Рішення № 43009663, 02.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/1225/15-гСуддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-ІСТ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Основа»простягнення 79612 грн. 40 коп.Представники сторін:

від позивача: Сич Є.Ю. - представник за довіреністю б/н від 25.09.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-ІСТ» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення 77639 грн. 14 коп., з яких 57275 грн. 52 коп. основного боргу, 5190 грн. 89 коп. пені, 1497 грн. 01 коп. 3% річних та 13675 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору підряду № 010713 від 01.07.2013 не в повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 57275 грн. 52 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5190 грн. 89 коп. за період з 17.02.2014 по 17.08.2014; 3% річних в розмірі 1497 грн. 01 коп. за період з 17.02.2014 по 31.12.2014 та інфляційні втрати в розмірі 13675 грн. 72 коп. за період з 17.02.2014 по 31.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі № 910/1225/15-г та справу призначено до розгляду на 16.02.2015.

13.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 79612 грн. 40 коп., з яких 57275 грн. 52 коп. основного боргу, 5190 грн. 89 коп. пені, 1694 грн. 73 коп. 3% річних за період з 17.02.2014 по 11.02.2015 та 15451 грн. 26 коп. інфляційних втрат за період з 17.02.2014 по 11.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.03.2015.

02.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні 02.03.2015 та клопотання про конфіденційний розгляд справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні зважаючи на те, що чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, суд вже відкладав розгляд даної справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Розглянувши в судовому засіданні 02.03.2015 клопотання відповідача про конфіденційний розгляд справи, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідачем не обґрунтовано суду необхідності конфіденційного розгляду справи та беручи до уваги відсутність інших підстав, визначених ч. 1 ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, для конфіденційного розгляду справи, суд відмовляє відповідачу в задоволенні вказаного клопотання.

Розглянувши в судовому засіданні 02.03.2015 заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу копію заяви про збільшення позовних вимог, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.02.2015 та фіскальним чеком № 2632 від 12.02.2015.

Таким чином, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог, як збільшення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором підряду № 010713 від 01.07.2013 в розмірі 79612 грн. 40 коп., з яких 57275 грн. 52 коп. основного боргу, 5190 грн. 89 коп. пені, 1694 грн. 73 коп. 3% річних та 15451 грн. 26 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 02.03.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представники відповідача у судове засідання 02.03.2015 не з'явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032860528.

У судовому засіданні 02.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадіма-ІСТ» (підрядник) укладено Договір підряду № 010713, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи на власному обладнанню і власними силами по свердлінню отворів в залізобетоні, різці та розбиранню різних залізобетонних споруд згідно технічних заяв і розмітки замовника з виїздом на об'єкт: м. Київ, вул. Паркова дорога, «Обєкти інженерної та транспортної інфраструктури», а замовник зобов'язується приймати належним чином виконані роботи та оплачувати їх у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору орієнтовна вартість робіт (послуг) визначається згідно одиничних розцінок Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору, та становить 416666 грн. 67 коп., ПДВ 20% - 83333 грн. 33 коп., разом становить 500000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.2 Договору сума договору не є остаточною. Додаткові обсяги робіт, перегляд договірної ціни оформлюються шляхом підписання сторонами Додаткових угод до дійсного Договору.

Пунктом 1.1 Додаткової угоди № 1 від 20.01.2014 сторони погодили, що замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання додаткового комплексу робіт по свердлінню отворів в залізобетоні, різанню та розбиранню різних залізобетонних споруд згідно розмітки замовника на об'єкті: м. Київ, вул. Паркова дорога, «Об'єкти інженерної та транспортної інфраструктури».

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди № 1 від 20.01.2014, замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх згідно акту виконаних робіт.

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди № 1 від 20.01.2014 договірна вартість за дійсною додатковою угодою становить 360000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 60000 грн. 00 коп.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт, які подає підрядник не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 2.2 Додаткової угоди № 1 від 20.01.2014).

