Постанова № 43007551, 04.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року № 813/39/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю представника відповідача Кошевого А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дрогобицькому районі Львівської області про спонукання до вчинення дій та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дрогобицькому районі Львівської області, у якому згідно поданих уточнень просить зобов'язати відповідача включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на виплату пенсії громадянину ОСОБА_2, який отримав каліцтво за межами України, за вересень-листопад 2014 року та витрати на виплату допомоги на поховання громадянина ОСОБА_3 в загальній сумі 577,72 грн.; стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 577,72 грн. по відшкодуванню витрат на виплату пенсії по інвалідності громадянину ОСОБА_2, який отримав каліцтво за межами України за вересень-листопад 2014 року в сумі 275,40 грн. та витрати на виплату допомоги на поховання громадянина ОСОБА_3 в сумі 302,32 грн. відповідно.

В судовому засіданні, у якому був присутнім, представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали трудове каліцтво, яке пов'язане з виробництвом. Оскільки Пенсійним фондом понесені витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та витрати на виплату допомоги на поховання, такі підлягають стягненню з відповідача. Просив позов задовольнити.

02 березня 2015 року на адресу суду від позивача надійшов розрахунок позовних вимог, а також клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 55-4/4. В основу цього механізму покладено щомісячне складання актів звірок. Відшкодуванню підлягають не всі пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві. Вказав, що ОСОБА_2 не виплачується страхове відшкодування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», провести звірку витрат по особовій справі потерпілого неможливо. Зазначив, що акт про нещасний випадок, який стався з громадянином ОСОБА_2 складений з порушенням норм Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президії ВЦРПС № 11-6 від 13.08.1982 року. Щодо відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 вказав, що позивачем не подано висновку про причинно-наслідковий зв'язок між смертю потерпілого та раніше отриманим каліцтвом.

Представник відповідача подані заперечення підтримав, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 у 1986 році отримав трудове каліцтво за межами України (на території країн СНД), про що позивачем надано копію акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві та копію довідки про інвалідність Міжрайонної спеціалізованої Офтальмологічної ЛТЕК від 22.07.1988 року.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області понесено витрати на виплату пенсії ОСОБА_2 у вересні-листопаді 2014 року всього на суму 275,40 грн.

Крім того, управлінням понесено витрати в сумі 302,32 грн. на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3, який згідно з актом № 2 про нещасний випадок у 1997 році отримав закрито черепно-мозкову травму, забій головного мозку, закритий перелом тім'яної кістки.

Виплачена сума коштів на загальну суму 577,72 грн. не була включена відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дрогобицькому районі Львівської області до актів звірки витрат та не прийнята до заліку.

При прийнятті постанови суд виходить з наступного.

Страхові виплати громадянам, трудове каліцтво (професійне захворювання, смерть) яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, здійснюється за нормами статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення», підписаної 13.03.1992 року (далі - Угода). Відповідно до преамбули даної Угоди, держави-учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їх (держав-учасниць) території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР та реалізують це право на території держав-учасниць СНД.

Статтею 1 зазначеної Угоди встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави у якій вони проживають.

Статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка здійснює пенсійне забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено взаємними угодами.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Статті 21 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до пункту 16 статті 34 даного Закону виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, тобто відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 2 пункту 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Таким чином Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язаний відшкодувати Пенсійному фонду виплачені суми, так як це передбачено частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання».

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №55-4/4 від 04.03.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за №376/7697 «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду. Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування від нещасних випадків до 30 числа місяця, наступного за звітним, складають у двох примірниках акт про проведене відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Зазначені норми застосовуються виходячи з того, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є страховиком, який має виплачувати відповідні суми, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати.

Верховний суд України у постанові від 20 червня 2011 року у справі №21-76а11 погодився з позицією Вищого адміністративного суду України про безпідставність вимог управління ПФУ про зобов'язання відділення Фонду прийняти до заліку (підписати акт звірки) виплачені суми пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, оскільки обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат. Порядок, на який він посилається, не регулює спірні відносини, які виникли у цьому випадку, бо встановлене правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору. У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги про стягнення таких сум мають вирішуватись у судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Отже обраний позивачем спосіб захисту шляхом заявлення однорідних по своїй суті позовних вимог як прийняття до заліку, прийняття до відшкодування та зобов'язання підписати акт звірки підлягає застосуванню лише при відсутності спору.

Тому, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача включити до акту щомісячної звірки - не підлягають до задоволення.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає таке.

Статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подається акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами.

Тому, страховий випадок підтверджується наявністю відповідних документів, а саме актом форми Н-1, який має відповідати вимогам встановленим законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що акт про нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_2, який стався 1986 року складений на бланку, що був затверджений Постановою Президіуму ВЦРПС № 11-6 від 13.08.1982 року. На підтвердження факту настання нещасного випадку на виробництві відносно ОСОБА_2 позивачем надано копію акту про нещасний випадок, який не містить на титульній сторінці дати його підписання; не містить підпису, прізвища, імені, по батькові особи, яка підписала акт; не містить підпису, прізвища, імені, по батькові начальника та бухгалтера цеху. Тому акт про нещасний випадок, який стався з гр. ОСОБА_2 складений з порушенням норм Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президіуму ВЦРПС № 11-6 від 13.08.1982 року.

Враховуючи те, що відсутні належні докази настання нещасного випадку з ОСОБА_2 на виробництві, відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 у вересні-листопаді 2014 року всього на 275,40 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 826 від 11 липня 2001 року затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який регулює питання проведення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.

Згідно з пунктом 2 Порядку витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.

Згідно з абзацом другим частини 8 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров'я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Отже, Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України № 606 від 15 листопада 2005 року визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Громадянин ОСОБА_3 згідно з актом № 2 про нещасний випадок у 1997 році отримав закрито черепно-мозкову травму, забій головного мозку, закритий перелом тім'яної кістки. За наслідком нещасного випадку такий одужав. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 2006 року ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності довічно при діагнозі - цукровий діабет, як наслідку черепно-мозкової травми у 1997 році.

Однак згідно з копією листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області № 165/02.1-06-24 від 20.02.2015 року - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 по причині виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області не надано жодного доказу на підтвердження причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, що виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати позивачу допомогу на поховання та витрати на її доставку.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати з сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2015 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська