Постанова № 43009259, 12.02.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2015 року 810/7167/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Васильківської районної спілки споживчих товариств

до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Васильківська районна спілка споживчих товариств (далі – позивач) до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 867 16,25 грн.

В судове засідання, призначене на 12.02.2015, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи не з’явились. Уповноважені представники сторін просили суд розглядати справу за їх відсутності та у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства є невмотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними,у зв’язку з чим позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив, заперечення виклав у письмовій формі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки мотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення – законними.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу №529 від 11.08.2014 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інкомліт Компані» за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 (надалі – Акт перевірки від 28.08.2014).

Із вказаного Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень: п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України №2755-IV від 02.12.2010, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 33838,00 грн. за 2013 рік.; - п. 198.2 п.198.3 п.198.6 ст. 198 та п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 35535,00 грн. за 2013 рік.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 №0006222203 та №0006212203.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем, які були витребувані по телефону при проведенні перевірки позивача, а саме: податкові накладні; акти приймання виконаних робіт; договори; копії виписки банку; платіжні доручення.

Із вищезазначених документів слідує, що відповідачем було встановлено порушення про заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 33838,00 грн. за 2013 рік та заниження податку на додану вартість на суму 35535,00 грн. за 2013 рік.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Уповноважений представник відповідача заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Таким чином, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідачем не надано жодного доказу чи інших документів в обґрунтування поданих письмових заперечень. Таким чином, відповідач всупереч вимогам статті 71 КАСУ не виконав обов’язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення. З таких умов, суд не має підстав для спростування доводів вказаних в позовній заяві. А відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 №0006222203 та №0006212203,- є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.09.2014 №0006222203 та №0006212203., прийняті Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Васильківської районної спілки споживчих товариств (ЄДРПОУ 1755203) сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення від 17.12.2014 № 501 у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. та 794 (сімсот дев’яносто чотири) 08 грн. згідно платіжного доручення від 30.12.2014 № 517.

4. В решті позовних вимог,- відмовити.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.