Ухвала суду № 43007963, 05.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/880/14 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення тимчасової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути сплачену тимчасову допомогу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати та стягнути з ОСОБА_2 тимчасову допомогу в сумі 11354 грн. 40 коп., посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції закрив провадження за даним позовом, посилаючись на положення КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених ч.4 ст.50 КАС України, а оскільки такої підстави як необхідність стягнення сплаченої тимчасової допомоги - немає, то даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства, відповідно до вимог статті 15 ЦПК України. При цьому, не надавши належної уваги тому, що положеннями цієї ж норми, а саме ч.4 ст.50 КАС України, до переліку підстав віднесено також випадки, встановлені іншими законами.

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, висловлену в пп.3 п.31 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, якою вказується, що згідно ч.4 ст.50 КАС України передбачено, що громадяни України можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Такими випадками, зокрема, є наступні, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч.2 ст.4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Частиною другою ст.22 зазначеного Закону передбачено, що суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо) стягуються згідно з законом.

Враховуючи наведене, спір виникає за зверненням суб'єкта владних повноважень (управління праці та соціального захисту населення) і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції та закриття провадження в даній справі, оскільки, беручи до уваги позицію ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, даний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вимоги в апеляційній скарзі щодо задоволення адміністративного позову по суті заявлених вимог та стягнення сплаченої тимчасової допомоги, колегія суддів вказує, що дане питання не розглядалось судом першої інстанції, не досліджувались докази по справі, а тому суд апеляційної інстанції не задовольняє цю частину вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, відповідно вимог ч.2 ст.72 КАС України, надав до суду належні докази правомірності своїх дій та обгрунтував їх у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, у відповідності до ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області - задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Мамчур Я.С.

Судді Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.