Рішення № 43007407, 04.03.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа № 926/38/15

За позовом прокурора міста Чернівці

до 1. Чернівецької міської ради

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0029 га вартістю 69222,71 грн.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача - Єленюк О. В. - прокурор;

від відповідача 1 - Шкварчук С. Д., довіреність № 01/02-18/600 від 02.06.2014;

від відповідача 2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: прокурор міста Чернівці звернувся з позовом до Чернівецької міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці, про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0029 га вартістю 69222,71 грн..

Позов мотивується тим, що при опрацюванні інформації управління Держземагенства у м. Чернівцях та Чернівецької міської ради було виявлено порушення вимог чинного законодавства при прийнятті першим відповідачем рішень № 1380 та № 1447 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0029 га по АДРЕСА_1, яка передана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для укладення строкового платного сервітуту під розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика терміном на 5 років.

На думку позивача перший відповідач при винесенні оскаржуваних рішень порушив норми статті 152 Земельного кодексу України.

Перший відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву від 21.01.2015.

Ухвалою суду від 14.01.2015 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 28.01.2015 та витребувано від сторін ряд додаткових доказів.

У зв'язку з неявкою представника другого відповідача розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє 16.02.2015 розгляд справи відкладено на 04.03.2015.

Другий відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, жодного разу явку свого представника у судове засідання не забезпечив та про причини його неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення першого відповідача та прокурора, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

24.06.2010 54 сесією Чернівецької міської ради V скликання прийнято рішення № 1380 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладання строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», пунктом 4 додатку якого другому відповідачу надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0020 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років на розміщення архітектурної форми (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1

Пунктом 2 рішення 58 сесії V скликання Чернівецької міської ради «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм і обслуговування входу до нежилих приміщень та внесення змін в рішення міської ради з цього питання» № 1447 від 14.10.2010, затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0029 га для укладення строкового платного сервітуту під розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика терміном на 5 років.

12.11.2010 між відповідачами укладено договір встановлення земельного сервітуту № 10 (далі - Договір), відповідно до умов якого відносно земельної ділянки, площею 0,0029 га, кадастровий номер 7310136300:02:003:0065, що розташована в АДРЕСА_1 та відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: землі державного управління та місцевого самоврядування в інтересах другого відповідача встановлено сервітут на право розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика із терміном дії до 12.11.2015.

В пункті 3.1 Договору сторони передбачили, що річна плата за земельний сервітут розрахована відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 3115,02 грн.

Наведені пункти зазначених рішень Чернівецької міської ради ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Отже, правом подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Разом з тим, з оскаржуваних рішень видно, що земельна ділянка другому відповідачеві була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Крім того, другий відповідач не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до підпункту «в» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Статтею 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку право користування оспорюваною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні та не може надаватися в користування без конкурсу на умовах сервітуту.

Відтак, при прийнятті спірних рішень Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади, а ухвалені першим відповідачем рішення, які оскаржуються, суперечать вищевказаним вимогам законодавства та порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

У відповідності з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З врахуванням приписів наведеної статті 4 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає до уваги посилання Чернівецької міської ради на Порядок встановлення сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або плануються розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), затверджений рішенням Чернівецької міської ради IV скликання № 1257 від 25.02.2010, як на акт, який підлягає виконанню всіма підприємствами, установами, організаціями, які використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівці, оскільки вказаний Порядок в частині встановлення земельних сервітутів для розміщення і обслуговування малих архітектурних форм, призначених для провадження підприємницької діяльності суперечить вимогам статті 401 Цивільного кодексу України.

Що стосується посилання відповідачів на те, що прокурором при зверненні з позовом не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави при прийнятті Чернівецькою міською радою спірних рішень, або яка існує загроза порушення інтересів держави, суд зазначає наступне.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, цим законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, у зв'язку з чим твердження першого відповідача про відсутність порушення інтересів держави суд визнає хибними.

При ухваленні спірних пунктів зазначених рішень та Договору Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оскаржений договір укладений на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оспорюваних незаконних рішень, не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, суд вирішив визнати недійсними договір встановлення земельного сервітуту від 12.11.2010 № 10, укладений між відповідачами.

Враховуючи, що судом визнано недійсним Договір, він є таким з моменту його вчинення і не породжує жодних прав чи обов'язків для його сторін. Визнання рішенням суду Договору недійсним тягне за собою припинення його дії. Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності Договору, оскільки відпала підстава землекористування.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд вирішив звільнити фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0029 га. по АДРЕСА_1 вартістю 69222,71 грн., кадастровий номер 7310136300:02:003:0065 та повернути дану земельну ділянку Чернівецькій міській раді.

Судові витрати, з урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути в дохід Державного бюджету наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки Чернівецькій міській раді судовий збір належить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Враховуючи викладене, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним пункт 4 додатку 54 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 1380 прийнятого 24.06.2010 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок для укладання строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм» відповідно до якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0020 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1

3. Визнати незаконним пункт 2 рішення 58 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 1447 прийнятого 14.10.2010 «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм і обслуговування входу до нежилих приміщень та внесення змін в рішення міської ради з цього питання», згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0029 га. для укладення договору платного земельного сервітуту під розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика терміном на 5 років.

4. Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 12.11.2010 № 10, укладеного між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

5. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,0029 га по АДРЕСА_1, вартістю 69222,71 грн., кадастровий номер 7310136300:02:003:0065 та повернути дану земельну ділянку Чернівецькій міській раді (м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 04062216).

6. Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 04062216) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 3045,00 грн.

7. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Повне рішення складено 10.03.2015.

Суддя В. Байталюк