Постанова № 43009318, 09.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 804/15579/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2014 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500 (форми «Р»).

Мотивуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначив, що Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Центр безпека - 1» по факту придбання товарів (робіт, послуг) та їх подальшої реалізації на контрагентів ( покупців) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складений акт від 13.08.2014 № 134/04-83-22-02/35005945.

В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом - постачальником ТОВ «Центр безпека - 1» у перевіряємому періоді. За наведених обставин, податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500 (форма «Р»), за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 105060,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 70040,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 35020,00 грн.

Із такою позицією податкового органу позивач категорично не погоджується, посилаючись на те, що виконання договору підтверджується первинними документами, які складені відповідно до вимог податкового законодавства та підтверджують факт вчинення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом. Позивач також зазначає, що на момент укладення правочинів у контрагента - виконавця була наявна правосуб'єктність; у позивача є в наявності товарно - транспортна накладна, що посвідчує факт транспортування товарно - матеріальних цінностей та підтверджує реальність здійснення правочину. За наведених обставин, позивач правомірно сформував податковий кредит за податковою накладною, виданою ТОВ «Центр безпека - 1» на суму 70040,00 грн. З огляду на зазначене, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500 (форма «Р») є необґрунтованим та неправомірним, оскільки винесене на підставі висновків акту перевірки від 13.08.2014 № 134/04-83-22-02/35005945, які не відповідають дійсності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 відкрито провадження у справі № 804/15579/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2014.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Центр безпека - 1» по факту придбання товарів ( робіт, послуг) та їх подальшої реалізації на контрагентів ( покупців) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, результати якої оформлені актом від 13.08.2014 № 134/04-83-22-02/35005945, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Майнін» та ТОВ «Центр безпека - 1» у січні 2014 року. Відповідач зауважив, що в ході перевірки неможливо встановити місце навантаження та передачі товару, оскільки до перевірки були надані не в повному обсязі або оформлені неналежним чином первинні документи, а саме: у товарно - транспортних накладних не вказано відомостей про вантаж: назва продукції (товару), одиниця виміру, кількість, ціна та склад); в акті про виконану роботу - перевезення вантажу вказано неповну адресу виконаного маршруту; відсутні довіреності на отримання товару згідно договору № 22 від 26.09.2013; відсутні відрядження та посвідчення на відрядження посадових осіб позивача; в акті приймання-передачі товару відсутні відомості про місце передачі товару, кількість та вартість товару. Крім того, відповідач зазначив, що згідно КВЕД основним видом діяльності ТОВ «Центр безпека - 1» є діяльність приватних охоронних служб, що ставить під сумнів реалізацію ТОВ «Центр безпека - 1» товарів (щока нерухома 2400 кг), щока рухома (2400 кг). 29.04.2014 ліквідоване свідоцтво платника ПДВ вказаного підприємства. Згідно даних звіту за формою 1 - ДФ за ІІІ квартал 2013 року на підприємстві працювало 2 особи, в подальшому така звітність взагалі не подавалася. Також, відповідач вказав, що згідно декларації з податку на прибуток за 2013 рік власні засоби у ТОВ «Центр безпека - 1» відсутні. Неможливо встановити походження товару, оскільки відсутні документи, що підтверджують його якість (порушення п. 4.1.договору), відсутні сертифікати якості, паспорти на придбаний товар, акти приймання - передачі товарів за кількістю та якістю до перевірки не надані. За наведених обставин, відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500 (форми «Р»), винесене правомірно, у тому у суду відсутні підстави для його скасування.

У судове засідання 09.12.2014 представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином судом, що підтверджується матеріалами справи. До суду надійшло клопотання позивача від 04.12.2014 (вх. № 81298/14) про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача в порядку письмового провадження.

У судове засідання представник відповідача з'явився, заявлений адміністративний позов підтримав повністю та просив суд здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майнін» (код ЄДРПОУ 35005945) зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 30.05.2007, взято на податковий облік 12.06.2007 за № 17559 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 21.12.2011 № 200014091.

На підставі наказу від 06.08.2014 № 670, Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» (код ЄДРПОУ 35005945), з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Центр безпека - 1» (код за ЄДРПОУ 38649950) по факту придбання товарів (робіт, послуг) та їх подальшої реалізації на контрагентів (покупців) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, результати якої оформлені актом від 13.08.2014 № 134/04-83-22-02/35005945.

