Рішення № 43007450, 06.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2015 р. Справа № 914/576/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс», м. Львів,

до відповідача: Червоноградської центральної міської лікарні,

м. Червоноград,

про: стягнення 11 399,16 грн.

Суддя М.Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Фігель Ю.О. - довіреність б/н від 05.12.2014 р.

відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» до Червоноградська центральна міська лікарня про стягнення 11 399,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №13/04/23 про надання послуг від 20.05.2013 р. не здійснив оплати у повному обсязі за виконанні роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8 539,60 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2 416,69 грн. - інфляційних втрат, 442,87 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 23.02.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.03.2015 р.

В судове засідання 06.03.2015 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2015р. виконав. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 06.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав пояснення, згідно яких вказав, що відповідач є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, та причиною виникнення заборгованості є відсутність коштів у зв'язку з недофінансуванням видатків.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №13/04/23 про надання послуг від 20.05.2013 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору, виконавець (позивач у справі) зобов'язався надати такі послуги: випробування та знежирення медичної кисневої магістралі, а замовник (відповідач у справі) зобов'язався прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість усіх послуг, виконання яких доручається виконавцеві виконати за даним договором становить 8 539,60 грн.

Згідно п. 2.2. Договору у випадку інфляції чи введення підвищуючи коефіцієнтів на виконання робіт чи надання технічних послуг замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві вартість виконаних робіт (послуг), що дорівнює їх вартості, вказаній у п. 2.1. Договору, збільшеній відповідно до індексу інфляції чи коефіцієнту підвищення.

Відповідно до п. 4.3. Договору замовник зобов'язаний повністю оплатити повну вартість наданих послуг протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

Додатком до Договору №13/04/23 - Кошторисом №13/04/23 підтверджується, що вартість наданих послуг за Договором становить 8 539,60 грн.

20.05.2013 р. між сторонами у справі підписали приймально-здавальний акт до Договору, відповідно до якого послуги надані у точній відповідності з кошторисом №13/04/23. Замовник не має претензій та зауважень щодо обсягів та якості послуг, наданих виконавцем.

В судове засідання 06.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав пояснення, згідно яких вказав, що відповідач є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, та причиною виникнення заборгованості є відсутність коштів у зв'язку з недофінансуванням видатків.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач основну суму боргу в розмірі 8 539,60 грн. не погасив.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 (глава 63) ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно приписів ст. 903 вказаного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, 20.05.2013 р. між сторонами у справі підписали приймально-здавальний акт до Договору, відповідно до якого послуги надані у точній відповідності з кошторисом №13/04/23. Замовник не має претензій та зауважень щодо обсягів та якості послуг, наданих виконавцем.

В судове засідання 06.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав пояснення, згідно яких вказав, що відповідач є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, та причиною виникнення заборгованості є відсутність коштів у зв'язку з недофінансуванням видатків.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач основну суму боргу в розмірі 8 539,60 грн. не погасив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 539,60 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 2 416,69 грн. - інфляційних втрат, 442,87 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні (адреса: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Івасюка, б. 2; ідентифікаційний код 01996869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» (адреса: 79057, м. Львів, вул. Антоновича, б. 128; ідентифікаційний код 22334457) 8 539,60 грн. заборгованості, 2 416,69 грн. - інфляційних втрат, 442,87 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 06.03.2015 р.

Суддя Синчук М.М.