Рішення № 43007586, 03.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2015 р.Справа № 916/5194/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

Відповідач: Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство "Котовськтеплокомуненерго"

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Старчик А.А. - згідно довіреності № 14-90 від 18.04.2014р., Козак Н.В. - згідно довіреності №14-174 від 24.06.2014р., Мельник В.В.- згідно довіреності №24-93 від 18.04.2014р.

Від відповідача: Клочко І.В. - згідно довіреності від 01.09.2014р.

В судовому засіданні брали участь:

Від позивача: Мельник В.В.- згідно довіреності №24-93 від 18.04.2014р.

Від відповідача: Клочко І.В. - згідно довіреності від 01.09.2014р.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства (далі - КВЕП) "Котовськтеплокомуненерго" про стягнення пені у сумі 459 861 грн. 88 коп., інфляційних втрат у сумі 245 517 грн. 61 коп. та 3% річних у сумі 172 343 грн. 60 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28 грудня 2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним виробничим експлуатаційним підприємством "Котовськтеплокомуненерго" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3114-ТЕ-23, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього Договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було передано, а відповідачем отримано природний газ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 1 853 681 грн. 88 коп. (газ, спожитий у січні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 1 416 947 грн. 16 коп. (газ, спожитий у лютому 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 1 469 855 грн.86 коп. (газ, спожитий у березні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 424 254 грн.11 коп. (газ, спожитий у квітні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013р. на суму 610 838 грн.67 коп. (газ, спожитий у жовтні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 24.01.2014р. на суму 887 142 грн.72 коп. (газ, спожитий у листопаді 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 24.01.2014р. на суму 1 470 201 грн.49 коп. (газ, спожитий у грудні 2013р.).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був оплатити природний газ поставлений: у січні 2013р. - до 14 лютого 2013р., у лютому 2013р. - до 14 березня 2013р., у березні 2013р. - до квітня 2013р., у квітні 2013р. - до 14 травня 2013р., у жовтні 2013р. - до 14 листопада 2013р., у листопаді 2013р. - 14 грудня 2013р., у грудні 2013р. - до 14 січня 2014р.

Але, грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 8 132 921 грн. 89 коп. ,за даними позивача, було перераховано з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 459 861 грн. 88 коп., які просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 245 517 грн. 61 коп. та 3% річних у розмірі 172 343 грн. 60 коп., які також просить стягнути з відповідачів.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що газ що продається за цим Договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2.Договору). Основний борг у сумі 8 132 921 грн. 89 коп. сплачено за наданий газ у січні-грудні 2013р. Станом на 01.01.2014р. заборгованість Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутня.

Крім того, відповідач зазначає, що погашені борги в першу чергу виникли у зв'язку з критичним економічним становищем в державі в 2011-13рр. Вказане призвело до несвоєчасного отримання бюджетного відшкодування різниці між розміром затверджених та економічно обґрунтованих тарифів. Це відіграє істотну соціальну роль, яка покладена на господарську діяльність КВЕП в місті в період опалювального сезону. Відповідно Указу Президента України від 28.12.2007р. "Про концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг" у разі затвердження цін тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відшкодування збитків, понесених у цьому випадку суб'єктами господарювання, що надають такі послуги, має здійснюватись за рахунок відповідного бюджету. Ст. 31 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", ст.. 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено відшкодування з відповідного бюджету різниці між встановленим тарифом та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Отже, заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий газ , який використовується виключно для виробництва теплової енергії для населення, є тією заборгованістю з різниці у тарифах на теплову енергію , що підлягає відшкодуванню з відповідного бюджету , і не залежить від КВЕП "Котовськтеплокомуненерго". На думку відповідача, вказані обставини мають братися судом до уваги при розгляді справи.

Відповідач також зазначає, що при укладанні договорів на купівлю природного газу виникають розбіжності щодо нарахування пені, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії затвердженим тарифам за кожний день прострочення платежу. Пеня за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги населенню не нараховується, оскільки її розмір та порядок внесення чинним законодавством не визначені.

На думку відповідача інфляційні втрати не входять до складу грошового зобов'язання і не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати ) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами , що слід сплатити кредитору. Вказані втрати виникли з незалежних від підприємства причин , за умов економічної скрути держави та державних організацій та установ за період 2011-2013рр.

Стягнення 3% річних згідно із ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України , на думку відповідача, не є неустойкою , адже є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Фактично 3% річних є пенею за зобов'язанням , яка може застосовуватись в разі прострочення грошового зобов'язання .