В акті перевірки зазначено, що податковий орган в ході її здійснення не підтвердив здійснення господарських операцій між ТОВ «Майнін» та ТОВ «Центр безпека - 1» та правомірність включення підприємством ТОВ «Майнін» до складу податкового кредиту сум ПДВ по даним господарським операціям, встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, в розумінні п. 185.1. ст. 185 ПК України. Таким чином, ТОВ «Майнін» в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2 , 198.3 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за січень 2014 року по операціях, не пов'язаних із веденням господарської діяльності з ТОВ «Центр безпека - 1» у сумі 70040,00 грн. (по податковій накладній № 501 від 02.01.2014, включеній у декларацію з ПДВ за лютий 2014 року).

На підставі акту перевірки від 13.08.2014 № 134/04-83-22-02/35005945, Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500 ( форми «Р»), за яким ТОВ «Майнін» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 70040,00 грн., та нараховані штрафні санкції у сумі 35020,00 грн.

Суд погоджується із висновками відповідача, зробленими в акті від 13.08.2014 № 134/04-83-22-02/35005945, щодо не спрямованості правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Центр безпека - 1» на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між ТОВ «Майнін» та ТОВ «Центр безпека - 1».

Щодо правовідносин між вказаними підприємствами судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупцем) та ТОВ «Центр безпека - 1» (продавцем) укладений договір купівлі - продажу № 22 від 26.09.2013 ( далі - Договір).

Пунктом 1 вказаного Договору визначено, що в порядку і на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, загальну кількість, асортимент, одиниці виміру, якого визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до специфікації № 4 від 02.01.2014 до означеного Договору, позивач придбав у ТОВ «Центр безпека - 1» наступний товар:

- щока нерухома (2400 кг) у кількості 2 шт;

- щока рухома (2400кг) у кількості 2 шт;

- щока футировочна (145 кг) у кількості 14шт;

- щока ліва бокова (120кг) у кількості 1 шт.;

- щока права бокова (120кг) у кількості 1 шт.

Загальна вартість придбання становить 420240,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 70040,00 грн.).

Оплата згідно банківських виписок по Договору проведена всього на суму 184980,00 грн, проте за який саме товар проведена така оплата (можливо за товар за іншими специфікаціями) з даних виписок не вбачається.

ТОВ «Центр безпека - 1» позивачу виписана податкова накладна від 02.01.2014 № 501 на суму 420240,00 грн. (ПДВ - 70040,00 грн.).

В матеріалах справи наявна видаткова накладна на товар від 02.01.2014 № 501, згідно якої відпуск товару проведений директором ТОВ «Центр безпека - 1» Ловчиковим В, І., а отримано товар директором позивача Пипкою О.М.

Суд зазначає, що у вищевказаних первинних документах відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки товару: марка, модель, клас, артикул, код, що не дає змогу ідентифікувати, який саме товар придбавався у ТОВ «Центр безпека - 1» та приналежність його до певної групи.

На підтвердження здійснення транспортування товару позивачем наданий договір від 31.12.2013 № 31/3, укладений з ФОП ОСОБА_3, відповідно до якого вказана особа взяла на себе зобов'язання по наданню автопослуг вантажним транспортом: Рено Магнум державний номер НОМЕР_2.

На підтвердження транспортування товару від продавця, та в підтвердження здійснення перевезення вантажу, позивач надав акт про виконану роботу від 31.01.2014, підписаний між першим та перевізником ФОП ОСОБА_3, з якого вбачається маршрут: м. Кривий Ріг - м. Київ - м. Кривий Ріг, проте конкретні пункти навантаження та відвантаження (їх адреси), автомобіль, за яким здійснювалося перевезення не зазначено.

Що стосується товарно-транспортної накладної від 02.01.2014, суд зазначає наступне.

Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, визначають товарно - транспортну накладну (далі - ТТН) обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, ТТН та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Як випливає зі змісту статті 48 Закону, ТТН необхідно оформлювати, навіть, при перевезеннях вантажів для власних потреб. ТТН - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Це передбачено також пунктом 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Що ж стосується ТТН, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, то необхідно дотриматися загальної процедури її оформлення, яка регламентована пунктами 11.5 - 11.10 Правил. Відповідно до зазначених вимог, ТТН виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі - суб'єкту господарювання).

При оформленні ТТН необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення та частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Якщо ТТН оформлена невірно, вона не може вважатися належним первинним документом бухгалтерського обліку. Неправильно, невірно оформлена ТТН не може бути належною документальною основою податкового обліку.

Отже, товарно - транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Наявна в матеріалах справи товарно - траноспортна накладна від 02.01.2014, судом не приймається в якості доказу, з огляду на те, що із її змісту не вбачається, який саме товар було транспортовано, в якій кількості.

