Рішення № 43007588, 05.03.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2015 р. Справа № 926/112/13-г

За позовом Фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Старчук Людмили Михайлівни м. Чернівці

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Старчук Василя Тодоровича м. Чернівці

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вивезенням товару на суму 78734,67 грн.

Суддя Бутирський А.А.

Представники:

Від позивача - Дронь О.І. - представник, Никифорець П.Г. - фізична особа-підприємець

Від відповідача-1 - Єзерська А.О. - представник (довіреність від 24.10.2013 р.)

Від відповідача-2 - Єзерська А.О. - представник (довіреність від 24.10.2013 р.)

В судовому засіданні приймали участь

За клопотанням позивача здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Никифорець Павліна Георгіївна звернулася до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Старчук Людмили Михайлівни та фізичної особи-підприємця Старчука Василя Тодоровича про відшкодування шкоди на суму 78734,67 грн., у тому числі: матеріальної шкоди на суму 28734,67 грн. реалізаційної вартості належного їй товару за цінами, що склалися на момент звернення до суду з позовом, а також моральної шкоди на суму 50000,00 грн.

Позов обґрунтований вчиненням відповідачами незаконних дій з вилучення та перенесення товару, документів та особистих речей позивача з торгового контейнера №5, який не був вчасно звільнений позивачем після закінчення строку дії договору піднайму (оренди), укладеного між позивачем та відповідачем 1, до іншого контейнера на території мікроринку, де позивач здійснював підприємницьку діяльність; при цьому, позивачу перешкоджали в доступі до товару, вивезли контейнер з території ринку в невідоме місце, внаслідок чого позивач не змогла забрати схований там товар вчасно, внаслідок чого товар, який був продуктами харчування втратив свою придатність. Позивачка стверджувала, що в ході розгляду кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення відповідачами дій, передбачених ст. 356 Кримінального кодексу України (самоправство), їй стало відомо про те, що при реконструкції мікроринку спірний товар було вивезено за межі ринку, а місцезнаходження товару їй не повідомили. Стягнення моральної шкоди позивач мотивує тим, що за період з вересня 2005 р. стан її здоров'я погіршився, що підтверджується численними медичними довідками, в яких констатовано наступні діагнози: гіпертонічна хвороба, хронічний бронхіт у стадії загострень, гіпертонічний криз, хронічне обструктивне захворювання легень, задуха, слабкість. Також позивач вказує, що члени її сім'ї (син Нікіфорець Іван Володимирович та чоловік Нікіфорець Володимир Іванович) теж хворіють, що пов'язано з протиправною поведінкою відповідача-1.

Справа слухалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.12.2013 р. у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведення позивачем наявності в діях відповідачів складу господарського правопорушення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. рішення господарського суду Чернівецької області від 06.12.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. скасовано, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни від 16.12.2013 р. на рішення суду першої інстанції від 06.12.2013 р. у даній справі передано на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

За результатами нового апеляційного розгляду справи, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 06.12.2013 р. у даній справі - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 06.12.2013 р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни до фізичної особи - підприємця Старчук Людмили Михайлівни та прийнято в цій частині нове рішення, яким з приватного підприємця Старчук Людмили Михайлівни на користь приватного підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни стягнуто 28734,67 грн. шкоди та 1275,40 грн. судових витрат, а справу № 926/112/13-г в частині стягнення 50000,00 грн. моральної шкоди з приватного підприємця Старчук Людмили Михайлівни направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

У решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 06.12.2013 р. у справі № 926/112/13-г - залишено без змін.

У порядку автоматизованого розподілу розгляд справи доручено судді Бутирському А.А.

Ухвалою від 16.01.2015 р. розгляд справи призначено на 09.02.2015 р.

Ухвалою від 09.02.2015 р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог у частині моральної шкоди до 150000,00 грн. Також даною ухвалою розгляд справи відкладено на 23.02.2015 р. Таким чином, вирішується спір про стягнення з відповідача-1 моральної шкоди у сумі 150000,00 грн.

У судовому засіданні 23.02.2015 р. оголошено перерву до 05.03.2015 р.

У судовому засіданні 05.03.2015 р. позивач підтримала позовні вимоги.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що моральна шкода відповідачці не завдавалась.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2005 р. між позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, та підприємцем Старчук Л.М. було укладено договір оренди торгового павільйону, строк дії якого закінчувався 01.06.2005 р. із правом продовження оренди за окремо укладеною угодою відповідно до пункту 4.3 Договору за один місяць до моменту закінчення строку дії даного договору. Майно передано в оренду за актом приймання передачі від 18.01.2005 р. Умовами договору визначено обов'язок орендаря повернути майно по закінченню оренди за актом-приймання передачі (пункт 9.1. Договору). Умовами Договору (пункт 8.3) визначено порядок врегулювання спорів між сторонами шляхом переговорів або в судовому порядку (том 1, а.с. 100 - 101, 102). Отже, особливого порядку щодо вивезення майна орендаря орендодавцем з орендованого приміщення по закінченню строку дії договору умовами договору передбачено не було;

12.09.2005 р. підприємцем Старчук Л.М. було створено комісію у складі: Старчук Л.М., Романюк В.Г., Гаврилюк В.М., Ковуля В.С. та у присутності понятих (свідків) Чорней В.М., Сувейко П.К., без погодження та відома Никифорець П.Г., зрізано замки на спірному торговому павільйоні №5, вилучено з нього товар позивача, здійснено його опис за актом виїмки речей від 12.09.2005 року та переміщено зазначений в акті опису товар до камери схову (іншого контейнера №8), орендованого Старчук Л.М., як приватним підприємцем (том 1, а.с. 18 - 21). Такі дії Старчук Л.М. пояснювала невиконанням відповідачкою її вимог про звільнення орендованого контейнера по закінченню строку дії договору оренди.

Відповідач-1 надсилав на адресу позивача листи від 28.09.2005 р., від 23.11.2005 р. та 07.11.2006 р., згідно з якими останнього повідомлено про необхідність звільнити камеру схову, в якій знаходиться належне йому спірне майно (товар), яке було переміщене відповідачами із торгового павільйону № 5 у контейнер № 8 після закінчення строку дії договору оренди (том 2, а.с. 64 - 69).

Вищим господарським судом України у постанові від 16.12.2014 р. встановлено, що саме дії підприємця Старчук Л.М. по вилученню та тривалому зберіганні в належному їй на праві оренди контейнері № 8 привели до втрати товарної цінності вилученого нею майна позивача, а доводи відповідачів про вільний доступ позивача до зазначеного контейнера спростовуються їхніми ж поясненнями про те, що контейнер був опечатаний працівниками міліції, які, на їхню думку, повинні відповідати за втрату якості продуктів харчування, які зберігалися у контейнері упродовж розслідування та розгляду кримінальної справи по обвинуваченню Старчук Л.М. та Старчука В.Т. в самоуправстві.

З огляду на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями підприємця Старчук Л.М. по ініціюванню та вилученню без погодження з підприємцем Никифорець П.Г. належного їй спірного майна за Актом опису від 12.09.2005 року, поміщенням його без згоди власника у контейнер №8, який перебував у користуванні підприємця Старчук Л.М. з опечатуванням відповідного контейнера та обмеженням вільного доступу підприємця Никифорець П.Г. до належного їй майна, яке було продуктами харчування, Вищий господарський суд України визнав доведеними обставини про наявність вини підприємця Старчук Л.М. у тривалому зберіганні за власною ініціативою спірного майна позивача, внаслідок чого його якість, як продуктів харчування, змінилася настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням.

Відтак, відповідно до статей 976, 951 ЦК України, підприємець Старчук Л.М., як зберігач, є відповідальною за завдану її діями шкоду з ініційованого нею неналежного зберігання.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Згідно з п. 5 згаданої Постанови, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Судом встановлено, що відповідач-1 безпідставно обмежив вільний доступ підприємця Никифорець П.Г. до належного їй майна (продуктів харчування), внаслідок чого його якість, як продуктів харчування, змінилася настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням.

Протиправність дії відповідача-1 встановлена Вищим господарським судом України у постанові від 16.12.2014 р.

Внаслідок неправомірних дій відповідача-1 позивачеві було завдано душевних стражданнях, у зв'язку із знищенням її майна, що виражається у погіршенні стану її здоров'я (у позивачки виявлено: гіпертонічну хвороба, хронічний бронхіт у стадії загострень, гіпертонічний криз, хронічне обструктивне захворювання легень) (Т. 2 а.с. 45-47, 49-51), перебуванні у постійних стресових ситуаціях, нервово-емоційних перенапруженнях з вересня 2005 р., втраті дорогоцінного часу з метою реалізації свого права на захист, зокрема пошуку необхідних документів, звернення до правоохоронних органів тощо.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованим стягнення на користь позивачки суми моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн. Також судом не приймаються доводи позивачки щодо того, що члени її сім'ї (син Нікіфорець Іван Володимирович та чоловік Нікіфорець Володимир Іванович) теж хворіють через протиправну поведінку відповідача-1, оскільки позивачка не надала доказів того, яким чином протиправна поведінка відповідача-1 вплинула на стан здоров'я її родичів.

При цьому слід зауважити, що збільшення моральної шкоди позивачкою на 100000,00 грн. у 2015 р. є безпідставним, оскільки порушення її прав відбулось ще у вересні 2005 р., позов поданий у 2013 р., тобто позивачка не довела, що їй було завдано душевних страждань після 2013 р. (медична довідка від 05.11.2013 р. не береться до уваги судом, тому що є похідною від інших медичних довідок).

Доводи відповідача-1 спростовуються матеріалами справи не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище.

Судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Старчук Людмили Михайлівни, ідентифікаційний код 1997424346, вул. Річна, 4, м. Чернівці на користь Фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни, ідентифікаційний код 2086203541, вул. Незалежності, 20, с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області - 15000,00 грн. моральної шкоди та 326,90 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя А.А. Бутирський