Постанова № 43006977, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2015 року № 826/18800/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецпроект» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2014 року № 0000282205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18800/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 23 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі просив суд задовольнити його.

10 лютого 2015 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли заперечення відповідача разом із копіями витребуваних документів.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення від 08 жовтня 2014 року № 1757/26-57-22-04-21, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергоспецпроект» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів по взаємовідносинах із ТОВ «Старт-Тап» (код ЄДРПОУ 38960476), ТОВ «Сервіс Гарант Груп» (код ЄДРПОУ 39153444) та Приватним підприємством «ВКФ «Авента» (код ЄДРПОУ 38925651) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 21 жовтня 2014 року № 498/26-57-22-03-10/31780106.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України по взаємовідносинам із ТОВ «Сервіс Гарант Груп» та ТОВ «Старт-Тап», в результаті чого ТОВ «Енергоспецпроект» занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 193837,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 листопада 2014 року № 0000282205 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 211198,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 20132,00 грн., за штрафними санкціями - 10066,00 грн.

Позивач не погоджується з спірними податковим повідомленням - рішенням та зазначає, що акт перевірки останнім не отримано, а доводи відповідача про порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими. При цьому, доводами позивача є порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки та неотримання копії акту перевірки та необізнаність по складання такого акту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 21 жовтня 2014 року № 498/26-57-22-03-10/31780106.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, підпунктом 78.1.1 встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Наведене свідчить, що в разі отримання податкової інформації за наслідками перевірок інших платників податків або про виявлення порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на підставі наказу та повідомлення про проведення перевірки, вручених платнику податку до початку перевірки, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку.

Судом встановлено, що відповідачем вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоспецпроект» запит від 17 вересня 2014 року № 10885/10/26-57-22-05-22 «Про надання інформації та її документального підтвердження», за змістом якого запропоновано платнику податків надати пояснення та документальне підтвердження за період за липень 2014 року по взаємовідносинам із ТОВ «Старт-Тап» (код ЄДРПОУ 38960476), ТОВ «Сервіс Гарант Груп» (код ЄДРПОУ 39153444) та Приватним підприємством «ВКФ «Авента» (код ЄДРПОУ 38925651).

Згідно наданої відповідачем інформації, відповіді на запит від 17 вересня 2014 року № 10885/10/26-57-22-05-22 «Про надання інформації та її документального підтвердження» позивачем не надано. Під час розгляду справи представником позивача не надано доказів надання відповіді на запит .

Наказом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 жовтня 2014 року № 1764 призначено провести перевірку ТОВ «Енергоспецпроект» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів по взаємовідносинах із ТОВ «Старт-Тап» (код ЄДРПОУ 38960476), ТОВ «Сервіс Гарант Груп» (код ЄДРПОУ 39153444) та Приватним підприємством «ВКФ «Авента» (код ЄДРПОУ 38925651) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

На підставі вищезазначеного наказу, складено направлення на перевірку від 08 жовтня 2014 року № 1757/26-57-22-04-21, яке разом із наказом вручено представнику позивача 08 жовтня 2014 року відповідно до розписки на зазначених документах.

Доказів оскарження наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08 жовтня 2014 року № 1764 або його скасування позивачем не надано.

Відтак, контролюючим органом дотримано вимоги підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України при призначенні та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергоспецпроект».

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, акт перевірки 21 жовтня 2014 року № 498/26-57-22-03-10/31780106 отриманий повноваженим представником позивача, що спростовує доводи останнього щодо неотримання акту та недоцільності прийняття податкового повідомлення - рішення за відсутності акту перевірки.

Враховуючи, що доводами позивача є порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки та неотримання копії акту перевірки та необізнаність по складання такого акту, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вищий адміністративний суд України в постанові № К/800/29102/13 від 19.12.2013 зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 №К/9991/16813/12 (ЄДРСР № 39345771).

Матеріали справи свідчать, що позивачем допущено до перевірки контролюючий орган, відтак, посилання про протиправність дій щодо проведення перевірки є необґрунтованими.

Щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2014 року № 0000282205 суд дійшов наступних висновків.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення, та обґрунтованість висновків перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сервіс Гарант Груп», ТОВ «Старт-Тап», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Перевіркою встановлено, що за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року ТОВ «Енергоспецпроект» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 442593,00 грн., завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сервіс Гарант» (код ЄДРПОУ 39153444) в розмірі 90504,00 грн. та з ТОВ «Старт-ТАП» (код за ЄДРПОУ 38960476) в розмірі 3333,00 грн., всього на загальну суму 193837,00 грн. за липень 2014 року.

Згідно акту перевірки та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, ТОВ «Енергоспецпроект» перебувало у господарських відносинах із ТОВ «Сервіс Гарант Груп», ТОВ «Старт-Тап».

Зокрема, із ТОВ «Сервіс Гарант Груп» укладались наступні Договори субпідряду:

- від 02 липня 2014 року № 02-07/ПД/14С, від 03 липня 2014 року № 03-07/ПД/14С та від 04 липня 2014 року № 04-07/ПД/14С предметом яких є: виконання субпідрядником комплексу робіт по будівництву зовнішніх мереж електропостачання, трубної каналізації за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик (ЦУМ) на загальну суму 461000,00 грн., в тому числі ПДВ становить 76833,00 грн.;

- від 07 липня 2014 року № 07-07/ПД/14С предметом якого є: виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з організації об'єктів до ел. мережі на загальну суму 350000 грн., в т.ч. ПДВ становить 58333,00 грн.;

- 08 липня 2014 року № 08-17/ПД/14С, предметом якого є: виконання будівельних - монтаж робіт на об'єктах, реконструкція та підвищення надійності електричних мереж на загальну суму 332028,00 грн., в т.ч. ПДВ становить 55338,00 грн.

Перелік податкових накладних та інформацію про оплату за надані послуги зазначені в акті перевірки.

Також, під час перевірки встановлено, що на підставі податкової накладної від 20 липня 2014 року № 231 на виконання робіт (монтаж ВРП з лічильниками, монтаж кабельних полок-стойок, монтаж кабельних перемичок і трансформаторної підстанції) на загальну суму 20000,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сервіс Гарант Груп», ТОВ «Старт-Тап», у зв'язку з придбанням підрядних робіт .

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Слід наголосити, що матеріали справи не містять копії договорів, укладених із ТОВ «Сервіс Гарант Груп», ТОВ «Старт-Тап», податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень, тощо.

Представником позивача у судовому засіданні не спростовано здійснення господарськіих взаємовідносин між ним та ТОВ «Сервіс Гарант Груп», ТОВ «Старт-Тап», проте доказів, копій первинних документів на підтвердження їх реальності та доцільності придбання не надано.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року витребувано у позивача ліцензії (дозволи тощо), якщо передбачають види діяльності; укладені договори купівлі-продажу та інші договори, які укладені з підприємствами-контрагентами;податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, сертифікати, довіреності; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); інформацію про перевізників товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та здійснених розрахунків за надані послуги з транспортування та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату проведення перевірки, платіжні доручення; інформацію про наявність відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху, проведення інвентаризації та опитування матеріально-відповідальних осіб; доказ відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; реєстр виданих податкових накладних з підсумками податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні податкові періоди; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 63, 37, 36, 68, 31; дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

Вимоги суду позивачем не виконані, вищезазначені документи не надані, судом первинні документи не досліджені, що свідчить про необґрунтованість ненадання їх до суду.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Енергоспецпроект» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецпроект» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецпроект» (код ЄДРПОУ 31780106) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник