Рішення № 43009702, 02.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №904/10224/14

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовом1936 Окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспортудоТовариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт»простягнення 31211 грн. 53 коп.Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Геращенко М.В. - представник за довіреністю № 2 від 27.02.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява 1936 Окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про стягнення 31211 грн. 53 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що в ході проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області було перевірено повноту розрахунків за надані послуги за укладеним між сторонами Договором № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012 та виявлено недоотримання коштів за надані позивачем послуги (виконані роботи) на суму 31211 грн. 53 коп. внаслідок заниження прямих витрат, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат та прибутку, що є порушенням пунктів 1.4.1, 3.1.10, 3.1.18.2 та 3.1.18.4 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 за № 174, про що було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності 1936 Окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту № 850-51/026 від 07.11.2013 (за період з 01.01.2011 по 31.08.2013). Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати за виконані позивачем роботи в розмірі 31211 грн. 53 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі № 904/10224/14; розгляд справи призначено на 16.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 16.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.03.2015.

24.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ним були повністю виконані зобов'язання з оплати за виконані позивачем роботи, а позовні вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 31211 грн. 53 коп. є, по суті, зміною вартості робіт, погодженою сторонами в Договорі № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012.

Розглянувши в судовому засіданні 02.03.2015 клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Дніпропетровській області, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав для залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим відмовив позивачу у задоволенні вказаного клопотання.

У судовому засіданні 02.03.2015 представник відповідача надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 02.03.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 996164, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У судовому засіданні 02.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2012 між 1936 Окремим загоном механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» (замовник) укладено Договір № 28/03 надання послуг особовим складом, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи особовим складом на майданчику замовника; вартість 1 людино-години складає 17,18 грн, з ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 Договору обсяг, характер та вартість робіт, передбачених в п. 1.1 договору є підставою для проведення взаємних розрахунків.

Договірна ціна складає 240000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 40000 грн. 00 коп. (п. 3.1 Договору).

Вартість робіт може бути змінена сторонами при зміні об'ємів та складі робіт (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата замовником вартості робіт проводиться на підставі рахунків-фактур, що виставлені виконавцем за фактично виконані роботи за звітний період, підтверджені актами в двосторонньому порядку.

Згідно з п. 3.4 Договору замовник за надані послуги перераховує на реєстраційний рахунок виконавця кошти на протязі 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Початок дії договору - з моменту підписання договору сторонами. Кінець дії договору - 31 грудня 2012 року. Договір вважається закінченим після проведення кінцевого розрахунку за виконані роботи (п. 5.1 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про виконання робіт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012 позивачем були виконані роботи на загальну суму 267801 грн. 84 коп., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками уповноваженими представниками сторін актами прийому-здачі робіт (наданих послуг), належним чином копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: актом № 1 від 30.04.2012 на суму 49478 грн. 40 коп., актом № 2 від 28.05.2012 на суму 41747 грн. 40 коп., актом № 3 від 27.06.2012 на суму 53000 грн. 30 коп., актом № 4 від 26.07.2012 на суму 54976 грн. 00 коп., актом № 5 від 28.08.2012 на суму 25014 грн. 08 коп., актом № 6 від 27.09.2012 на суму 25082 грн. 80 коп., актом № 7 від 25.10.2012 на суму 18502 грн. 86 коп.

Судом встановлено, що свій обов'язок з оплати за виконані позивачем роботи за Договором № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012 відповідач здійснив у повному обсязі, сплативши грошові кошти в розмірі 267801 грн. 84 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок та платіжних доручень, а також карткою рахунку:631 (наданих відповідачем).

Позивач не оспорює факту сплати відповідачем грошових коштів за виконані позивачем роботи за Договором № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012 у розмірі, передбаченому договором, однак у позовній заяві вказує, що у ході проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області було перевірено повноту розрахунків за надані послуги за укладеним між сторонами договором та виявлено недоотримання коштів за надані позивачем послуги (виконані роботи) на суму 31211 грн. 53 коп. внаслідок заниження прямих витрат, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат та прибутку, що є порушенням пунктів 1.4.1, 3.1.10, 3.1.18.2 та 3.1.18.4 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 за № 174, про що було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності 1936 Окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту № 850-51/026 від 07.11.2013 (за період з 01.01.2011 по 31.08.2013).

На думку позивача, відповідач не в повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, внаслідок чого грошові кошти в розмірі 31211 грн. 53 коп. підлягають стягненню з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012.

Так, позивач зазначає, що відповідно до додатку 12 до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 усереднений показник для визначення розміру кошторисного прибутку, грн./люд.-год., повинен складати 2,92 грн., замість нарахованих 1,10 грн., а згідно з додатком 13 до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 усереднений показник для визначення розміру адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, грн./люд.-год., повинен складати 1,23 грн., замість нарахованих 0,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оплата за виконані роботи згідно Договору № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012 повинна була здійснюватися з урахуванням усереднених показників, наведених у вищевказаних додатках 12 та 13, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Договором № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012 становить 31211 грн. 53 коп. та підтверджується розрахунком вартості наданих послуг провідного державного фінансового інспектора Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили вид та обсяг робіт, які підлягають виконанню, та їх вартість.

Позивач свої зобов'язання за Договором № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012 виконав належним чином, що підтверджується актами прийому-здачі робіт.

Так само, свої зобов'язання за вказаним договором відповідач виконав належним чином, в повному обсязі сплативши за виконані позивачем роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599-609 Цивільного кодексу України. Так, зокрема, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що виявлені Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією порушення не можуть змінювати договірні правовідносини сторін, зобов'язання, погоджені укладеним договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт і проведеними оплатами; зокрема не можуть впливати на погоджену сторонами ціну договору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності відповідної заборгованості перед позивачем за Договором № 28/03 надання послуг особовим складом від 28.03.2012, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову 1936 Окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про стягнення 31211 грн. 53 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.03.2015

Суддя І.М. Отрош