Постанова № 43007002, 27.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року № 826/19473/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно- вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24 листопада 2014 року № 001679 та № 001680.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19473/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 24 грудня 2015 року представник позивача підтримав позов, представник відповідача заперечив проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 24 листопада 2014 року проведена камеральна перевірка Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» своєчасності сплати податків до бюджету, за результатом якої складено акт перевірки від 24 листопада 2014 року № 1484/2655-15-04.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених пунктами 50.1 статті 50 та 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (детальний перелік грошових зобов'язань, граничного терміну сплати та дати спати міститься в Таблиці № 2).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято наступні податкові - повідомлення - рішення:

- № 0016791504 від 24 листопада 2014 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 10% у розмірі 237508, 80 грн.

- № 0016801504 від 24 листопада 2014 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20% у розмірі 598082,65 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач зазначає, що несвоєчасність сплати податків до бюджету не може бути предметом камеральної перевірки, а є предметом документальної перевірки. Відтак, податкові повідомлення - рішення № 0016791504 та № 0016801504 від 24 листопада 2014 року, прийняті відповідачем на підставі висновків акту камеральної перевірки від 24 листопада 2014 року № 1484/2655-15-04, без урахування документів, які не були предметом перевірки, підлягають скасуванню.

Письмові заперечення відповідача співпадають із висновками акту камеральної перевірки. Додатково представником відповідача на підтвердження правової позиції надано Витяг з бази даних АІС «Податковий блок» картки особового рахунку Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» з податку на додану вартість за 2013 рік та 2014 рік.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених норм права, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірки проводиться в приміщенні контролюючого органу, без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, за відсутності згоди платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки, із використанням даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Наведене свідчить про помилковість твердження позивача про те, що несвоєчасність сплати податків до бюджету не може бути предметом камеральної перевірки, а є предметом документальної перевірки.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

За змістом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Правилами ч.1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Камеральною перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, детальний перелік грошових зобов'язань, граничного терміну сплати та дати спати міститься в Таблиці № 2.

Розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) до податкових повідомлень - рішень від 24 грудня 2014 року № 0016791504 та № 0016801504 містить повний перелік податкових декларацій за 2013 рік та 2014 рік, граничний строк сплати узгодженого за ними грошового зобов'язання, дату сплати та кількість днів прострочення.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують висновки контролюючого органу про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2013 року та 2014 року.

В свою чергу, представником позивача не надано доказів спростування доводів контролюючого органу та підтвердження своєчасності сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за 2013 рік та 2014 рік.

Позивачем надано копії податкових декларацій за період березень 2013 року по червень 2014 року, проте, копій платіжних доручень по строку сплати за 2013-2014 роки не надано.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, в свою чергу, позивачем доказів зворотнього не надано, доводів контролюючого органу про порушення строків сплати податку на додану вартість за 2013 рік - 2014 рік не спростовано.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 4653199) відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 4653199) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник