Постанова № 43005986, 02.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 березня 2015 року №2а-13050/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Експостар»до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2009 №0000574250/0 та від 15.10.2009 №0000584250/0, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експостар» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 15.10.2009 №0000574250/0 та від 15.10.2009 №0000584250/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 №К/9991/16526/11 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар» задоволено: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 №2а-13050/09/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 №2а-13050/09/2670 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки долученим позивачем до матеріалів справи подорожнім листам службових легкових автомобілів державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза», які дають можливість встановити тип, вид, номер автомобіля, мету та години перевезення; трудовим договорам, які обумовлюють забезпечення позивачем працівників транспортом для повернення додому в нічні години; наказу від 27.04.2005 про забезпечення транспортом працівників, які задіяні у нічні години.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014 №2а-13050/11/2670 сторін зобов'язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 №К/9991/16526/11 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 №К/9991/16526/11.

Адміністративну справу №2а-13050/09/2670 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників (попереднє найменування - спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків) проведено планову виїзну перевірку закритого акціонерного товариства «Київський Палац спорту» (його правонаступник та далі по тексту - товариство з обмеженою відповідальністю «Експостар») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2009.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Експостар»:

підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 42 773, 00 грн.;

підпункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», призвело до заниження податку на додану вартість на суму 25 998,00 грн.

За наслідками перевірки Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів - Центральним офісом з обслуговування великих платників складено акт від 02.10.2009 №434/42-50/03362459 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.10.2009 №0000574250/0, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 356,00 грн., у тому числі: 25 998,00 грн. - основний платіж, 14 358,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 15.10.2009 №0000584250/0, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 64 159,50 грн. у тому числі: 42 773,00 грн. - основний платіж, 21 386,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що у період з 01.07.2006 по 30.06.2009 державним автотранспортним підприємством «Автомехбаза» були надані транспортні послуги товариству з обмеженою відповідальністю «Експостар» на загальну суму 113 535,00 грн. на підставі відповідних договорів перевезення.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії:

- договорів з контрагентами на проведення заходів як доказ, що підтверджує отримання доходу позивачем від проведення таких заходів, на які залучались працівники позивача та в подальшому здійснювалось їх розвезення на автотранспорті державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза»;

- трудових договорів, які укладались між позивачем та фізичними особами, що підтверджується матеріалами справи трудовий договір з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, тощо, в яких чітко вказується про обов'язок позивача забезпечити доставку працівників додому в нічні години;

- наказу по підприємству від 27.04.2005 «Про забезпечення транспортом в нічні години», який є документом, що підтверджує факт прийняття керівництвом позивача рішення про необхідність перевезення працівників в нічні години;

- договорів між товариством з обмеженою відповідальністю «Експостар» та державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза», та додатків до них, з яких чітко вбачається вид перевезень, які замовлялись у перевізника;

- наказів позивача та листів контрагентів, в яких підтверджується, що заходи закінчувались у нічні години;

- подорожніх листів службових легкових автомобілів державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза», з яких видно яким автомобілем та в яких цілях саме товариство з обмеженою відповідальністю «Експостар» замовляє послуги з перевезення працівників.

Отже, специфіка роботи товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар» заключається у проведенні спортивних змагань, олімпіад, концертів, виставок, що передбачає в деяких випадках закінчення роботи співробітниками позивача в нічний час, що обумовлено відповідними трудовими договорами.

Надання працівникам транспорту для повернення додому в нічний час спрямовано на забезпечення сталого функціонування підприємства шляхом створення належного рівня умов праці його співробітникам, а відтак витрати на придбання у державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза» транспортних послуг (за умови, що такі послуги придбавались саме для забезпечення транспортом працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар», які закінчували роботу в нічний час) є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю товариства, та не можуть бути кваліфіковані як фінансування особистих потреб фізичних осіб (працівників підприємства).

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Експостар» та державного автотранспортного підприємства «Автомехбаза» не були здійснені в межах господарської діяльності позивача, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Експостар» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2009 №0000574250/0 та від 15.10.2009 №0000584250/0, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 15.10.2009 №0000574250/0 та від 15.10.2009 №0000584250/0.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.