Розрахунки за виконані роботи (послуги) здійснюються на підставі актів приймання фактично виконаних робіт (п. 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору підряду № 010713 від 01.07.2013 та Додаткової угоди № 1 від 20.01.2014 позивачем були виконані роботи на загальну суму 532724 грн. 16 коп., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками уповноваженими представниками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року від 31.07.2013 на суму 198757 грн. 20 коп., актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року від 30.08.2013 на суму 252607 грн. 44 коп., актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року від 30.09.2013 на суму 24084 грн. 00 коп., актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року від 31.01.2014 на суму 57275 грн. 52 коп. та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (копії актів виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт знаходяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що свій обов'язок з оплати за виконані позивачем будівельні роботи відповідач здійснив частково, сплативши 27.08.2013 грошові кошти в розмірі 198757 грн. 20 коп. та 22.11.2013 грошові кошти в розмірі 276691 грн. 44 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

При цьому, враховуючи відсутність чіткого призначення платежу (посилання на конкретний акт виконаних будівельних робіт за договором) та беручи до уваги пояснення позивача, викладені у позовній заяві, а також вартість та період виконання робіт за конкретними актами, суд дійшов висновку, що сплата відповідачем грошових коштів у розмірі 198757 грн. 20 коп. є оплатою за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року від 31.07.2013, а сплата грошових коштів у розмірі 276691 грн. 44 коп. є оплатою за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року від 30.08.2013 та актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року від 30.09.2013, що також не було спростовано відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 57275 грн. 52 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, є заборгованістю за актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року від 31.01.2014 на суму 57275 грн. 52 коп., що також підтверджується складеним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.05.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.4 Договору, кошти за виконані роботи підряднику перераховуються після підписання замовником акту приймання виконаних робіт протягом 10-ти робочих днів.

Зважаючи на те, що акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року підписаний сторонами 31.01.2014, враховуючи визначений п. 2.4 Договору строк оплати, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати за виконані позивачем роботи за вказаним актом відповідач повинен був здійснити в строк до 14.02.2014 (включно).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором підряду № 010713 від 01.07.2013 (за актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року від 31.01.2014) у розмірі 57275 грн. 52 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 57275 грн. 52 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-ІСТ» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» суми основного боргу в розмірі 57275 грн. 52 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5190 грн. 89 коп. за період з 17.02.2014 по 17.08.2014.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.4 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику неустойку у формі пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діє на час виконання робіт) від фактичної суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості з огляду на те, що прострочення виникло 15.02.2014, а отже, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені припиняється 15.08.2014.

Суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення57275,5217.02.2014-14.04.2014576,5000 %1162,7757275,5215.04.2014-16.07.2014939,5000%2772,7657275,5217.07.2014-15.08.20143012,5000%1176,89 Всього:5112,42У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-ІСТ» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» пені в розмірі 5190 грн. 89 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5112 грн. 42 коп. за період з 17.02.2014 по 15.08.2014.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1694 грн. 73 коп. за період з 17.02.2014 по 11.02.2015 та інфляційні втрати в розмірі 15451 грн. 26 коп. за період з 17.02.2014 по 11.02.2015 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що вони відповідають передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-ІСТ» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» 3% річних в розмірі 1694 грн. 73 коп. за період з 17.02.2014 по 11.02.2015 та інфляційних втрат в розмірі 15451 грн. 26 коп. за період з березня 2014 року по січень 2015 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17; ідентифікаційний код: 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадіма-ІСТ» (03608, м. Київ, вул. В. Степанчека, буд. 3, оф. 143; ідентифікаційний код: 37963228) суму основного боргу в розмірі 57275 (п'ятдесят сім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 52 коп., пеню в розмірі 5112 (п'ять тисяч сто дванадцять) грн. 42 коп., 3% річних в розмірі 1694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн. 73 коп., інфляційні втрати в розмірі 15451 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 26 коп. та судовий збір в розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.03.2015

Суддя І.М. Отрош