Ухвала суду № 43005834, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2015 р. м. Київ К/800/40104/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Мукачів-Автотранспортні пасажирські перевезення" до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа - Державне підприємство "Диспетчерська служба пасажирських перевезень" про визнання протиправним і скасування рішення, за касаційною скаргою Приватного підприємства "Мукачів-Автотранспортні пасажирські перевезення" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року,-

у с т а н о в и л а :

У січні 2014 року приватне підприємство "Мукачів-Автотранспортні пасажирські перевезення" (далі - ПП "Мукачів-АТПП") звернулося з позовом до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Мукачівська РДА), третя особа - Державне підприємство "Диспетчерська служба пасажирських перевезень" (далі - ДП "Диспетчерська служба пасажирських перевезень"), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення від 23 вересня 2013 року №1, введеного в дію розпорядженням Мукачівської РДА від 29 вересня 2013 року № 373.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23 вересня 2013 року Мукачівська РДА провела конкурс з визначення робочого органу - підприємства (організації) для виконання функцій забезпечення роботи конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на приміських маршрутах загального користування в Мукачівському районі згідно умов конкурсу.

Цим рішенням ПП "Мукачів-АТПП" не допущено до участі в конкурсі та визнано переможцем ДП "Диспетчерська служба пасажирських перевезень".

Вважаючи рішення відповідача таким, що не відповідає вимогам закону і порушує права, а тому посилаючись на ці обставини ПП "Мукачів-АТПП" просило про задоволення позову.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року позов задоволено.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях відповідач вважаючи, що апеляційний суд встановив дійсні обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у позові апеляційний суд виходив з того, що рішення відповідача відповідає вимогам закону.

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, за змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи

наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи

заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої

дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Як убачається з матеріалів справи, 23 вересня 2013 року Мукачівська РДА провела конкурс з визначення робочого органу - підприємства (організації) для виконання функцій забезпечення роботи конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на приміських маршрутах загального користування в Мукачівському районі згідно умов конкурсу.

Згідно із цим рішенням ПП "Мукачів-АТПП" не допущено до участі в конкурсі з підстав подання на конкурс недостовірної інформації та визнано переможцем ДП "Диспетчерська служба пасажирських перевезень".

Досліджуючи питання протиправності рішення суб'єкта владних повноважень апеляційний суд не з'ясував дійсних обставин щодо прийняття такого та відповідність його вимогам закону.

За приписами частини 2 і 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Саме з таких критеріїв апеляційному суду і слід було оцінювати рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень та відповідність його вимогам закону, а відповідно визначити юридичну відповідальність.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ, в редакції спірного періоду), Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року №1081 (далі - Порядок №1081).

За приписами абзацу 4 частини першої статті 7, частини першої статті 44 Закону №2344-ІІІ організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації.

Процедура визначення на конкурсних засадах підприємства (організації) для здійснення функцій робочого органу визначена Порядком №1081, зокрема його пунктами 14-21.

На виконання зазначеного, розпорядженням голови Мукачівської РДА № 276 від 22 липня 2013 року утворено комітет з визначення робочого органу - підприємства (організації) для виконання функцій забезпечення роботи конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на приміських автобусних маршрутах загального користування у Мукачівському районі та затверджено умови проведення конкурсу (далі - Умови проведення конкурсу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав перелік документів визначених пунктами - 4.1-4.1.10 Умов проведення конкурсу, а також відповідав кваліфікаційним вимогам до учасників конкурсу.

Проте, відповідач на стадії перевірки документів, виявив розбіжності даних зі сплати податків і страхових платежів, а також кількості працюючих працівників, у зв'язку із чим прийняв оскаржуване рішення.

Вважаючи рішення відповідача прийнятим у відповідності із законом апеляційний суд не дослідив питання і не навів відповідних мотивів у чому полягає недостовірність інформації поданої позивачем на конкурс первинно.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На думку колегії суддів відповідність кваліфікаційним вимогам до учасників конкурсу та подача повного переліку документів визначених умовами проведення конкурсу не є підставою для недопущення учасника до участі в конкурсі.

За змістом наведеного законодавства питання недостовірної інформації у документах, а відповідно і підстави для не допуску до участі у конкурсі повинні стосуватися кваліфікаційних вимог до учасників конкурсу та передбаченого умовами проведення конкурсу переліку документів.

Зазначене узгоджується і з Законом №2344-ІІІ та Порядком №1081.

Наведених обставин при вирішенні спору не врахував апеляційний суд.

Неповне з'ясування апеляційним судом дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мукачів-Автотранспортні пасажирські перевезення" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

В.В. Тракало