Постанова № 43007227, 26.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 804/1836/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за за участю: представник відповідача - Сорокін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» з вимогами: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» заборгованість з 01.12.2014р. по 25.12.2014р. у сумі 315,09 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації, відповідач зобов'язаний щомісячно до 25 числа фінансувати виплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам, які працювали на підприємстві, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право такі особи. На адресу відповідача надсилалось повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між науковими пенсіями та пенсіями, призначеними відповідно до інших законодавчих актів. Проте у зв'язку з не сплатою за відповідачем суми в розмірі 315,09 грн. утворився борг, який в добровільному порядку не сплачений.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не є науковою установою, а тому у нього відсутній обов'язок щодо відшкодування різниці в пенсії. Також зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровський трубний завод».

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» зареєстроване як юридична особа 09.11.1993 року, про що свідчить Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №482701.

На даному підприємстві працювала особа - ОСОБА_2, якому призначено пенсію згідно ст. 24 Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність».

Розрахунком сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» покладено обов'язок н відшкодувати різницю в сумі 315,09 грн.

Згідно п. 13 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, то розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до ст. 24 ч. 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі Закон № 1977) різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі наукова установа) це юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт (ст. 1 Закону № 1977).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1977 науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Статтею в Закону № 1977 визначено, що науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств.

Відповідно ст. 7 Закону №1977 наукова установа діє на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому порядку.

Постановою Кабінету міністрів України 24.03.2004 року №372 затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи ( далі Порядок № 372 ).

Порядок визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та сумою пенсії, обчисленою вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково технічну діяльність», відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівній акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку (п. 9 Порядку № 372).

Таким чином суд зазначає, що чинним законодавством України покладено обов'язок по відшкодуванню різниці пенсій призначених особам - наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають право на отримання пенсії згідно Закону №1977 зокрема на державні підприємства, установи, організації та вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, а також на недержавні наукові установи, організації та заклади.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на 2014 рік, відповідачеві визначено частку різниці у розмірі пенсії, що фінансується за рахунок даного підприємства у розмірі 50 %.

Прете згідно вимог ст. 24 Закону № 1977 даний розмір застосовується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації та та недержавних наукових установ, організацій та закладів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не належить до наукових установ та не є державним підприємством, а відтак, він не несе обов'язок відшкодовувати 50 відсотків різниці в пенсіях, призначених особам, які знаходились з ним в трудових правовідносинах, що передбачено також і п. 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Також, відповідач не належить до недержавної наукової установи чи організації, а є акціонерним товариством, основним видом діяльності якого є виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі, тому він не несе обов'язок відшкодовувати 50 відсотків різниці в пенсіях, призначених особам, які знаходились з ним в трудових правовідносинах, що передбачено також і п. 9 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач не є науковою установою в розумінні ст. 1 Закону № 1977.

Враховую вищевикладене, суд прийшов до висновку, що на відповідача не розповсюджується дія ч. 5 ст. 24 Закону України № 1977 та відсутні правові підстави для відшкодування різниці пенсій.

Вищий адміністративний суд України виклав подібну позицію в постанові від 15.12.2011р. у справі № К-26698/09.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде викладений протягом п'яти днів.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков