Постанова № 43007078, 19.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4735/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Запорожана Д.В.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014р. у справі за адміністративним товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.08.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» (далі - ТОВ «ІПГ «Майстер») звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Південної митниці про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610166/2 від 01.08.2014р. Також позивач просив визнати протиправною бездіяльність митниці щодо повернення надмірно сплаченого до бюджету мита у сумі 59 801,65 грн. та стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачене мито у сумі 59 801,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до митного органу електронну митну декларацію від 30.07.2014р. №500060001/2014/025678, відповідно до якої було задекларовано ввезення на митну територію України товару - волокно штапельне синтетичне за ціною 0,98 долларів США за 1 кг, з урахуванням витрат на транспортування 1,10 дол. США за 1 кг. Оскільки Південною митницею безпідставно самостійно вибрано та застосовано резервний метод визначення митної вартості, позивачем було надмірно сплачено кошти в розмірі 59 801,65грн.

Представник Південної митниці заперечував проти позову, зазначаючи, що обрання шостого методу визначення митної вартості проведено у відповідності до законодавства України.

Представник ГУ ДКСУ зазначив, що висновок від Південної митниці про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ІПГ «Майстер» надмірно сплаченого мита у розмірі 59 801,65 грн. не отримував, тому не мав підстав для здійснення операції щодо повернення спірної суми. Крім того, зазначив, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості відносяться до компетенції митних органів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

25.05.2013р. ТОВ «ІПГ «Майстер» (покупець) укладений з компанією YANGIL CO., LTD, Корея (продавець) контракт № 290580, предметом якого є поставка продукції хімічної промисловості, а саме: волокно штапельне синтетичне. Ціна товару погоджується шляхом виставлення інвойсу продавцем. Згідно п. 4.2 контракту ціни на товар встановлюються в доларах США.

01.09.2013р. між позивачем та компанією YANGIL CO., LTD, Корея, укладено додаткову угоду до контракту № 290580 від 25.05.2013р. (а.с. 60).

На виконання умов контракту та додаткової угоди до нього компанія YANGIL CO., LTD, Корея відповідно до інвойсу № YI-140616 від 16.06.2014р. поставила на територію України для позивача наступний товар - волокно штапельне синтетичне, не піддані кардо- чи гребенечесанню, не просочені і не оброблені іншим способом, для прядіння з поліефіру у кількості 115000 кг по ціні 0,98 дол. США.

30.07.2014р. позивач подав електронну митну декларацію № 500060001/2014025678 з метою митного оформлення вантажу (а.с. 133).

Митна вартість товару визначена позивачем за першим методом, тобто за ціною контракту, а сума митних платежів до сплати визначена у вказаній ВМД з урахуванням витрат на транспортування до кордону України 1,10 дол. США за 1 кг продукції.

30.07.2014р. від інспектора митниці надійшло електронне повідомлення про виявлення невідповідності в поданих документах, а саме у рахунку-фактурі № YI-140616 від 16.06.2014р. зазначено інший номер контракту, у зв'язку з чим та на підставі вимог п. 3 ст.53 МК України від декларанта витребувані додаткові документи, а саме: каталоги, виписка з бухгалтерської документації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 13).

31.07.2014р. позивачем подано заяву № 2822 відповідно до ст. 55 МК України з вимогою проведення консультацій в письмовому вигляді.

01.08.2014р. на вимогу відповідача позивачем у електронній формі направлені виписки з бухгалтерської документації № 510-03-81194 від 05.05.2014р., № 5113-81-7716 від 28.05.2014р., № 513-81-63515 від 24.05.2014р., сальдова відомість від 30.07.2014р., лист виробника від 30.07.2014р. про те, що товар не є біржовим, каталог продукції з інтернет-ресурсу: tradekorea.com, що підтверджується електронним повідомленням про одержання ВМО № 1 від 01.08.2014р.

01.08.2014р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610166/2, в якому вартість товару визначив за резервним методом визначення митної вартості, а саме: волокно штапельне синтетичне, не піддані кардо- чи гребенечесанню, не просочені і не оброблені іншим способом, для прядіння з поліефіру вартістю 1,32 дол. США за 1 кг., замість 1,10 дол. США за 1 кг.

Підставою для винесення рішення про коригування митної вартості стало ненадання позивачем всіх документів, які додатково були витребувані відповідачем. Зокрема, цінова довідка від 01.08.2014р. № СИО-к№000635 не містить джерел інформації на підставі чого вона видана, що стало підставою для висновку про непідтвердження документально вартості товару за ціною договору.

Враховуючи необхідність забезпечення безперебійного постачання сировини, позивач був змушений сплатити на рахунок Південної митниці Міндоходів платежі у розмірі, визначеному рішенням про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610166/2 від 01.08.2014р., в результаті чого, позивачем надмірно сплачено митних платежів за вищевказаний товар з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів на суму 59 801,65 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виникли обґрунтовані сумніви з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів, а тому Південна митниця правомірно витребувала у позивача додаткові документи для підтвердження цієї вартості. Ненадання позивачем всіх додатково витребуваних документів стало наслідком правомірного прийняття рішення про коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів. Враховуючи, що вимоги про повернення надмірно сплаченого мита є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування рішення митниці про коригування вартості товару, в їх задоволенні також слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 вищезазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч.5 ст.54 МК право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно, наслідки від ненадання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів можуть бути застосовані, якщо вимога про надання додаткових документів дійсно мала під собою підстави.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, ТОВ «ІПГ «Майстер» до митного оформлення разом з митною декларацією від 30.07.2014р. № 500060001/2014/025678 на підтвердження заявленої митної вартості товару - волокна штапельні синтетичні надав документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, а саме зовнішньоекономічний договір (контракт) № 290580 від 25.05.2013р., укладений між YANGIL/Co.LTD, Korea та позивачем, на поставку власної продукції хімічної промисловості, рахунок-фактуру (інвойс) від 16.06.2012р. № YI-140604-01, що підтверджує вартість перевезеного товару, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 04.06.2014р., калькуляцію вартості товару, зробленої виробником (постачальником) товару від 16.06.2014р., копію митної декларації країни відправлення (а.с.35-67).

Єдиною підставою для витребування Південною митницею від декларанта додаткових документів є встановлення інспектором митниці розбіжностей у наданих документах, а саме зазначення іншого номеру контракту в рахунку-фактурі від 16.06.2012р. № YI-140604-01, про що декларант сповіщений електронним повідомленням від 30.07.2014р. (а.с.13).

Проте, в рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) від 16.06.2012р. № YI-140604-01 номер контракту вказаний як 290580 та дата 25.05.2013р., що є ідентичним із номером і датою зовнішньоекономічного контракту, укладеним між позивачем та фірмою YANGIL/Co.LTD, Korea.

Оскільки наявність розбіжностей в наданих декларантом документах не відповідає дійсності, у Південної митниці не було підстав для витребування додаткових документів.

Незважаючи на вказані обставини, позивач додатково надав виписки з бухгалтерської документації № 510-03-81194 від 05.05.2014р., № 5113-81-7716 від 28.05.2014р., № 513-81-63515 від 24.05.2014р., сальдову відомість від 30.07.2014р., лист виробника від 30.07.2014р. про те, що товар не є біржовим, каталог продукції з інтернет-ресурсу: tradekorea.com, довідку Одеської регіональної ТПП України про вартість товару. Що імпортується з Кореї від 01.08.2014р., що підтверджується електронним повідомленням про одержання № 1 від 01.08.2014р. (а.с.16-32).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що викладені інспектором Погібко І.О. підстави для витребування у позивача в порядку п.3 ст.53 МК України додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є незаконними, оскільки відмінності у номері контракту не підтвердилися матеріалами справи та жодним чином не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості задекларованих позивачем товарів, чи відомостей про ціну цих товарів.

Відповідач, оцінивши додатково надані документи, як недостатні для документального підтвердження митної вартості товару, 01.08.2014р. в електронній формі повідомив про це декларанта та прийняв рішення 500060001/2014/610166/2 про коригування митної вартості товару за резервним методом (а.с.31-34).

Колегія суддів не погоджується з прийнятим митницею рішенням щодо обрання шостого резервного методу визначення митної вартості товару.

Згідно з положеннями ст.57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до п.6 ст.55 МК України На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2014р. позивач направив до Південної митниці заяву про проведення письмових консультацій про можливість застосування того чи іншого методу визначення митної вартості. Заява позивача отримана Південною митницею в той же день, 31.07.2014р. (а.с.14).

Як вбачається з рішення, надісланого Південною митницею позивачу, будь-яких консультацій, в т.ч. письмових, щодо визначення митної вартості товару митницею не проводилось. Рішення не містить обґрунтувань неможливості застосування попередніх чотирьох додаткових методів визначення вартості товару та графа 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" взагалі є незаповненою, що суперечить Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. № 598 та зареєстрованого в Мінюсті України 01.06.2012р. № 883/21195 (а.с.33-34).

Аналіз наведених обставин дає підстав для висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, в зв'язку з чим картка відмови в прийнятті митної декларації від 01.08.2014р. №500060001/4/494 та рішення про коригування митної вартості від 01.08.2014р. № 500060001/2014/610166/2 є протиправними. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Доводи Південної митниці про дотримання митним органом процедури консультацій між ним та декларантом, обґрунтування неможливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, ніж резервний, що підтверджується змістом рішення про коригування митної вартості від 01.08.2014р. 500060001/2014/610166/2, судова колегія вважає неспроможними.

Дійсно, в ході розгляду справи в суді першої інстанції представником Південної митниці надана копія рішення про коригування митної вартості від 01.08.2014р. 500060001/2014/610166/2 (а.с.135-136), зміст якого відрізняється від копії такого рішення, отриманого позивачем в електронному вигляді та засвідченого електронним цифровим підписом посадової особи митниці (ВМО № 1) ОСОБА_1 (а.с.33-34).

Зокрема, у тексті рішення, наданого до суду, заповнена графа 33, в якій зазначається про наявність розбіжностей щодо номеру контракту поданих декларантом рахунку-фактурі (інвойсі) та самому контракті. Крім того мало місце спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості. Зазначеними обставинами митний орган обґрунтовує витребування від декларанта додаткових документів, ненадання яких в повному обсязі, а саме не підтвердження походження цінової довідки, стало підставою для висновку про не підтвердження документально вартості товару за ціною контракту та обрання резервного методу визначення митної вартості товару. Неможливість застосування попередніх другорядних методів визначення митної вартості обґрунтовується відсутністю у митного органу інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товару. Враховуючи, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (декларація № 500060001/2014/021534 від 25.06.2014), тому митну вартість визнано на рівні 1,32 долара США за 1 кг нетто.

Наявність іншого за змістом рішення про коригування митної вартості від 01.08.2014р. 500060001/2014/610166/2 ніж того, яке позивач отримав під час митного оформлення товару, стало підставою для звернення позивача 17.10.2014р. до Генеральної прокуратури України з повідомленням про вчинення правопорушення.

За результатом розгляду звернення Головне управління ДФС в Одеській області у листі від 20.11.2014р. № 156/10/15-32-08-02-07 повідомило ТОВ «ІПГ «Майстер» про часткове підтвердження фактів, викладених у скарзі, в зв'яжу з чим ініційоване службове розслідування за участю УВБ ГУ Міндоходів в Одеській області.

27.01.2015р. у листі за № 217/10/15-32-08-02-07 Головне управління ДФС в Одеській області додатково повідомило позивача про встановлення неналежного виконання своїх службових обов'язків державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів ОСОБА_2, в зв'язку із чим наказом Південної митниці від 22.01.2015р. № 10-о його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що належним за змістом рішенням про коригування митної вартості від 01.08.2014р. 500060001/2014/610166/2 є те, що оформлене та направлене позивачу під час митного оформлення, тобто в якому відсутні обґрунтування коригування митної вартості товару.

В будь-якому випадку, враховуючи незаконність вимог митного органу про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, тобто відсутність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, незаконними є наслідки від ненадання або неповного надання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів за ціною контракту.

Як вже зазначено вище, надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а різниця митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом за першим методом, та нарахованою митним органом рішенням про коригування митної вартості складає 59 801,65грн. Вказаний розмір мита вимушено сплачений позивачем до бюджету.

Проте, позов в частині повернення надмірно сплаченого до бюджету мита судова колегія вважає таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.

Відповідно до п.27 ч.1 ст.4 МК України поняттям «митні платежі», з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Згідно з пунктом 14.1.115 частини першої статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із частинами першою-четвертою статі 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до БК України та ПК України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міндоходів і зборів України, Мінфіну України від 30.12.2013р. № 882/1188 детально регламентує порядок складання висновків про повернення сум з бюджету, складання платіжних документів та строки повернення таким сум.

Аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для висновку, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів, в т.ч. з питань коригування митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які призвели до надмірної сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 882/1188. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-21а14), від 12 листопада 2014р. (справа №21-201а14, справа № 21-202а14), від 25 листопада 2014р. (справа № 21-207а14) та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що в задоволені позову про повернення надмірно сплаченого до бюджету мита слід відмовити.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі та неврахування судом першої інстанції наведених норм права призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України через порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким частково задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер».

Визнати протиправним та скасувати рішення Південної Митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610166/2 від 01.08.2014р.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В. Яковлев

Суддя: Д.В. Запорожан