Постанова № 43006519, 04.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа№ 925/2065/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Друг»

на рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015

у справі № 925/2065/14 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом виконавчого комітету Черкаської міської ради

до Приватного підприємства «Друг»

про стягнення 22 184,67 грн.

за участю представників:

від позивача: Стойко А.Ю.,

від відповідача: Кириленко А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Черкаської міської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Друг» про стягнення 22 184,67 грн., у тому числі: 20 310,18 грн. боргу за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, нарахованого станом на 01.10.2014 та 1 874,49 пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 у справі № 925/2065/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Друг» на користь міського бюджету м. Черкаси 20 310,18 грн. боргу за користування місцем для розміщення рекламних засобів, 1 874,49 грн. пені та 1 827 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ПП «Друг» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Скаржник також вказує, що судом при прийнятті даного рішення були не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 апеляційну скаргу ПП «Друг» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 розгляд апеляційної скарги ПП «Друг» відкладено на 04.03.2015.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 справу № 925/2065/14 за апеляційною скаргою ПП «Друг» передано на розгляд колегії суддів у складі Хрипуна О.О. (головуючого), Корсакової Г.В., Станіка С.Р.

В судовому засіданні представник ПП «Друг» вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її безпідставність.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.07.2013 між виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ПП «Друг» був укладений договір № 403 на тимчасове користування місцем (для розміщення рекламних засобів та встановлення пріоритету на їх розміщення), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Черкаси (далі - Договір) на умовах якого позивач надає відповідачу в тимчасове користування місця для розташування спеціальних конструкцій (рекламних засобів), які (місця) перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, або повноваження щодо розпорядження яких здійснюють органи місцевого самоврядування м. Черкаси, згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору, а саме: 1) по вул. Чехова навпроти АЗС «Друг»; 2) по вул. Ватутіна в районі перехрестя з вул. Чехова, а відповідач зобов'язався одержати в установленому порядку дозвіл на розміщення зовнішньої реклами і щомісячно сплачувати позивачу плату за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони погодили у розділі 4 Договору. Так, згідно з п. 4.1 вказаного Договору плата за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, а також за встановлений пріоритет визначається на підставі тарифів, затверджених виконавчим комітетом Черкаської міської ради згідно з переліком конструкцій, наведених у додатку № 1 до договору, і становить 420 грн. за два місця, тобто по 210 грн. за кожне місце.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що плата за користування місцями вноситься користувачем щомісячно до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Згідно з п. 4.4 Договору з дня укладення цього договору користувач вносить плату адміністрації за право тимчасового користування місцями, передбаченими у додатку № 1 до цього договору.

У пункті 4.8 Договору сторони передбачили, що, враховуючи фактичне використання користувачем місця для розташування рекламних засобів до моменту підписання цього договору (з 17.03.2010), користувач відшкодовує адміністрації плату за розміщення зовнішньої реклами до моменту укладання цього договору у сумі 16 583,23 грн. Сплата цієї суми здійснюється користувачем до 10.12.2013.

Місцевим господарським судом встановлено, що станом на 01.10.2014 за ПП «Друг» існує заборгованість перед виконавчим комітетом Черкаської міської ради у сумі 16 583,23 грн., передбаченої п. 4.8 Договору плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів у період з 17.03.2010 до 01.07.2013 та 6 300 грн. плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів у період з 01.07.2013 по 30.09.2014 на загальну суму 22 883,23 грн.

На день прийняття судом першої інстанції рішення ПП «Друг» сплатило на користь позивача 2 573,05 грн., тобто борг відповідача перед позивачем за Договором становить 20 310,18 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Частина 7 статті 180 ГК України також передбачає можливість поширення за домовленістю сторін умов укладеного між ними господарського договору на зобов'язання сторін, що виникли у них до укладення господарського договору.

Факт користування відповідачем передбаченими Договором місцями для розміщення рекламних засобів у період до укладення вказаного договору, а саме: з 17.03.2010 до 01.07.2013, а також розмір плати за це користування і строк її сплати узгоджені пунктом 4.8 Договору.

Як встановлено судом першої інстанції вказаний пункт відповідає праву сторін на встановлення таких умов договору, не суперечить чинному законодавству та іншим умовам договору, не був виключений із цього договору за згодою сторін чи за рішенням суду і не був визнаний судом недійсним. Право відповідача на односторонню відмову від виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 4.8 Договору, ні законом ні цим договором не передбачене, а тому це зобов'язання є обов'язковим для виконання відповідачем.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов'язання за Договором щодо сплати позивачу коштів за користування місцями для розміщення рекламних засобів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на підставі Договору плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів на загальну суму 20 310,18 грн.

Крім того, за прострочення внесення плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів, позивач нарахував ПП «Друг» передбачену пунктом 5.1 Договору пеню у сумі 1 874,49 грн.

З твердженням скаржника щодо неправомірності та безпідставності нарахування стягуваної суми пені, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 Договору за несплату або несвоєчасну сплату коштів відповідно до умов даного договору користувач сплачує адміністрації пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

За вказаних обставин апеляційний суд, здійснивши перерахунок пені з урахуванням ст. ст. 231-232 ГК України, погоджується з висновком місцевого суду, що стягувана сума пені, нарахована позивачем відповідно до вимог законодавства та умов договору у зв'язку із порушенням зобов'язання щодо внесення плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів, підлягає стягненню в сумі 1 874,49 грн.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Друг» на рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 у справі № 925/2065/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 у справі № 925/2065/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.В. Корсакова

С.Р. Станік