Крім того суд зазначає, що товар, придбання якого декларує позивач у ТОВ «Центр безпека - 1», є великогабаритним товаром, що дає всі підстави вважати, що товар в такий кількості неможливо перевести за один рейс.

Також, деталі, визначені в специфікації № 4 від 02.01.2014 до договору № 22 від 26.09.2013, мають значну вагу, тому їх завантаження до автотранспорту повинно було здійснюватися за допомогою відповідної вантажної техніки, проте жодних відомостей, яким саме чином здійснювалося завантаження такого товару в автомобіль та використання такої спеціальної техніки позивачем не надано.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано придбання перелічених вище товарів у ТОВ «Центр безпека - 1», не надано доказів та пояснень щодо їх використання у власній господарській діяльності.

В акті перевірки (стор. 10 акту від 13.08.2014 № 134/04-83-22-02/35005945) зазначено, що мета придбання означеного товару: для використання при ремонтах власних основних засобів (дробилок).

Однак, при цьому у підприємства повинні бути акти списання непридатних для використання запчастин, замість яких мають використовуватися придбані, такі акти позивачем суду не надані. Відсутні також і інвентаризаційні картки, на підставі яких проведено оприбуткування та постановка на баланс підприємства придбаних деталей.

При проведенні перевірки податковим органом здійснювалося співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, в результаті чого встановлено, що у позивача існує розбіжність з ТОВ «Центр безпека - 1» на суму ПДВ 70040,00 грн., що відбулося в результаті того, що ТОВ «Центр безпека - 1» 28.02.2014 подано уточнюючий розрахунок, за яким зменшено суму податкових зобов'язань з ПДВ всього на 1249228,00 грн., в т.ч. на 70040,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Майнін».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у цій справі суд витребовував у ТОВ «Центр безпека - 1» відомості та документи, на підтвердження реальності проведення господарських операцій з продажу ТОВ «Майнін» товарів. Вказана ухвала направлена за юридичною адресою ТОВ «Центр безпека - 1»: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Лебединського, буд. 11, проте від вказаного підприємства повернувся конверт, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Крім того, особливу увагу суд звертає на той факт, що основним видом діяльності ТОВ «Центр безпека - 1» є діяльність приватних охоронних служб, серед додаткових, діяльність у сфері права, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; консультування з питань комерційної діяльності й керування, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19541318, зробленого судом.

Відтак, діяльність з продажу товарів, зокрема, специфічних запчастин для великогабаритної техніки для даного підприємства є нетиповою.

Походження придбаного ТОВ «Майнін» товару неможливо встановити.

Всі вищенаведені обставини вказують на неможливість реального фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Центр безпека - 1» та ТОВ «Майнін».

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Суд не приймає первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Центр безпека 1», як належні докази щодо підтвердження реальності настання наслідків фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентом та податкового кредиту, з огляду на приведене нижче.

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

В процесі розгляду справи судом не встановлено наявності у виконавця ТОВ «Центр безпека - 1» складських приміщень, виробних потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно - правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь - кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як зазначає відповідач, на підприємстві ТОВ «Центр безпека - 1» згідно даних форми 1 - ДФ за ІІІ квартал 2013 року працювало лише 2 особи, в подальшому, така звітність взагалі не подавалася.

Також згідно декларації з податку на прибуток за 2013 рік власні засоби у ТОВ «Центр безпека - 1» відсутні.

Судом під час розгляду справи не встановлено руху активів від ТОВ «Центр безпека - 1» та ТОВ «Майнін» в процесі здійснення господарських операцій та взагалі не підтверджено реальність задекларованого правочину між вказаними підприємствами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за рахунок взаємовідносин з вищезазначеним контрагентами було сформовано податковий кредит на загальну суму 70040,00 грн.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість , що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Слід також зазначити, що за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету (Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 у справі № К/800/3230/13, номер судового рішення в ЄДРСР № 38692797).

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкова, видаткова та товарно - транспортна накладні є формально складеними, а господарські операції між позивачем та ТОВ «Центр безпека - 1» не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції по правовідносинам з вищевказаним контрагентом, а саме: факт укладення договору купівлі-продажу, складання між сторонами податкової накладної не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаним договором, з урахуванням вимог ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин, в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Таким чином, як вбачається з наведеного вище, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Центр безпека - 1» суму ПДВ у розмірі 70040,00 грн. в результаті чого відбулося заниження податкових зобов'язань з ПДВ. Отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 70040,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 35020,00 грн. Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області здійснено на законних підставах, а податкове повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500 ( форми «Р»), винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач під час подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1218,00 грн. Отже, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 883,20 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.2014 № 0002161500 ( форми «Р») відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору в розмірі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова