Рішення № 43006714, 04.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 Справа № 908/6131/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 12)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення 213715,34 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники

Від позивача: Саєнко І.М., довіреність б/н від 05.01.2014 р.

Від відповідача: Стуброва С.Ю., довіреність № 520 від 03.03.2015 р.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 213715,34 грн., які складаються з 180885,44 грн. основного боргу за договором поставки № ЗЕРЗ-13-183/19 від 30.08.2013 р., 3722,83 грн. - 3 % річних та 29107,07 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6131/14, присвоєно номер провадження справи 32/147/14, з призначенням судового засідання на 10.02.2015 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 03.12.2014 р., за клопотанням позивача строк розгляду спору було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.03.2015 р.

Позивач в судовому засіданні 04.03.2015 р. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст. 59 Конституції України, ст. ст. 26-30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 11, 202, 203, 509, 526, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України та умовами договору № ЗЕРЗ-13-183/19 від 30.08.2013 р.

Представник відповідача надав в судовому засіданні 10.02.2015 р. відзив, в якому зазначено, що заборгованість перед ТОВ "РИМ 2000", за отриманий товар за договором № ЗЕРЗ-13-183/19 від 30.08.2013 р. визнає в повному обсязі. Також, у відзиві та в судових засіданнях представник відповідача заперечив щодо стягнення послуг адвоката за надання правової допомоги в розмірі 38258,00 грн., оскільки вважає її неспіврозмірною тобто явно завищеною.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодекс, відтворення технічного запису судового процесу здійснюється в судовому засіданні при розгляді справи судом у першій інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, а також при розгляді зауважень на протокол судового засідання на вимогу сторін чи за ініціативою суду.

Клопотань стосовно застосування технічного засобу фіксації судового процесу від сторін до суду не надходило.

У засіданні суду 04.03.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод" (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000"(позивач по справі) було укладено договір поставки № ЗЕРЗ-13-183/19 (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався у 2013 році поставити (передати у власність) відповідачу товари зазначені в специфікації № 1 - додатку до договору, а відповідач повинен - прийняти і оплатити такі товари на умовах договору. (п. 1.1. договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатковою угодою № 1 до договору сторони узгодили, що ціна договору становить 198391,62 грн., у тому числі ПДВ 20 % 33065,27 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти ) днів від дня отримання позивачем письмової заявки відповідача на постачання товару.

Пунктом 6.3.1 договору, позивач зобов'язався забезпечити поставку товарів у строки встановлені договором.

Представник відповідача при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання у видатковій накладній та видати представнику позивача довіреність на отримання даної партії товару (п. 5.3 договору).

Згідно пункту 5.5. договору право власності на товар, зазначений у специфікації № 1 переходить до відповідача з моменту підписання сторонами / представниками видаткової накладної. У разі наявності у відповідача зауважень щодо якості, комплектності, асортименту товару, право власності на товар, зазначений у специфікації переходить до відповідача з моменту підписання відповідачем видаткової накладної.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 198391,62 грн., що підтверджується підписаними відповідачем видатковими накладними: № 8775 від 11.09.2013 р. (на суму 17923,44 грн.), № 9234 від 19.09.2013 р. (на суму 13442,58 грн.), № 9572 від 25.09.2013 р. (на суму 13039,92 грн.), № 10782 від 15.10.2013 р. (на суму 13039,92 грн.), № 11893 від 04.11.2013 р. (на суму 13442,58 грн.), № 11894 від 04.11.2013 р. (на суму 8961,72 грн.), № 13563 від 02.12.2013 р. (на суму 26885,16 грн.), № 14482 від 17.12.2013 р. (на суму 85136,34 грн.), № 14484 від 17.12.2013 р. (на суму 6519,96 грн.), та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 13333 від 11.09.2013 р., № 13391 від 19.09.2013 р., № 13413 від 24.09.2013 р., № 13528 від 15.10.2013 р., № 13625 від 30.10.2013 р., № 13625 від 10.11.2013 р., № 13871 від 02.12.2013 р., № 13975 від 17.12.2013 р., № 13975 від 17.12.2013 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Підписані сторонами видаткові накладні та довіреності підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій.

Пунктом 3.1. договору зазначено, що відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів від дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником відповідача видаткової накладної.

Позивачем було надано відповідачу для сплати товару рахунки: № 1436710 від 11.09.2013 р., № 1439060 від 19.09.2013 р., № 1431077 від 24.09.2013 р., № 1442061 від 14.10.2013 р., № 1443630 від 29.10.2013 р., № 1443847 від 29.10.2013 р., № 1448013 від 02.12.2013 р., № 1450327 від 17.12.2013 р., № 1450333 від 17.12.2013 р.,

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції виконав частково, перерахувавши на рахунки позивача 17506,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2360 від 01.04.2014 р. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 180885,44 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 180885,44 грн., доказів її погашення не надав та визнав існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 180885,44 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3722,83 грн. - 3% річних та 29107,07 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3722,83 грн. - 3% річних та 29107,07 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити.

Розглянувши клопотання позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 38258,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач надав суду Договір про надання правової допомоги в господарському процесі б/н від 09.09.2014 р. укладений між адвокатом Наєнко Іваном Максимовичем (Виконавець) та ТОВ "РИМ 2000" (Замовник), за умовами якого виконавець зобов'язався надати правову допомогу в господарському процесі в справі про стягнення заборгованості на користь замовника -ТОВ "РИМ 2000" з ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод", яка виникла у відповідності до договору поставки № ЗЕРЗ-13-183/19 від 30.08.2013 р.

Відповідно до п. 3.3. договору, замовник зобов'язався на умовах договору своєчасно та в повному обсязі оплачувати правову допомогу виконавця.

Пунктом 4.2. договору на стадії досудового врегулювання господарського спору та/або господарського суду першої інстанції за надання правової допомоги в господарському процесі, яка складається з: надання правової інформації...замовник оплачує виконавцю прогресивну процентну ставку в розмірі 15% від загальної суми позовних вимог позивача ТОВ "РИМ 2000" до відповідача Запорізький електровозоремонтний заводна момент укладення договору, що складає 38258,45 грн. Дану суму замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий або картковий рахунок виконавця, або видати готівкою протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору або письмової вимоги останнього.

На виконання умов договору про надання правової допомоги в господарському процесі б/н від 09.09.2014 р. ТОВ "РИМ" було сплачено вартість послуг адвоката в загальній сумі 38258,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2201 від 02.12.2014 р.

Разом з тим, суд вбачає за необхідне зазначити, що при визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягають до стягнення, слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 01.10.99р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої ст. 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, кількість судових засідань, у яких приймав участь адвокат Саєнко І.М. як представник позивача, суд дійшов висновку про те, що розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 38258,45 грн. є не співрозмірними та завищеними, а тому суд вважає за доцільне покласти на відповідача 50%, в сумі 19129,22 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 213715,34 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 12, код ЄДРПОУ 23646710) 180885 (сто вісімдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 44 коп. основного боргу, 3722 (три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 83 коп. - 3% річних, 29107 (двадцять дев'ять тисяч сто сім) грн. 07 коп. втрат від інфляції, 19129 (дев'ятнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 22 коп. витрати на оплату послуг адвоката, 4274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "06" березня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.