При цьому, відповідач вважає, що встановлені ст. 258 Цивільного кодексу України строки позовної давності щодо стягнення пені , нарахованої за зобов'язаннями січня-грудня 2013р., 3% річних , нарахованих за зобов'язаннями січня-грудня 2013р., вже сплили.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" порушення грошових зобов'язань, враховуючи причини неналежного виконання відповідачем власних грошових зобов'язань у вигляді несвоєчасного отримання бюджетного відшкодування різниці між розміром затверджених та економічно обґрунтованих тарифів, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, фінансовий стан КВЕП "Котовськтеплокомуненерго".

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним виробничим експлуатаційним підприємством "Котовськтеплокомуненерго" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3114-ТЕ-23, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем отримано природний газ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 1 853 681 грн. 88 коп. (газ, спожитий у січні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 1 416 947 грн. 16 коп. (газ, спожитий у лютому 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 1 469 855 грн.86 коп. (газ, спожитий у березні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 424 254 грн.11 коп. (газ, спожитий у квітні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013р. на суму 610 838 грн.67 коп. (газ, спожитий у жовтні 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 24.01.2014р. на суму 887 142 грн.72 коп. (газ, спожитий у листопаді 2013р.), актом приймання-передачі природного газу від 24.01.2014р. на суму 1 470 201 грн.49 коп. (газ, спожитий у грудні 2013р.).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач повинен був оплатити природний газ поставлений: у січні 2013р. - до 14 лютого 2013р., у лютому 2013р. - до 14 березня 2013р., у березні 2013р. - до квітня 2013р., у квітні 2013р. - до 14 травня 2013р., у жовтні 2013р. - до 14 листопада 2013р., у листопаді 2013р. - 14 грудня 2013р., у грудні 2013р. - до 14 січня 2014р. Але, грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 8 132 921 грн. 89 коп. було перераховано з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, на думку суду позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, але , в результаті перевірки наданих позивачем до суду розрахунків , було встановлено , що розмір інфляційних втрат за зазначений у позові період складає 245 445 грн. 08 коп. замість заявлених позивачем до стягнення 245 517 грн. 61 коп., а розмір 3% річних за зазначений у позові період складає 171 691 грн. 57 коп. замість заявлених позивачем до стягнення 172 343 грн. 60 коп.

Отже, позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Посилання відповідача у справі у якості заперечення на безпідставність нарахування інфляційних втрат та на те, що 3% річних фактично є пенею і позивачем пропущено строк позовної давності , встановлений ст..258 Цивільного кодексу України, судом сприймається критично, адже, з урахуванням приписів ст.. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст.. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану ст.. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у сумі 459 861 грн. 88 коп., які просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач у справі є комунальним підприємством, засновником якого є Котовська міська рада , основними видами діяльності якого є постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виробництво теплової енергії , а також постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Основними споживачами послуг КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" є населення та бюджетні організації. При цьому, фінансування діяльності підприємства проводиться з Державного бюджету України. З наданих відповідачем до суду заперечень вбачається, що причиною несвоєчасного виконання КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" своїх зобов'язань щодо оплати за отриманий газ полягають у залежності підприємства від бюджетних надходжень , своєчасних розрахунків за надані послуги таких споживачів як населення , що ставить у залежність своєчасність виконання зобов'язань відповідачем від вище приведених чинників. Як вбачається з матеріалів справи, КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" вживались конкретні заходи щодо погашення заборгованості ( заборгованість сплачено у повному обсязі) , що засвідчує усвідомлення відповідачем необхідності розрахунку з позивачем та відповідальності за невиконання своїх зобов'язань.

Дійсно , позивач у справі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" також знаходиться у скрутному стані враховуючи проблеми у паливно-енергетичній галузі Держави, але, враховуючи погашення відповідачем суми заборгованості та відсутність у матеріалах справи доказів, які б вказували на ймовірність збитків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у зв'язку із неправомірними діями щодо погашення заборгованості саме КВЕП "Котовськтеплокомуненерго", суд вважає за необхідне знайти оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігти, в певній мірі, настанню незворотних наслідків для сторін у справі (таких як неплатоспроможність тощо).

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України у випадку коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені , що підлягає стягненню з КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" до 200 000 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" (66300, м.Котовськ, Одеської області,пров.Куяльницький, 28-А, код ЄДРПОУ 25977888) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " (01001, м. Київ, вул.Б. Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 200 000 грн. , інфляційні втрати у сумі 245 445 грн. 08 коп., 3 % річних у сумі 171 691 грн. 57 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 12 342 грн. 73 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 березня 2015 р.

Суддя Н.В. Рога