Рішення № 43007570, 05.03.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2015 Справа № 920/188/15Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Мітіній Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/188/15:

за позовом: Прокурора Краснопільського району в інтересах держави в особі

1) Малорибицької сільської ради, с. Мала Рибиця, Краснопільський район,

2) Управління державної казначейської служби України у Краснопілському районі Сумської області, смт Краснопілля;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт Краснопілля,

про стягнення 7888 грн. 50 коп. помилково перерахованих коштів,

За участю представників сторін:

Від прокурора: Циганенко Б.М. (посвідчення від 26.01.2014 року);

Від позивача: 1) не з'явився;

2) не з'явився ;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: прокурор подав позовну заяву в якій просить суд стягнути з відповідача на користь першого позивача помилково перераховані кошти у сумі 7888 грн. 50 коп., а також витрати по оплаті судового збору.

Прокурор у судових засіданнях підтримував заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник першого позивача підтримав позовні вимоги, подав суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи разом з копіями документів. Крім тог, надав усні пояснення про те, що між першим позивачем - Малорибицькою сільською радою, та відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 фактично не існувало правовідносин, і кошти на його рахунок були перераховані помилково.

02.03.2015 року другий позивач - управління державної казначейської служби України у Краснопільському районі Сумської області подав до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначається, що реквізити кредитора у бюджетному фінансовою зобов'язанні співпадають з реквізитами, вказаними у платіжному дорученні № 4 від 17.04.2014 року на суму 7888 грн. 50 коп., але відрізняються від реквізитів вказаних у видатковій накладній № 137 від 11.09.2013 року.

04.03.2015 року до суду надійшло пояснення від дружини фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2. В ньому зазначено, що про факт помилково перерахованих коштів бухгалтером Малорибицької сільської ради вони повідомлені, але повернути ці гроші не мають змоги, в зв"язку із скрутним матеріальним становищем. Крім того, як зазначає ОСОБА_3, на даний час фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває у службовому відрядженні для участі у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, що підтверджується копією довідки військової частини № 2988 від 10.10.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

11.09.2013 року між Малорибицькою сільською радою та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу № 137 щодо придбання електротехнічних матеріалів на загальну суму 7888,50 грн. Продавцем умови договору виконані у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 137 від 11.09.2013 року.

Малорибицькою сільською радою 24.04.2014 року на підставі платіжного доручення № 4 від 17.04.2014 року помилково перераховано грошові кошти в сумі 7888 грн. 50 коп. ФОП ОСОБА_1 замість ФОП ОСОБА_4

Перерахування грошових коштів згідно вищевказаного платіжного доручення відбулось помилково, оскільки, на момент його здійснення між Малорибицькою сільською радою та відповідачем не існувало жодних договірних зобов'язань, а згаданий платіж мав бути здійснений на користь ФОП ОСОБА_4 на виконання договору купівлі-продажу № 137 щодо придбання електротехнічних матеріалів на загальну суму 7888 грн. 50 коп.

04.07.2014 року перший позивач звертався до відповідача з листом, в якому повідомив про здійснення помилкового перерахування коштів та просив повернути їх, зазначивши, що у разі відмови, буде здійснювати захист свої прав у судовому порядку. Проте відповідач не відреагував на лист належним чином.

03.02.2015 прокурор подав позовну заяву в якій просить суд стягнути з відповідача на користь першого позивача помилково перераховані кошти у сумі 7888 грн. 50 коп., а також витрати по оплаті судового збору.

Відповідач підтверджує, що фактично кошти були зараховані на його рахунок (кредитну карту Приват Банку), але повернути їх не може, посилаючись на те, що при знятті грошових коштів з кредитної картки повинен бути сплачувати проценти.

Суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про те, що фактично відповідач отримав дані кошти та скористався ними, не дивлячись на те, що між сторонами не існувало договірних відносин. Крім того, в призначенні платежу по вказаному платіжному дорученню було вказано «#100203#,#2210-7888,50#,#кред.заборг.мин.років за електротехнічні товари#,#дог.№137від 11.09.13 та накл №137 від 11.09.13р.#,#без ПДВ#», що вказує на правовідносини, які між відповідачем та позивачем не існували, тому спірні кошти мали бути повернуті позивачу.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.04 № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушені яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавство України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно з ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осі застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницькі діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або н випливає із суті відносин.

Пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" № 227/95 від 16.03.1995 року встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Крім того, згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи вищевикладене, а саме, те, що фактично відповідач скористався безпідставно отриманими грошовими коштами і має відповідати за це, як громадянин України і суб"єкт підприємницької діяльності, суд дійшов висновку про задоволення вимоги прокурора в інтересах держави в особі Малорибицької сільської ради та управління Державної казначейської служби України у Краснопільському районі Сумської області ро стягнення з відповідача 7888 грн. 50 коп. помилково перерахованих коштів.

Прокурор також просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, неповернення помилково перерахованих коштів позивачу, суд дійшов висновку про відшкодування в державний бюджет України суми судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (42400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Малорибицької сільської ради (42422, Сумська область Краснопільський район, с. Мала Рибиця. вул. Миропільська, 2, і.к. 04389311) 7888 грн. 50 коп. помилково перерахованих грошових коштів.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (42400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева