Постанова № 43007013, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2015 року № 826/19733/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Командитного товариства "Донтрансгарант і компанія" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0011872206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19733/14.

В судовому засіданні 09.02.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову та просила відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 09.02.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу від 03.07.2014 року № 1327 та на підставі ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено планову виїзну перевірку командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» (код ЄДРПОУ 34484759) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 08.08.2014 № 895/26-54-22-06/34820485 (т. 1, арк. 9-45).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені ряд порушень позивачем вимог законодавства, зокрема:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1087761,00 грн.

Проте, позивач не погодився з висновками акта перевірки від 08.08.2014 № 895/26-54-22-06/34820485 та подав заперечення до ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Відповідач, розглянувши заперечення позивача на акт перевірки від 08.08.2014 № 895/26-54-22-06/34820485, вирішив викласти висновки акта в іншій редакції, зокрема, зазначивши, що перевіркою командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» встановлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 450676,00 грн. (т. 1, арк. 55-65).

На підставі складеного акту перевірки від 08.08.2014 № 895/26-54-22-06/34820485 та рішення про результати розгляду заперечень податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014:

- № 0009802206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 555123,25 грн., за основним платежем - 450676,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104447,25 грн. (т. 1, арк. 7).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 27.08.2014 № 0009802206, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до ст. 56 ПК України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 № 11365/10/26-15-10-06-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0009802206 в частині основного платежу у розмірі 139406,00 грн. та в частині штрафних санкцій в розмірі 34851,00 грн., в іншій частині залишено без змін, а скаргу командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» частково задоволено (т. 1, арк. 75-81).

Згідно пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з чим, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на виконання вимог рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 № 11365/10/26-15-10-06-15 було винесене податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014:

- № 0011872206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 383866,25 грн., за основним платежем - 311270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69596,25,25 грн. (т. 1, арк. 8).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.12.2014 № 7860/6/99-99-10-01-15 продовжено строк розгляду скарги командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» (т. 1, арк. 63-66).

Відтак, позивач вважає, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправно винесло податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0011872206 до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало не зазначення в актах прийому-передачі робіт кількості (обсягу господарської операції) та змісту (які саме послуги надавалися за відповідні періоди підписання актів), а також відсутність інформації про наявність будь-яких додатків до таких актів по взаємовідносинах командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» з ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС» (т. 1, арк. 18-19), ПП «Босфор Ч» (т. 1, арк. 21), ТОВ «Укртрансагент» (т. 1, арк. 22).

Крім цього, податковим органом в акті перевірки від 08.08.2014 № 895/26-54-22-06/34820485 зазначено, що командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» не було надано до перевірки інших документів, які б підтверджували фактичне надання ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС», ПП «Босфор Ч» та ТОВ «Укртрансагент» даних послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю платника, а тому командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» не мало підстав для віднесення понесених витрат за проведені роботи до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Однак, командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 13.11.2014 № 0011872206, а тому звернулося до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В той же час, пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України чітко визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 № 11365/10/26-15-10-06-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0009802206 в частині основного платежу у розмірі 139406,00 грн. та в частині штрафних санкцій в розмірі 34851,00 грн., в іншій частині - залишено без змін.

Отже, з наведено вбачається, що контролюючим органом, в даному випадку, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві, було зменшено суму грошового зобов'язання командитного товариства «Донтрансгарант і компанія», зазначену у податковому повідомленні-рішенні від 27.08.2014 № 0009802206 в частині основного платежу у розмірі 139406,00 грн. та в частині штрафних санкцій в розмірі 34851,00 грн.

В той же час, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на виконання вимог рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 № 11365/10/26-15-10-06-15 було винесене податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0011872206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 383866,25 грн., за основним платежем - 311270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69596,25,25 грн. (т. 1, арк. 8).

Проте, як вбачається із позовної заяви, позивач вважає, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправно винесла податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0011872206 до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Однак, суд не може погодитись із твердженнями позивача, оскільки останній хибно та на власний розсуд трактує положення п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Пунктом 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 визначено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Податкове повідомлення-рішення складається згідно з цим пунктом органом державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

Судом було встановлено, що ані норми пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, ані положення п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків не містять вимоги надсилати податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання після завершення процедури адміністративного оскарження.

Крім того, абз. 3 п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків чітко визначено, що податкове повідомлення-рішення складається згідно з цим пунктом органом державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

Як вбачається із заперечень відповідача (т. 1, арк. 128-129), останній стверджує, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві отримало 10.11.2014 рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 № 11365/10/26-15-10-06-15.

У зв'язку з чим, саме на виконання абз. 3 п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0011872206.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач жодним чином не порушив процедури винесення податкового повідомлення-рішення від 13.11.2014 № 0011872206.

Щодо встановлення факту здійснення (реальність) господарських операцій між командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» з ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС», ПП «Босфор Ч», ТОВ «Укртрансагент» та обставин використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» (принципал) та ПП «Босфор Ч» (агент-представник) було укладено агентський договір на комерційне представництво від 25.11.2013 № 21.13Ю (т. 1, арк. 207-214).

Згідно умов даного договору, агент-представник в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується надати принципалу послуги при здійсненні ним господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок принципала, зокрема, здійснювати комерційне представництво принципала на ринку послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документу щодо забезпечення сплати митних платежів, а принципал зобов'язується оплатити послуги агента-представника, пов'язані з реалізацією положень цього договору.

Представництво (у тому числі, вчинення правочинів від імені принципала) здійснюється на підставі цього договору.

Комерційне представництво за цим договором полягає у здійсненні агентом-представником таких юридичних дій:

- пошук та залучення юридичних/фізичних осіб - потенційних замовників послуг принципала щодо надання фінансових гарантій у вигляді документу (далі - замовники послуг принципала);

- документальне супроводження укладання та укладання з фізичними особами резидентами/нерезидентами, які не є суб'єктами господарювання, від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок принципала договорів про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документу з метою забезпечення сплати митних платежів (далі - договір про надання послуг);

- документальне супроводження укладання договорів про надання послуг - інших, ніж передбачено пунктом 1.2.2 цього договору, зокрема, договорів про надання послуг з юридичними особами.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток 1 (реквізити юридичної особи), додаток 2 (договір про надання послуг з фінансових гарантій), додаток (заявка до договору), додаток 3 (перелік документів, необхідних для укладання договору про надання послуг з видачі фінансової гарантії), додаток 4 (перелік документів, необхідних для укладання договору про надання послуг з видачі фінансової гарантії), додаток 5 (звіт про результати виконаної представником роботи), довідку з ЄДРПОУ щодо ПП «Босфор Ч», свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Босфор Ч», свідоцтво про реєстрацію ПП «Босфор Ч» платником ПДВ, список уповноважених працівників на 2014 рік, договір від 25.11.2013 про розірвання агентського договору від 07.03.2012 № 23 разом з агентським договором від 07.03.2012 № 23 (т. 1, арк. 215-233).

Крім того, позивач надав суду акти приймання виконаних робіт щодо оформлення гарантійних документів, відповідно до договору від 07.03.2012 № 23 (т. 2, арк. 3-50).

Проте, згідно акту перевірки позивача, податковим органом поставлено під сумнів господарські операції між командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» та ПП «Босфор Ч», згідно агентського договору на комерційне представництво від 25.11.2013 № 21.13Ю, а не агентського договору від 07.03.2012 № 23.

Відтак, судом було встановлено, що командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» не надало суду жодних доказів на виконання договірних зобов'язань, згідно агентського договору на комерційне представництво від 25.11.2013 № 21.13Ю, оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання виконаних робіт (надання послуг) щодо агентського договору на комерційне представництво від 25.11.2013 № 21.13Ю.

Таким чином, позивач надав суду лише агентський договір на комерційне представництво від 25.11.2013 № 21.13Ю з додатками.

Позивачем не надано суду первинну документацію на підтвердження реальності господарських операцій та підтвердження понесених товариством витрат на придбання послуг, а саме не надано: акти виконаних робіт, які б містити інформацію про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; звіт про результати виконаної представником роботи, відповідно до умов договору; документів на підтвердження пошуку ПП «Босфор Ч» та залученням ПП «Босфор Ч» юридичних/фізичних осіб - потенційних замовників послуг позивача; не надано примірників договорів про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документу з метою забезпечення сплати митних платежів, які були укладені ПП «Босфор Ч» в інтересах позивача.

Крім того, позивач не надав суду допустимих доказів оплати командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» послуг ПП «Босфор Ч», оскільки належним доказом проведення фінансової операції є банківська виписка по рахунку або платіжне доручення з відміткою банку про проведення операції, в той час як позивач надав суду виписку по рахунку за підписом керівника.

Враховуючи, відсутність первинних та зведених облікових документів з яких можливо було б встановити зміст та обсяг господарських операцій, посади осіб, даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду, виконання ПП «Босфор Ч» договірних зобов'язань перед позивачем, відповідно до агентського договору на комерційне представництво від 25.11.2013 № 21.13Ю.

Таким чином, командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» не мало підстав для формування валових витрат товариства по взаємовідносинах із ПП «Босфор Ч», згідно агентського договору на комерційне представництво від 25.11.2013 № 21.13Ю, оскільки позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки акти приймання виконаних робіт за договором від 07.03.2012 № 23 не мають відношення до спірного договору.

Крім того, між командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» (замовник) та ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 01.12.2011 № 012ю-2011 (т. 2, арк. 51-53).

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання обов'язків по юридичному обслуговуванню Замовника, по наступним напрямкам:

- консультування замовника по юридичним питанням та з питань аудит;

- проведення кадрового та правового аудиту замовника;

- юридичне супроводження статутної та господарської діяльності замовника, аналіз документів, підготування проектів документів;

- надання правової допомоги та юридичне супроводження реалізації договірної роботи замовника;

- представництво інтересів замовника в усіх державних, правоохоронних, податкових органах, у прокуратурі, судах України, на підприємствах, в установах та в організаціях, перед усіма юридичними та фізичними особами;

- виконання інших завдань-доручень замовника, не передбачених п.1.1, оформлюються окремою додатковою угодою до даного договору.

Вартість робіт визначається в Протоколі договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до Протоколу договірної ціни № 1, вартість робіт за договором від 01.12.2011 № 012ю-2011 визначається у вигляді абонентської плати (щомісячного платежу) в розмір 16000,00 грн. (т. 2, арк. 54).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- договір про пролонгацію договору про надання юридичних послуг від 01.12.2011 № 012ю-2011 (т. 2, арк. 55);

- додаткову угоду про розірвання договору про надання юридичних послуг від 01.12.2011 № 012ю-2011 (т. 2, арк. 56);

- акти здачі - приймання виконаних робіт: від 30.12.2011 (юридичні послуги/роботи та витрати на виконання замовлення); від 30.01.2012 № 1 (юридичні послуги, згідно рахунку № 001-2012 від 04.01.2012); від 30.04.2012 № ОУ-0000025 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000021 від 05.04.2012); від 31.05.2012 № ОУ-0000032 (юридичні послуги); від 30.06.2012 № ОУ-0000025 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000042 від 01.06.2012); від 31.07.2012 № ОУ-0000047 (юридичні послуги); від 31.08.2012 № ОУ-0000050 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000064 від 02.08.2012); від 28.09.2012 № ОУ-0000057 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000065 від 27.08.2012); від 31.01.2013 № ОУ-0000015 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000001 від 04.01.2013); від 28.12.2012 № ОУ-0000080 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000080 від 03.12.2012); від 30.11.2012 № ОУ-0000076 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000094 від 05.11.2012); від 30.10.20102 № ОУ-0000070 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000083 від 02.10.2012); від 28.02.2013 № ОУ-0000032 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000010 від 01.02.2013); від 31.01.2013 № ОУ-0000015 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000001 від 04.01.2013); від 31.03.2013 № ОУ-0000031 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000014 від 05.03.2013); від 30.04.2013 № ОУ-0000042 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000042 від 01.04.2013); від 31.05.2013 № ОУ-0000047 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000030 від 07.05.2013); від 30.06.2013 № ОУ-0000067 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000040 від 03.06.2013); від 31.03.2012 (юридичні послуги/роботи та витрати на виконання замовлення); від 29.02.2012 (юридичні послуги); від 31.07.2013 № ОУ-0000066 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000050 від 02.07.2013); від 30.08.2013 № ОУ-0000070 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000072 від 06.08.2013); від 30.09.2013 № ОУ-0000084 (юридичні послуги, згідно рахунку № СФ-0000063 від 03.09.2013); від 30.10.2013 № ОУ-0000084 (юридичні послуги) (т. 2, арк. 57-79);

- роздруківка із електронної пошти (т. 2, арк. 80-163).

Проте, позивач не надав суду доказів оплати командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» послуг ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС», оскільки належним доказом проведення фінансової операції є банківська виписка по рахунку або платіжне доручення з відміткою банку про проведення операції, в той час як позивач надав суду виписку по рахунку за підписом керівника.

Крім того, в актах здачі - приймання виконаних робіт зазнається, що вони були виписані на підставі рахунків, однак суду позивач їх не надає.

В той же час, акти здачі - приймання виконаних робіт містять лише загальну назву послуг, а саме: «юридичні послуги» без деталізації змісту та обсягу таких послуг, хоча спектр юридичних послуг досить широкий, навіть в розумінні умов договору від 01.12.2011 № 012ю-2011; не містять інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень та спеціальних знань, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування валових витрат товариства.

Відтак, із наданих позивачем актів здачі - приймання виконаних робіт не можливо встановити факт консультування товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «А-ЛЕКС» по юридичним питанням та з питань аудит командитне товариство «Донтрансгарант і компанія»; факт проведення товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «А-ЛЕКС» кадрового та правового аудиту позивача; юридичне супроводження товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «А-ЛЕКС» статутної та господарської діяльності позивача; представництво товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «А-ЛЕКС» інтересів позивача в усіх державних, правоохоронних, податкових органах, у прокуратурі, судах України, на підприємствах, в установах та в організаціях, перед усіма юридичними та фізичними особами.

Враховуючи, відсутність первинних документів з яких можливо було б встановити зміст та обсяг господарських операцій, посади осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та, враховуючи не надання позивачем кінцевих результатів господарських операцій з яких було б можливо встановити, що ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС» надавало позивачеві послуги, зазначені в п. 1.1 договору від 01.12.2011 № 012ю-2011, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду, виконання ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС» договірних зобов'язань перед позивачем, відповідно до договору від 01.12.2011 № 012ю-2011.

Таким чином, командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» не мало підстав для формування валових витрат товариства по взаємовідносинах із ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС», згідно договору від 01.12.2011 № 012ю-2011, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, так як акти здачі - приймання виконаних робіт містять лише загальну назву, виконаних робіт - юридичні послуги без деталізації змісту та обсягу таких послуг.

Крім того, між командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» (принципал) та ТОВ «Укртрансагент» (агент-представник) було укладено договір про комерційне представництво від 01.09.2009 № 16 (т. 3, арк. 1-6).

Згідно умов даного договору, агент-представник в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується надати принципалу послуги клієнтам - суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності щодо вчинення юридичних дій, визначених у п. 1.2 цього договору, від імені принципала.

За цим договором агент-представник у якості уповноваженого представника принципала вчиняє наступні дії від імені принципала:

- створює систему забезпечення клієнтів фінансовими гарантіями принципала митним органам України щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення;

- укладає договори комісії від імені принципала на видачу фінансових гарантій з суб'єктами ЗЕД, у формі, встановленій у Додатку № 1 та Додатку №2 до даного договору, які є його невід ємною частиною;

- надає гарантійні документи митним органам України щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення під час їх ввезення на митну територію України в режимі транзиту в частині отримання передбачених законодавством обов'язкових платежів;

- надає гарантійні документи митним органам України щодо обов'язкової доставки товарів, що ввозяться за попередньою вантажною митною декларацією до митниць призначення, в режимі імпорту;

- засвідчує факт завершення переміщення транзитних товарів через митний кордон України;

- складає разом з повноважним представником митниці відправлення та після погодження з принципалом підписує акт про настання гарантійного випадку. В разі незгоди із відомостями, наведеними в акті, викладає у спеціальному розділі акта особливу думку, та повідомляє про це принципала.

