячі двісті сімнадцять) гривень 88 коп. пені, 76073 (сімдесят шість тисяч сімдесят три) гривні 94 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять одну) гривню 00 коп. судового збору.

3. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд 22/1; код ЄДРПО України – 33942232) з Державного бюджету України частину, сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 422 від 10.02.2014 р., у розмірі 4674 (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 11 коп. та за платіжним дорученням № 3319 від 16.12.2014 р. у розмірі 20590 (двадцять тисяч п’ятсот дев’яносто) гривень 13 коп. (оригінали платіжних доручень у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2015 року

Суддя А.В. Лопатін