Рішення № 43009019, 04.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа № 911/4794/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека низки ліків”, м. Київ

до 1) Приватного акціонерного товариства “Альба Україна”, м.Бориспіль

2) Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь”, м.Київ

про визнання недійсним договору

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека низки ліків” (надалі позивач) заявлено позов до Приватного акціонерного товариства “Альба Україна” (надалі відповідач) про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст договору відступлення права вимоги від 05.06.2014 р. № 70383-20/14-7, укладеного між ПрАТ “Альба Україна” та ПАТ “Банк “Київська Русь”, суперечить чинному законодавству України та укладений з порушенням прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.12.2014 р.

15.12.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ “Банк “Київська Русь” подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

16.12.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі відповідача – 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2014 р. залучено до участі у справі іншого відповідача – Публічне акціонерне товариство “Банк “Київська Русь” (надалі відповідач-2) (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а; код ЄДРПО України 24214088) та розгляд справи відкладено на 16.01.2015 р.

16.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

16.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано письмові пояснення, які судом прийнято до уваги.

У судове засідання 16.01.2015 р. представники позивача та відповідача-1 не з’явилися, про причини неявки суд повідомив лише представник позивача вищезазначеним клопотанням, представник відповідача-1 про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору був повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 04.02.2015 р. у зв’язку з неявкою представника позивача та відповідача-1.

Крім того, присутніми представником відповідача-2 подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

04.02.2015 р. у судове засідання з’явився представник відповідача-2. Представник відповідача-1 та позивача не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутнього у судовому засіданні представника відповідача-2, суд

встановив:

26 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека низки ліків” (позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариство “Альба Україна” (відповідач-1, продавець) укладено договір купівлі-продажу № 1094 відповідно до п. 1.1. якого ровець зобов’язується передавати (оставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі – товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.5. договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

У п. 5.1. договору зазначено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування голови коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 10.2. договору закріплено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов’язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Крім того 05.06.2014 р. між Приватним акціонерним товариством “Альба Україна” (відповідач-1, первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Банк “Київська Русь” (відповідач-2, новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 70383-20/14-7 відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 304194,89 (триста чотири тисячі сто дев’яносто чотири) гривні 89 копійок у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов’язаннями ТОВ “Аптека низки ліків”, ідентифікаційний номер 3835955, місцезнаходження: 03142, м.Київ, вул. Семашка, 173, (надалі – боржник) у сумі 304194,89 (триста чотири тисячі сто дев’яносто чотири) гривні 89 копійок, що випливає з договору купівлі-продажу № 1094 від 26.09.2010 року (далі іменується – договір купівлі-продажу), укладеного між боржником та первісним кредитором.

У позовній заяві вказано, що позивач дізнався про даний договір про відступлення прав вимоги випадково, під час ознайомлення з матеріалами справи № 910/19536/14. Відповідач-1 порушив умови договору купівлі продажу оскільки останній змінив в односторонньому порядку сторону у договорі, на думку позивача. Зазначено, що вказана відступлена сума не підтверджена первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції. Також вказано на те, що позивач не є стороною у договорі відступлення прав вимоги, не підписував його та не приймав на себе зобов’язань за цим договором.

ТОВ “Аптека низки ліків” вважає даний договір неукладеним, оскільки сторонами не визначено строк дії даного договору, а отже не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У своєму відзиві відповідач-2 не погоджується з доводами позовної заяви з наступних підстав.

По-перше, за приписами статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. У разі, коли боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Це положення є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника.

У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.

Боржник має право аргументувати свої заперечення, зокрема, невиконанням первісним кредитором зустрічного зобов'язання.

Наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну. Якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Отже, у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання та не може свідчити про те, що заміна сторони не відбулась.

Таким чином, не повідомлення відповідача про відступлення права вимоги не звільняє останнього від покладеного на нього обов'язку виконання рішення суду.

Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 22/656.

Крім цього, ПАТ «Банк «Київська Русь» надано суду докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

По-друге, внаслідок укладення банком з відповідачем-1 договору відступлення прав вимоги позивача за договором купівлі-продажу, відбулася заміна особи у зобов’язанні, яке виникло з договору купівлі-продажу, а не сторін такого договору.

Крім того, зміна кредитора у зобов’язанні не потребує дозволу на це боржника, оскільки за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Таким чином, заміна кредитора у зобов’язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов’язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов’язанні, а не заміна сторони в договорі.

Така правова позиція викладена при розгляді аналогічної справи у рішенні Верховного Суду України від 18.08.2010 року.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, за якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, а також враховуючий недоведеність позивачем факту порушення відповідачем суб'єктивного матеріального права або законного інтересу позивача, суд дійшов висновку, що пред'явлені до відповідача вимоги про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № 70383-20/14-7 від 05.06.2014 р. є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до частини п'ятої ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову, покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 06.03.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін