Ухвала суду № 43007666, 23.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Справа № 181668/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Техно Модуль» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року у справі № 2а-3537/12/0370 за позовом ТзОВ «Техно Модуль» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 0000162201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1333550,00 грн., у тому числі 1066840,00 грн. основного платежу та 266710,00 штрафної (фінансової) санкції, від 30 липня 2012 року № 0000172201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1066840,00 грн., у тому числі 853472,00 грн. основного платежу та 213368,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

В обґрунтування повних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було порушено порядок прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, визначений пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (ПК України), оскільки згідно даної норми податкове повідомлення-рішення приймається протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. Акт перевірки отримано 01 липня 2011 року, тобто в даному випадку оскаржувані податкові повідомлення-рішення повинні бути прийняті не пізніше 11 липня 2011 року, а не 30 липня 2012 року, як в даному випадку. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не було дотримано вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України щодо прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність. Перевірка була призначена відповідно до постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Волинській області - старшого лейтенанта податкової міліції Кудлая С.В. від 20 квітня 2011 року. На думку позивача податковий орган не мав права приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення до на набрання законної сили відповідним судовим рішенням за результатами розслідування кримінальної справи. Обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2012 року № 00001622011 та № 0000172201, позивач зазначає, що висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ПП «Віста Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль», який став підставою для визначення ТзОВ «Техно Модуль» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, є помилковим з огляду на те, що правочин, укладений 26 жовтня 2009 року № 01/2610-09 між ПП «Віста Плю» та ТзОВ «Техно Модуль», носить реальний характер та спричинив настання реальних наслідків у процесі його виконання сторонами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року у справі № 2а-3537/12/0370 в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Апелянта, ТзОВ «Техно Модуль», повідомлялось судом про час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у позовній заяві та апеляційній скарзі, однак конверт з викликом його до суду повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за зазначеною адресою не значиться», а тому відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України дана особа вважається повідомленою про розгляд справи.

Відповідач у справі в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення повістки, а тому у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 197 КАС України його неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також у Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У статті 67 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

З 31 травня 2011 року по 21 червня 2011 року на підставі пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Волинській області старшого лейтенанта податкової міліції Кудлая С.В. від 20 квітня 2011 року, та відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 31 травня 2011 року № 1435 посадовими особами Луцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Техно Модуль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Віста Плюс» за період з 01 червня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 5112/2302/32366010, у якому було зафіксовано встановлені перевіркою порушення частини 1 статті 203, статтю 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними, а саме договір від 26 жовтня 2009 року № 01/2610-09 між ПП «Віста Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль», відповідно до частини 1, 5 статті 203, пункту 1,2 статті 215 та статті228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 853472,06 грн. в тому числі за жовтень 2009 року на 780471,97 грн., за листопад 2009 року на 29243,08 грн., за грудень 2009 року на 43757,00 грн., та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за четвертий квартал 2009 року на загальну суму 1066840,00 грн.

За наслідками перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які оскаржувались позивач у адміністративному порядку. У задоволенні первинної та повторної скарги ТзОВ «Техно Модуль» було відмовлено повністю, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки Луцької ОДПІ про те, що правочин, укладений між ТзОВ «Техно Модуль» та ПП «Віста Плюс» 26 жовтня 2009 року за №01/2610-09, не спричинив жодних реальних наслідків його укладення, а отже є недійсним та відповідно не може бути підставою для формування підприємством сум валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Відповідно до умов вказаного договору ПП «Віста Плюс» передає ТзОВ «Техно Модуль» у власність товари на умовах Франко-склад покупця, при цьому документом що засвідчує найменування та кількість товару (поштучно з зазначенням ціни та загальної вартості) служить накладна, сума всіх накладних буде складати ціну договору. Розрахунки покупцем здійснюються протягом трьох календарних місяців з дати поставки товару.

На виконання умов договору ПП «Віста Плюс» було видано видаткові та податкові накладні на загальну суму 6476075,87 грн. «Техно Модуль», на виконання умов договору було проведено безготівковий розрахунок за поставлені товари/послуги шляхом перерахунку грошових коштів у розмірі 1943000,00 грн. на поточний рахунок продавця та шляхом передачі 23 простих векселів продавцю на загальну суму 4533075,87 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з 28 жовтня 2009 року по 11 січня 2010 року, та підписаний сторонами договору акт приймання-передачі векселів від 26 березня 2010 року.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 цього Закону (п.п. 11.2.1. пункту 11.2) передбачає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач на надав товаросупровідних документів на підтвердження транспортування товару.

Перевіркою встановлено, що згідно пояснення, відібраного старшим оперуповноваженим ОВС ВПН ПДВ УПМ ДПА у Волинській області Мартинюком П.В., в приміщенні Львівської виправної колонії №48 директора ПП «Віста Плюс», останній дав пояснення, що ніяких договорів не підписівав, операцій з коштами по банківських рахунках підприємства, а саме; перерахування коштів, зняття готівки. банківських виписок та документів не здійснював. За реєстрацію підприємства отримав винагороду у сумі 200 доларів. У нотаріуса (в кінці серпня 2009 року) директора ПП «Віста Плюс» було затримано та поміщено в Луцьке СІЗО, звідки 28.01.2010 року перевели відбувати покарання за грабіж у Львівську виправну колонію № 48. З наведеного слугує, що з 23.09.2009 року керівник ПП «Віста Плюс» перебуває в місцях позбавлення волі, за злочин передбачений ст.186 ч.2 КК України. До цієї судимості ди ректор ПП «Віста Плюс» ОСОБА_3 мав ще чотири судимості за ст. 142 ч. З (1989 p.), ст. 229 ч. 1 186 (1999 p.), ст. 229 ч. 2 (2000 p.), ст. 186 ч. 2 (2004 р.). Договір ПП «Віста Плюс» підписано 26.10.2009 року, подальші операції з ПП «Віста Плюс» (виписка накладних, податкових накладних, оплата, видача векселів тощо) відбувалося після 26.10.2009 року.

Матеріалами справи доведено, що фінансово-господарською діяльністю ПП «Віста Плюс» не займалось, звітності до податкових органів не подавало, рахунки в банках не відкривало, залишки коштів з банківських рахунків не знімало.

ДПІ у Франківському районі м. Львова було надіслано акт №5521/23-4/36610119 від 08.11.2010 року невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Віста Плюс», яким встановлено, що у ПП «Віста Плюс» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані наведені в деклараціях про податок на додану вартість, обсяги придбання, податковий кредит за період з 01.10.2009 року по 28.02.2010 року не є дійсними та підлягають коригуванню як показники податкових декларацій з податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведені обставини підтверджують той факт, що договір від 26.10.2009 р. № 01/2610-09, укладений між ТзОВ «Техно - Модуль» та ПП «Віста Плюс, суперечить ст. ст. 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварності господарських операцій між ТзОВ «Техно- Модуль» та ПП «Віста Плюс», та те, що договір від 26.10.2009року №01/2610-09 не спричинив реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України.

Оскільки, відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, колегія суддів дійшла висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно здійснено коригування показників податкової декларації, пов'язаної з обчисленням сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі такого нікчемного правочину.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки, про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТзОВ «Техно - Модуль» та ПП «Віста Плюс» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

При цьому наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Техно Модуль» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року у справі № 2а-3537/12/0370 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.