Постанова № 43007329, 10.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14850/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2014 року №0035741701, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2014 року №0035741701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка по взаємовідносинам між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Торенія» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2014 року. Результати перевірки оформлені актом від 19.06.2014 року №1730/26-52-17-01/НОМЕР_1.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, встановлено допущення позивачем порушень вимог: п. 198.6 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 286 490,00 грн. за період, що перевірявся, у тому числі по періодах: у січні 2013 року на 10198 грн., у лютому 2013 року на суму 8510 грн., у березні 2013 року на суму 14008 грн., у квітні 2013 року на суму 8469,00 грн., у червні 2013 року на суму 21401 грн., у липні 2013 року на суму 56164 грн., у серпні 2013 року на суму 15103 грн., у жовтні 2013 року на суму 29121грн., у листопаді 2013 року на суму 41600, у грудні 2013 року на суму 71676 грн., у січні 2014 року на суму 10240 грн.

16 липня 2014 року відповідачем, за висновками акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0035741701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 286 490,00 грн. - основний платіж, 143 245,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З підстав незгоди з правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.36 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того відповідно до рішення ВАСУ підписання первинних документів (зокрема, податкових накладних) від імені постачальника не уповноваженою особою та невиконанням поставки товару свідчить про фіктивність операцій між позивачем та контрагентом та незаконність ї відображення у податковому обліку позивача. Суд зауважив, що за звичаями ділового обороту рішенню покупця придбати на умовах авансового платежу товар передує аналіз ринку відповідного товару; при цьому при виборі постачальника суб'єкта господарювання оцінюється не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікаційного персоналу) та відповідного досвіду. Також підприємством не наведено критеріїв, якими воно керувалось при виборі контрагентів під час укладення договорів. Підприємством також не надано будь-яких доказів на підтвердження проявів ним розумної обережності при виборі контрагентів (як-от перевірка місцезнаходження контрагента, з'ясування наявності у них необхідних умов для здійснення поставок, перевірка наявності повноважень у осіб, що виступали від імені контрагентів, тощо).

Так, між позивачем та ТОВ «Торенія» було укладено договір поставки №03/01-13 від 03.01.2013 року, за умовами якого ТОВ «Торенія», як продавець, зобов'язане передати у власність ФОП ОСОБА_2, як покупцю, автозапчастини (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах договору.

На підтвердження реальності виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Торенія», позивачем надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та платіжні доручення.

Разом з тим, державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Торенія» вказано на акт державної податковою інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Торенія" (код за ЄДРПОУ 38091691) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2014», відповідно до якого зустрічну звірку неможливо провести, оскільки TOB "Торенія" (код за ЄДРПОУ 38091691), та його посадові особи відсутні за податковою адресою: 4080, м.Київ, Подільський пров. Ярославський буд. 4. Стан платника податку - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до положень ст.45 Податкового кодексу України: «Податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців», ст.93 Господарського кодексу України: «Місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи та здійснення управління та обліку», а також враховуючи ту обставину, що проведеними розшуковими заходами встановити місцезнаходження підприємства TOB «ТОРЕНІЯ» код ЄДРПОУ 38091691 та його посадових осіб (засновників, працівників) не представилось за можливе, в ланцюгах постачання встановлені СГД з ознаками фіктивності і зокрема АКТ від 05.03.2014 № 211/26-54-22-05/22886866 (ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Мін доходів у м. Києві) «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ЮРАЙ» (код за ЄДРПОУ 22886866) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.01.2013 по 31.01.2014 року» чим встановлено/підтверджено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 Податкового Кодексу України, та, відповідно, встановлено відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій за участю TOB «ТОРЕНІЯ» код ЄДРПОУ 38091691 за період доведений до відпрацювання.

Таким чином, взаємовідносини між TOB "Торенія" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону».

Так, було встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), взаєморозрахунків та укладення угод з метою настання реальних наслідків, оскільки господарські операції січня 2013р., лютого 2013р., березня 2013р., квітня 2013р., червня 2013р., липня 2013р., серпня 2013р., жовтня 2013р., листопада 2013р., грудня 2013р. та січня 2014р., щодо придбання ФОП ОСОБА_2 товарів (робіт, послуг) у контрагента - постачальника ТОВ «Торенія» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На підставі вищенаведеного, TOB «Торенія» не мало право складати податкові накладні, а ФОП ОСОБА_2 не мав права на податковий кредит по податкових накладних, отриманих від TOB «Торенія».

Крім того, слід звернути увагу на те, що на обов'язковий письмовий запит ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.05.204р. №4937/10/26-52-17-01-47 «про надання пояснень та документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин з TOB «Торенія за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.» ФОП ОСОБА_2 не надав відповідь та первинні документи по взаємовідносинах з TOB «Торенія» за вказаний період.

Таким чином, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від TOB «Торенія» на загальну суму ПДВ 286490 грн., чим порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями.

Враховуючи вищевикладене, податкові накладні, що складені TOB «Торенія» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та податкових деклараціях з податку на додану вартість за оскаржуваний період.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними та не відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 р. - скасувати та винести нову.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.