Агент - представник зобов'язаний звітувати перед принципалом щодо виконання своїх обов'язків, передбачених пунктами 1.2.3. та 1.2.4., в строк до 5 числа місяця наступного за звітним, шляхом складання звіту у формі, встановленій у додатку № 3 до даного договору. Вказаний звіт надсилається Агентом - представником принципалу через засоби електронного зв'язку та у паперовому вигляді рекомендованим листом.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- додаток 1 (договір комісії), додаток 2 (договір комісії) (т. 3, арк. 7-13);

- акти звірки розрахунків між ТОВ «Укртрансагент» та командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» (т. 3, арк. 14-228, 232, т. 4, 1-183, 189-200, 207-217);

- акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): від 31.10.2013 № ТА-0000848 (комісійна винагорода), від 31.10.2013 № ТА-0000785 (комісійна винагорода), від 30.09.2013 № ТА-0000714 (комісійна винагорода), від 30.09.2013 № ТА-0000713 (комісійна винагорода), від 31.08.2013 № ТА-0000655 (комісійна винагорода), від 31.08.2013 № ТА-0000656 (комісійна винагорода) (т. 3, арк. 233-234, 236-237, 239-240); від 31.12.2013 № ТА-001021 (комісійна винагорода), від 31.12.2013 № ТА-001022 (комісійна винагорода), від 30.11.2013 № ТА-000849 (комісійна винагорода), від 30.11.2013 № ТА-000846 (комісійна винагорода), від 31.07.2013 № ТА-000591 (комісійна винагорода), від 31.07.2013 № ТА-000592 (комісійна винагорода) (т. 4, арк. 201-206).

Проте, позивач не надав суду доказів оплати командитним товариством «Донтрансгарант і компанія» послуг ТОВ «Укртрансагент», оскільки належним доказом проведення фінансової операції є банківська виписка по рахунку або платіжне доручення з відміткою банку про проведення операції, в той час як позивач надав суду виписку по рахунку за підписом керівника та картку рахунку.

Крім того, акти здачі - приймання виконаних робіт взагалі не містять інформації про виконання ТОВ «Укртрансагент» певних дій щодо надання послуг комерційного представництва, оскільки в актах лише зазначена інформація щодо розміру комісійної винагороди.

Отже, із наданих позивачем документів, в тому числі актів здачі - приймання виконаних робіт, не можливо встановити зміст та обсяг послуг комерційного представництва; не містять інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень та спеціальних знань, а відтак в силу правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування валових витрат товариства.

Відтак, із наданих позивачем актів здачі - приймання виконаних робіт не можливо встановити факт створення ТОВ «Укртрансагент» системи забезпечення клієнтів фінансовими гарантіями принципала митним органам України щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення; укладання ТОВ «Укртрансагент» договорів комісії від імені позивача на видачу фінансових гарантій з суб'єктами ЗЕД; складання ТОВ «Укртрансагент» разом з повноважним представником митниці відправлення актів про настання гарантійного випадку.

Крім цього, позивач не надав суду звітів ТОВ «Укртрансагент» щодо виконання своїх договірних обов'язків, які згідно п. 2.1.5 договору ТОВ «Укртрансагент» мало подавати до позивача щомісяця через засоби електронного зв'язку та у паперовому вигляді рекомендованим листом.

Враховуючи, відсутність первинних документів з яких можливо було б встановити зміст та обсяг господарських операцій, посади осіб, які брали участь у здійсненні господарській операцій та, враховуючи не надання позивачем звітів ТОВ «Укртрансагент» з яких було б можливо встановити, що ТОВ «Укртрансагент» надавало позивачеві послуги, зазначені в п. 1.2 договору від 01.09.2009 № 16, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду, виконання ТОВ «Укртрансагент» договірних зобов'язань перед позивачем, відповідно до договору від 01.09.2009 № 16.

Таким чином, командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» не мало підстав для формування валових витрат товариства по взаємовідносинах із ТОВ «Укртрансагент», згідно договору від 01.09.2009 № 16, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, так як акти здачі - приймання виконаних робіт взагалі не містять інформації про виконання ТОВ «Укртрансагент» певних дій щодо надання послуг комерційного представництва та містять лише інформацію про розмір комісійної винагороди.

Відтак, з аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин із ПП «Босфор Ч», ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС», ТОВ «Укртрансагент» не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено, що обумовлені правочинами послуги були надані саме цими контрагентами.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є належними доказами у справі, а тому господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, право на віднесення сум до валових витрат податку на прибуток підприємства виникає в результаті придбання послуг і робіт з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Крім цього, слід звернути особливу увагу на те, що позивачем не надано достатніх доказів щодо наявності витрат у зв'язку з придбанням від ПП «Босфор Ч», ТОВ «Юридична фірма «А-ЛЕКС», ТОВ «Укртрансагент» послуг.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову Командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» повністю.

2. Стягнути з Командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» (код ЄДРПОУ 34820485) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник